28 грудня 2020 року
Київ
справа №826/13768/18
адміністративне провадження №К/9901/34099/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №826/13768/18 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністра оборони України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати неправомірним і скасувати пункт 3 наказу Міністра оборони України № 125кп від 25 липня 2018 року;
- визнати неправомірним і скасувати пункт 50 параграфу 4 наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандуючого Збройних Сил України № 471 від 28 серпня 2018 року по особовому складу про звільнення Позивача з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту другого частини 5 статті 26 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" за службовою невідповідністю;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України поновити позивача на військовій службі і в посаді, з якої він був звільнений, а також сплатити грошове забезпечення з часу звільнення до дати його поновлення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністра оборони України від 25 липня 2018 року № 125кп «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення з військової служби старшого офіцера відділу забезпечення ПММ управління забезпечення пальним та мастильними матеріалами Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України підполковника ОСОБА_1 за службовою невідповідністю;
- визнано протиправним та скасовано пункт 50 параграфу 4 наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандуючого Збройних Сил України № 471 від 28 серпня 2018 року по особовому складу, відповідно до якого підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту другого частини 5 статті 26 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" за службовою невідповідністю;
- поновлено підполковника ОСОБА_1 на військовій службі та на посаді старшого офіцера відділу забезпечення ПММ управління забезпечення пальним та мастильними матеріалами Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України;
- стягнуто з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі: 161 036, 72 грн з 28 серпня 2018 року до 31 липня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення підполковника ОСОБА_1 на військовій службі та на посаді старшого офіцера відділу забезпечення ПММ управління забезпечення пальним та мастильними матеріалами Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі: 13 419, 72 грн.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Генеральний штаб Збройних Сил України звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 10 грудня 2020 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі Генеральний штаб Збройних Сил України просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №826/13768/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 29 жовтня 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 10 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Генеральний штаб Збройних Сил України хоча і зазначає, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ним отримано 10 листопада 2020 року, однак питання про поновлення строку касаційного оскарження не порушує.
В підтвердження отримання постанови суду апеляційної інстанції скаржник надає копію супровідного листа суду апеляційної інстанції і копію листа Генерального штабу Збройних Сил України про направлення такого листа для опрацювання полковнику юстиції Боброву Ю.О. , датовану 10 листопадам 2020 року.
Однак цей доказ свідчить лише про направлення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції на адресу Генерального штабу Збройних Сил України та про реєстрацію отриманої постанови суду у відповідному відділі Генерального штабу Збройних Сил України і аж ніяк не свідчить про дату фактичного її отримання скаржником.
Натомість, для підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення позивачу необхідно було надати до Суду копію конверта з апеляційного суду з штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Тобто, скаржник повинен надати Верховному Суду докази направлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови.
За таких обставин, Верховний Суд пропонує скаржнику надати клопотання про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням підстав поважності пропуску строку та наданням відповідних доказів (копію конверта з апеляційного суду з відповідним штрих-кодовим ідентифікатором або копію розписки про отримання копії оскаржуваного судового рішення), в підтвердження їх поважності.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що матеріали касаційної скарги, які надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору.
Так, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2018 році фізичною особою щодо двох вимог немайнового характеру і однієї майнової вимоги на загальну суму: 161 036,72 грн.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» від 7 грудня 2017 № 2246-VIII (чинного на час звернення позивача з позовом до суду) у 2018 році встановлено наступний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 1762 грн.
Враховуючи рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову частково та вимоги касаційної скарги, Генеральний штаб Збройних Сил України має сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру: 2 114,40 грн (704,80*2*200%) та за одну вимогу майнового характеру: 3 220,74 грн (1610,37 грн*200%), що становить: 5 335,14 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 38004897;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, частиною четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж випадками, коли справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу.
Враховуючи, що справа №826/13768/18 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, то для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а - г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України і обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 2) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 3) документа про сплату недоплаченої суми судового збору.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №826/13768/18 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк,
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду