28 грудня 2020 року
м. Київ
справа №817/1184/16
адміністративне провадження №К/9901/42536/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: Капустинського М.М. (головуючий суддя), Мацького Є.М., Шидловського В.Б., у справі №817/1184/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області, третя особа: Рівненська митниця Державної фіскальної служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2016 №0000231302 та №0000241302.
2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року позов задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" від 22.07.2016 №0000231302 та №0000241302.
2.2. Присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в розмірі 1102,40 грн.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_2 , який діяв за дорученням від імені ОСОБА_1 , на підставі митної декларації від 21.05.2015 №204050001/2015/005102 та доданих до неї документів було ввезено на митну територію України товар: вантажний автомобіль марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 .
3.2. Митне оформлення вказаного вантажного автомобіля за кодом УКТ ЗЕД 8704219900 здійснене на митному посту Рівненської митниці ДФС з митною вартістю 47389, 73 грн. (графа 12 МД від 21.05.2015 №204050001/2015/005102).
3.3. При митному оформленні автомобіля вказано дату першої реєстрації - 31.07.2010, відповідно ставка акцизного податку склала 0,02 євро за куб. см., як для вантажного автомобіля за кодом УКТЗЕД 8704219900, що використовувався до 5 років.
3.4. Позивачем під час митного оформлення автомобіля сплачено, зокрема, акцизний податок за ставкою 0,02 євро за 1 куб. см об'єму двигуна в сумі 4738,97 грн. та податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 11034,87 грн.
3.5. У період з 30.06.2016 по 07.07.2016 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Рівненській області) на підставі наказу №365 від 24.06.2016, проведено документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою - громадянином ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів з поданням митної декларації від 21.05.2015 №204050001/2015/005102.
3.6. За наслідками проведення такої перевірки ГУ ДФС у Рівненській області складено Акт №141/17-00-13-02/ НОМЕР_2 від 11.07.2016 "Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 21.05.2015 року №204050001/2015/005102" (далі по тексту - акт перевірки).
3.7. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 257, частини 1 статті 377 МКУ, пунктів 218.1 статті 218 та пункту 222.2.1 статті 222 ПКУ, пункту 190.1 статті 190 ПКУ, підпункту 215.3.52 пункту 215.3 статті 215 ПКУ, а також, як наслідок, несвоєчасну та в неповному обсязі сплату митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації типу ІМ40ДЕ від 21.05.2015 №204050001/2015/005102, на суму 31 643,19 грн., в тому числі: податок на додану вартість (вид платежу 128) - 26 369,33 грн., акцизний податок на транспортні засоби (вид платежу 185) - 5 273,86 грн.
3.8. У відповідності до висновків осіб, які здійснювали перевірку, ввезений вантажний автомобіль відповідає коду УКТ ЗЕД 8704, як такий, що використовувався з 5 до 8 років згідно з відповіді АТ "Рено Україна" від 15.01.2016 №7, якою надано дані, що містяться у інформаційній системі від виробника, де датою виготовлення транспортного засобу є 13.02.2008, дата продажу клієнту - 31.07.2008, відтак визначено застосування коефіцієнта 40 до ставки акцизного податку, тобто для оподаткування даного автомобіля повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 євро зо см. куб.
3.9. На підставі акта перевірки №141/17-00-13-02/ НОМЕР_2 від 11.07.2016 ГУ ДФС у Рівненській області 22.07.2016 було прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р":
3.9.1. №0000231302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами в розмірі 6 592,86 грн, з яких - 5 273,86 грн - за основним платежем та 1 318,47 грн - за штрафними санкціями;
3.9.2. №0000241302, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний податок з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами в розмірі 32 961,66 грн, з яких 26 369,33 грн - за основним платежем та 6 592,33 грн - за штрафними санкціями.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ввезено на митну територію України автомобіль марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 та здійснено його митне оформлення у порядку, визначеному чинним законодавством.
4.1. Відповідно до свідоцтва від 31.08.2012 про реєстрацію транспортного засобу (графа В), датою першої реєстрації автомобіля є 31.07.2010, згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу, що був у використанні від 14.04.2015, датою першої реєстрації є також 2010 рік, під час проведення фізичного огляду товарів, про що складено акт від 21.05.2015, митним органом в особі старшого державного інспектора СМОТЗ Татусем М.С. підтверджено, що календарним та модельним роком виготовлення транспортного засобу є 2010 рік.
4.2. Суд зазначив, що реєстраційні документи, згідно з якими здійснювалося митне оформлення автомобіля в передбаченому законодавством порядку недійсними не визнані, а також відповідачем не спростовано їх належності, як доказів у справі.
4.3. Таким чином, відповідно до чинних реєстраційних документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення автомобіля марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що датою першої постановки на облік, та, відповідно, і датою початку експлуатації ввезеного транспортного засобу є саме 31.07.2010, що, з урахуванням дати його ввезення на митну територію України, складає менше 5 років.
4.4. Також Суд указав, що лист АТ "Рено Україна" від 15.01.2016 №7 щодо дати виготовлення транспортного засобу 13.02.2008, на які посилається відповідач, за відсутності документального підтвердження офіційними документами викладеної у них інформації та відсутності посилань на безпосередні джерела її отримання, не є достатньо вагомими доказами, які б спростовували відомості, що містяться у наданих платником податків документах та правомірності його дій.
5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем по даній справі отримано офіційну відповідь за міжнародним запитом до компетентних органів Австрійської республіки щодо надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів, згідно з якої, транспортний засіб позивача ніколи не був розташований на території Австрії, експорту такого засобу з території Австрії не відбувалося.
6.1. Тому реєстраційні документи на автомобіль, виписані реєстраційним бюро Австрійської республіки, на які послався суд першої інстанції при визначенні дати виготовлення транспортного засобу, суд апеляційної інстанції визнав сумнівними.
6.2. При цьому, апеляційний суд звернув увагу на те, що в заяві позивача, поданій останнім до офіційних органів реєстрації автомобілів на території України від 27.05.2015, рік виготовлення ввезеного автомобіля зазначено самим позивачем - 2008.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
7.1. Зазначає, що відповідно до чинних реєстраційних документів, на підставі яких здійснювалось митне оформлення автомобіля, датою першої постановки на облік, та, відповідно, датою початку експлуатації ввезеного транспортного засобу є саме 31.07.2010.
7.2. Уважає, що лист АТ "Рено Україна" від 15.01.2016 №7 щодо дати виготовлення транспортного засобу 13.02.2008 за відсутності документального підтвердження офіційними документами викладеної у ньому інформації та відсутності посилань на безпосередні джерела її отримання, не є достатньо вагомим доказом, який би спростовував відомості, що містяться у наданих платником податків документах та правомірності його дій.
7.3. Указує, що відповідач на момент проведення перевірки із запитами до іноземних державних органів не звертався, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції безпідставно врахував при прийнятті рішення на стадії апеляційного розгляду справи відомості з Австрійської Республіки про те, що експорту транспортного засобу не відбувалось, оскільки такі докази не були наявні при розгляді справи в суді першої інстанції.
8. Відповідачем до Суду не подано відзиву на касаційну скаргу.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
10. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Згідно з частиною 1 статті 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
12. Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
13. Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
14. Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
15. Згідно з частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
16. Відповідно до частини 6 статті 265 Митного кодексу України, декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.
17. Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (пункт 5).
18. Згідно з частиною 1 статті 293 Митного кодексу України, особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.
19. Частина 2 статті 293 Митного кодексу України передбачає, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
20. У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
21. Частиною 6 статті 345 Митного кодексу України передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
22. Згідно з частиною 2 статті 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
23. Частиною 1 статті 352 Митного кодексу України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
25. Згідно з приписами пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
26. Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України,
27. Пунктом 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
28. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (пункт 193.1. статті 193 Податкового кодексу України).
29. Згідно з пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.
30. Відповідно до абзацу 5 пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належать серед іншого і транспортні засоби для перевезення вантажів.
31. Пунктом 215.2 статті 215 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України.
32. Згідно з положеннями пп. 215.3.5-2 п. 215.3 ст. 215 Податкового Кодексу України, акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися з кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 8704219900 за ставкою податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару (продукції) (специфічні) 0,02 євро за 1 куб. см об'єму циліндрів двигуна.
33. При цьому передбачено, що ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.
34. Відповідно до пп. 14.1.251 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
35. Згідно із пунктами 54.3 та 54.4 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
35.1. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
36. Як встановив суд апеляційної інстанції, відповідачем по даній справі отримано офіційну відповідь за міжнародним запитом до компетентних органів Австрійської республіки щодо надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів, згідно якої, транспортний засіб Позивача ніколи не був розташований на території Австрії, експорту такого засобу з території Австрії не відбувалося.
37. Частиною 2 статті 195 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
38. Отже, враховуючи приписи частини 2 статті 195 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд не вбачає допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права в частині дослідження відомостей про відсутність розташування на території Австрії та експорту з території Австрії автомобіля марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 .
39. Більш того, колегія суддів уважає вказану інформацію такою, що об'єктивно свідчить про порушення позивачем вимог митного та податкового законодавства та правомірність нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та акцизного податку з товарів, ввезених на територію України.
40. Зважаючи на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин.
41. За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
44. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
45. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі №817/1184/16 - залишити без змін.
46. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко