28 грудня 2020 року
Київ
справа №120/906/20-а
адміністративне провадження №К/9901/33234/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року
у справі №120/906/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 54 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 4-дс від 10 лютого 2020 року (по особовому складу) про припинення з 12 лютого 2020 року державної служби і звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста групи авіаційних двигунів та агрегатів авіаційно-технічної служби логістики на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" як такий, що прийнятий внаслідок бездіяльності Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, що полягала у ненаданні позивачу пропозиції жодної вакантної посади (посади державної служби) у Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України з 12 грудня 2019 року до 12 лютого 2020 року;
- зобов'язати Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України призначити позивача на будь-яку вакантну посаду (посаду державної служби) у Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України, стягнувши на її користь кошти за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 54 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 4-дс від 10 лютого 2020 року (по особовому складу) про припинення державної служби і звільнення з 12 лютого 2020 року позивача з посади головного спеціаліста групи авіаційних двигунів та агрегатів авіаційно-технічної служби логістики на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу": поновлено позивача на посаді головного спеціаліста групи авіаційних двигунів та агрегатів авіаційно-технічної служби логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України з 12 лютого 2020 року; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 лютого 2020 року по 03 червня 2020 року включно у сумі 75039,70 грн., за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.
07 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №120/906/20-а.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді головного спеціаліста групи авіаційних двигунів та агрегатів авіаційно-технічної служби, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу відповідача щодо припинення та звільнення з державної служби позивача і стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з цим, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій була врахована правова позиція та використана практика Верховного Суду України, яка, з урахуванням змін, внесених до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу», підлягає перегляду та формуванню нової єдиної правозастосовної практики.
Зокрема, скаржником звернуто увагу на те, що з 02 лютого 2020 року до статті 492 Кодексу законів про працю України та з 25 вересня 2019 року в закон України «Про державну службу» відсутні вимоги законодавства України, які би зобов'язували суб'єкта призначення або роботодавця (уповноважену особу) у разі припинення державному службовцю державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» враховувати її переважне право в залишенні на роботі, пропонувати іншу роботу (посаду державної служби), а також забороняли звільнення державних службовців, якщо їх можливо перевести на іншу роботу.
Крім цього, відповідачем зауважено, що дана справа має виняткове значення для нього, оскільки в Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України проходить державну службу значна кількість державних службовців, які перебувають на грошовому забезпеченні у Військовій частини НОМЕР_1 , а в Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України на теперішній час проходить етап реорганізації, під час якого здійснюється скорочення посад державної служби, зміна посад за спеціальністю, що потребує переміщення державних службовців або їх звільнення.
Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника, тобто про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також, підставою касаційного оскарження судових рішень у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №802/848/17-а.
Отже, доводи, які викладені в касаційній скарзі, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин, вказаних скаржником в касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги.
У касаційній скарзі Військовою частиною НОМЕР_1 порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що повний текст постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року отримано скаржником лише 03 жовтня 2020 року, що підтверджується даними трекінгу відправлень на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта» та наданими відповідачем у касаційні скарзі.
Також скаржник зазначає, що вперше скаржником направлено касаційну скаргу до Верховного Суду у строк, передбачений КАС України для касаційного оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з не зазначенням в ній підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно зворотного поштового повідомлення (№0102931563715) копію ухвали Верховного Суду від 19 листопада 2020 року отримано скаржником 01 грудня 2020 року.
03 грудня 2020 року відповідач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до вимог частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 КАС України.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, Суд-
1. Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №120/906/20-а.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №120/906/20-а.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду