24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 280/3973/19
адміністративне провадження № К/9901/34259/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року
у справі №280/3973/19 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити дії,-
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства Юстиції України, яке оформлено протоколом засідання дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 16.05.2019 року № 82/05/19, за результатом розгляду подання № 1265 від 26.04.2019 в частині накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» № 1906/5 від 21.06.2019 року в частині анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №497 від 09.04.2013 року, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого № 497 від 09.04.2013 року, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 , та зобов'язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва арбітражного керуючого № 497 від 09.04.2013 року, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 , про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу і рішення, зобов'язання вчинити дії:
- визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства Юстиції України, яке оформлено протоколом засідання дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 16.05.2019 року № 82/05/19, за результатом розгляду подання № 1265 від 26.04.2019 року в частині накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
- визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» № 1906/5 від 21.06.2019 року в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №497 від 09.04.2013 року, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їх оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги та оскаржувані у цій справі судові рішення, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з оскарженням відповідачем дій щодо визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства Юстиції України в частині накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності останнього.
При цьому, оскаржуваними судовими рішеннями, вказаний позов задоволено з підстав відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на прийняття наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без відповідного рішення компетентного органу про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
Численна практика Верховного Суду свідчить про те, що Верховний Суд вже викладав у своїх постановах у справах №820/6626/16, №808/4426/15, № 0240/3397/18-а висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
Виходячи з системного аналізу викладених Верховним Судом правових висновків у вказаних рішеннях Верховного Суду у поєднанні з вимогами касаційної скарги та змісту спірних правовідносин в цій справі, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції відповідно до таких висновків Верховного Суду, а скаржник не обґрунтував необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №280/3973/19 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді Н.А. Данилевич
С.А. Уханенко