28 грудня 2020 року
Київ
справа №600/794/20-а
провадження №К/9901/34460/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О.,
перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною,
Касаційна скарга разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору надійшла 14 грудня 2020 року до Верховного Суду.
Згідно з відміткою на поштовому конверті касаційна скарга направлена до суду 11 грудня 2020 року.
У клопотанні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на відсутність коштів, просить відстрочити йому сплату судового збору. Вказує на те, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися виключно для цілей, встановлених статтею 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому кошти Фонду для покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків, можуть використовуватися виключно у межах кошторису, затвердженого адміністративною радою Фонду. Також звертає увагу на те, що на день звернення до суду з касаційною скаргою в процесі виведення неплатоспроможних банків з ринку перебуває 93 банківські установи. При цьому загальна сума заборгованості Фонду перед Міністерством фінансів України та Національним банком України за позикою за рахунок Державного бюджету складає майже 70 млрд грн. Ці кошти спрямовувалися на виплати вкладникам неплатоспроможних банків і мають бути повернуті до бюджету в тому числі за рахунок відшкодування цієї шкоди пов'язаними особами неплатоспроможних банків, дії яких призвели до її завдання.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Вивчивши клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Як вбачається з касаційної скарги позивач - фізична особа звернувся до суду з позовом, в якому заявив одну вимогу майнового характеру.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1681,60 грн (200% від 540,80 грн).
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліку шляхом подання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною.
2. Залишити без руху касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною.
3. Надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, який зазначено в мотивувальній частині ухвали.
4. Надіслати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Я.О. Берназюк