Іменем України
17 грудня 2020 року м. Чернігів справа № 927/858/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) 77503, м. Долина Івано-Франківської області, вул. Підлівче, 63 (адреса представника - адвоката Глинки Руслана Ярославовича)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»
14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126 - б (info@cn.enera.ua)
про стягнення 868 039 грн. 41 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Данилик Т.М. (в порядку самопредставництва)
від відповідача: Кудрявцева О.О. - адвокат, ордер серії ЧН № 112719 від 13.10.2020р.
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 26.11.2020р. по 17.12.2020р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.12.2020р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
21 вересня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про стягнення 846 086,97 грн. надлишкових коштів, внесених в якості авансової оплати електричної енергії, поставленої згідно договору № 11/07/04/206-МРТ від 24.09.2019р., 7 594,92 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 14 357,52 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем надлишку грошових коштів, сплачених в якості авансової оплати за поставку електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2020р.:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 27 жовтня 2020 року;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду від 27.09.2020р. сторонам в паперовій формі засобами поштового зв'язку не направлялись, проте були направлені на їх електронну пошту з проханням повідомити про її отримання.
Електронними листами, що надійшли 28.09.2020р. на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області, сторони повідомили про отримання копії ухвали.
08 жовтня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшло повідомлення (лист від 05.10.2020р. № 18) позивача про сплату відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 846 086,97 грн. Згідно довідки товариства від 29.09.2020р. № 01/01/11/07/04/01-01/05/268 відповідні грошові кошти були сплачені платіжним дорученням від 23.09.2020р. № 6632.
15 жовтня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 13.10.2020р. відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов, якою останній просить продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» строк для подання відзиву на позов до 19.10.2020р.
В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що матеріали позовної заяви були передані адвокату Кудрявцевій О.О. лише 03 жовтня 2020 року. При цьому, збирання матеріалів для підготовки відзиву на позов ускладнено тим, що більшість співробітників товариства або працюють у віддаленому режимі роботи, або перебувають на лікарняному; в зв'язку з цим у представника відповідача - адвоката Кудрявцевої О.О. не було можливості ознайомитись з документами, що стосуються предмета спору, та підготувати і направити суду обґрунтований відзив на позов, що, в свою чергу, позбавляє товариство можливості належним чином та в повному обсязі користуватися його процесуальними правами.
20 жовтня 2020 року (зданий для відправки до відділення поштового зв'язку 19.10.2020р.) до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 16.10.2020р. на позов, яким відповідач повідомив про сплату ним суми основної заборгованості в розмірі 846 086,97 грн., на підтвердження чого надано платіжне доручення № 6632 від 23.09.2020р.
При цьому, відповідач не погоджується зі здійсненими позивачем нарахуваннями на суму боргу індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.
В обґрунтування своїх заперечень товариство зазначає, що умовами договору № 11/07/04/206-МРТ від 24.09.2019р. передбачено повернення грошових коштів постачальником (відповідачем) лише на підставі відповідної заяви споживача (позивача), проте останній з такою заявою не звертався, а тому, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», воно не є боржником, що прострочив виконання зобов'язання (в розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України), і як наслідок - не може нести відповідальність за таке прострочення в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи надходження вказаної вище заяви про продовження процесуального строку, як і безпосередньо відзиву на позов у період перебування судді А.С.Сидоренка у відпустці, вона розглядалась в призначеному на 27.10.2020р. підготовчому засіданні.
Розглянувши заяву відповідача про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позов, враховуючи введення карантину на всій території України та відсутність фінансування на оплату поштових послуг у зв'язку з чим відповідна ухвала суду від 27.09.2020р. на поштову адресу відповідача не направлялась, суд постановив протокольну ухвалу про її задоволення.
26 жовтня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 23.10.2020р. на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач вважає аргументи відповідача необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даного спору.
Оскільки від імені позивача відповідь на відзив підписана неуповноваженою на те особою, вона була залишена судом без розгляду.
27 жовтня 2020 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17 листопада 2020 року.
10 листопада 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 27.10.2020р. на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач вважає аргументи відповідача необґрунтованими, непереконливими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даного спору; на думку позивача, доводи, викладені у відзиві, спрямовані лише на бажання відповідача уникнути законної сплати заборгованості та жодним чином не вказують на відсутність його вини у неповерненні суми переплати.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2020р.:
закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26 листопада 2020 року;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем заперечень - до 20 листопада 2020 року включно.
23 листопада 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 18.11.2020р. позивача, якими останній підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Також 23 листопада 2020 року, у встановлений судом процесуальний строк (здані для відправки до відділення поштового зв'язку 20.11.2020р.), до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 20.11.2020р., якими відповідач підтримав свою думку, викладену у відзиві на позовну заяву, щодо безпідставності, необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог; додатково відповідач зазначив, що, на його думку, претензія про сплату 846 086,97 грн. заборгованості не можна вважати заявою на повернення надлишково сплачених грошових коштів.
В судовому засіданні 26.11.2020р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.12.2020р.
За заявою позивача, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2020р., призначене на 17.12.2020р. судове засідання було проведено в режимі відеоконференції.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» зареєстроване в якості суб'єкта господарювання 21.12.2017р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 064 102 0000 013602.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
24 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (Постачальник) в особі директора Гамениці Романа Миколайовича та Структурною одиницею Долинський ГПЗ, яка діє від імені ПАТ «Укрнафта» (Споживач) в особі в.о. директора Долинського ГПЗ Мальчика Олега Васильовича був укладений договір № 11/07/04/206-МТР про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір).
Згідно умов Договору (п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.4, 5.1 - 5.6, 6.1, 6.2, 7.1, 7.2, 13.1 та 14.1), Договором встановлені порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (надалі - Споживач) постачальником електричної енергії (надалі - Постачальник).
Умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 312 (надалі - ПРРЕЕ).
За Договором Постачальник надає послугу з постачання електроенергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (Долинський ГПЗ), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Підписанням Договору Постачальник підтверджує, що має необхідну ліцензію та дозволи на постачання електричної енергії за Договором, а також зобов'язався забезпечити дійсність ліцензії (дозволів) на весь строк дії Договору.
Період постачання електричної енергії за Договором з 01 жовтня 2019 року до 31 грудня 2019 року.
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Додатку 1 до Договору.
Датою здійснення оплати є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Постачальника.
Загальна вартість Договору складає 9 544 144,49 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот сорок чотири тисячі сто сорок чотири гривні 49 коп.), у т.ч. ПДВ 1 590 690,75 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто тисяч шістсот дев'яносто гривень 75 коп.).
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з Договірною ціною, яка є Додатком 2 до Договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в Додатку 2 - Договірна ціна та Додатку 3 - Комерційна пропозиція № 1.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за Договором.
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць з 0000 першого по 2400 останнього числа місяця включно.
Розрахунки Споживача за Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (надалі - спецрахунок).
При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.
Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у т.ч. у разі його зміни.
Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Порядок розрахунку регламентується в Додатках 2, 3 до Договору.
Споживач має право, зокрема отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у Договорі.
Споживач зобов'язався, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.
Постачальник має право, зокрема отримувати від Споживача плату з поставлену електричну енергію.
Постачальник зобов'язався, зокрема забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та Договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, але усі права та обов'язки Сторін по Договору виникають лише з моменту надання Постачальником Покупцю банківської гарантії зі строком дії (30 календарних днів) на суму передоплати першого авансового платежу в розмірі 1 073 683,10 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят три грн. 10 коп.), у т.ч. ПДВ 178 947,18 грн. (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 18 коп.) і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Невід'ємною частиною Договору є наступні додатки:
додаток № 1 - ЗАЯВА-ПРИЄДНАННЯ до договору про постачання електричної енергії споживачу;
додаток № 2 - Договірна ціна;
додаток № 2.1 - План споживання електроенергії _____(через енергорозподільчу компанію АТ «Прикарпаттяобленерго»);
додаток № 3 - Комерційна пропозиція № 1;
додаток № 4 - Примірна форма заявки на постачання електричної енергії Споживачу;
додаток № 5 - Згода на автоматизовану обробку персональних даних.
Як вбачається з додатку № 1 (ЗАЯВА-ПРИЄДНАННЯ до договору про постачання електричної енергії споживачу) початком постачання електричної енергії визначено 01 жовтня 2019 року.
Згідно додатку № 2 (Договірна ціна) (аналогічна інформація міститься в додатку № 3 (Комерційна пропозиція № 1)):
загальна вартість Договору складає 9 544 144,49 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот сорок чотири тисячі сто сорок чотири гривні 49 коп.), у т.ч. ПДВ 1 590 690,75 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто тисяч шістсот дев'яносто гривень 75 коп.);
умови оплати: до 28 числа місяця, що передує розрахунковому, авансовий платіж - 33 %;
до 05 числа розрахункового місяця платіж - 34 %;
до 15 числа розрахункового місяця платіж - 33 %.
Остаточний розрахунок за фактичний відпрацьований період проводиться до 15 числа місяця наступного за звітним.
Підписується акт купівлі-продажу електроенергії.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.
Термін надання послуг - 3 календарних місяці (жовтень - грудень 2019).
Додатком 2.1 (План споживання електроенергії «Долинський ГПЗ» (через енергорозподільчу компанію АТ «Прикарпаттяобленерго»)) визначено, що план заявленого обсягу споживання електроенергії становить:
жовтень - 1472 тис. кВт. год (2 кл.);
листопад - 1413 тис. кВт. год (2 кл.);
грудень - 1433 тис. кВт. год (2 кл.), загальна кількість - 4318 тис. кВт. Год (2 кл.).
На виконання умов Договору, відповідач поставив, а позивач отримав 2 686 801 кВт. електричної енергії загальною вартістю 5 375 016,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи (а.с. 35 - 37):
актом від 31.10.2019р. № 3107001ВЦ/187855/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії (поставка 1420746 кВт. год вартістю 3 097 927,00 грн. (у т.ч. ПДВ 516 321,17 грн.));
актом-коригування від 18.11.2019р. № 3107001ВЦ/187855/2 до акту № 3107001ВЦ/187855/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії (поставка 0 кВт. год вартістю -159 743,41 грн. (у т.ч. ПДВ -26 623,90 грн.));
актом від 30.11.2019р. № 3107001ВЦ/206231/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії (поставка 1266055 кВт. год вартістю 2 436 832,95 грн. (у т.ч. ПДВ 406 138,83 грн.)).
На оплату отриманої електричної енергії позивач шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача сплатив грошові кошти в сумі 6 221 103,51 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 28 - 34).
Враховуючи поставку відповідачем електричної енергії на суму 5 375 016,54 грн. і перерахування позивачем грошових коштів в сумі 6 221 103,51 грн. переплата (попередня оплата (авансовий платіж)) становить 846 086,97 грн.
За своєю правовою природою Договір є договором енергопостачання.
За змістом ст. 275 Господарського кодексу України та ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з додатку № 3 до Договору (Договірна ціна), у разі надходження коштів від Споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої Споживачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої - в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою Споживача повертається йому на поточний рахунок.
Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов'язання шляхом сплати грошових коштів згідно умов Договору.
Матеріали справи свідчать про те, що 10 липня 2020 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 10.07.2020р. № 01/01/11/07/04/01-01/02/198 на суму 846 086,97 грн. з вимогою сплатити відповідні грошові кошти у місячний строк з дня її отримання.
За своїм змістом дана претензія фактично є заявою про повернення коштів, сплачених позивачем понад повну вартість електричної енергії, поставленої відповідачем. При цьому, слід зазначити, що ані умовами Договору та додатків до нього, ані чинним законодавством України не встановлена типова форма відповідної заяви на повернення грошових коштів.
Від імені позивача претензія підписана представником товариства - адвокатом Глинкою Р.Я.; при цьому додатком до претензії значиться копія довіреності № 01/01/07-899/д від 19.12.2019р.
Разом з тим, на адресу відповідача разом з претензією була направлена завірена копія довіреності № 01/01/07/1001/д від 18.12.2019р. (опис вкладення до цінного листа (а.с. - 41)).
Належним чином засвідчена копія вказаної вище довіреності № 01/01/07/1001/д від 18.12.2019р., виданої на ім'я адвоката Глинки Руслана Ярославовича, додана і до позовної заяви (а.с. - 58) і з її змісту вбачається наявність у представника, зокрема права підписувати та подавати претензії та відповіді на претензії.
Під час розгляду справи повноважений представник відповідача не заперечив проти наявності у представника позивача - адвоката Глинки Р.Я. права на підписання відповідної претензії, зокрема на підставі довіреності № 01/01/07/1001/д від 18.12.2019р.
Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень вказана вище претензія отримана відповідачем 17.07.2020р.
Проте, відповідач зобов'язання щодо повернення надміру сплачених позивачем грошових коштів не виконав, у зв'язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду мав заборгованість в сумі 846 086,97 грн.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого (846 086,97 грн.) не заперечується товариством і який підтверджується, зокрема актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.10.2019р. № 3107001ВЦ/187855/1 та від 30.11.2019р. № 3107001ВЦ/206231/1, актом-коригування від 18.11.2019р. № 3107001ВЦ/187855/2 до акту № 3107001ВЦ/187855/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, платіжними дорученнями (а.с. 28 - 37).
Отже, грошові кошти в сумі 846 086,97 грн. підлягають поверненню позивачеві у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо поставки електричної енергії на відповідну суму (даний факт також не заперечується відповідачем).
Враховуючи юридичну природу правовідносин, що склались між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання по поверненню грошових коштів, позивач здійснив нарахування на суму боргу індексу інфляції в розмірі 7 594,92 грн. та 14 357,52 грн. трьох процентів річних від простроченої суми; відповідні нарахування були здійснені позивачем за період з 01.12.2019р. по 01.09.2020р.
При цьому, початком відповідного періоду позивачем визначений день, наступний за останнім днем розрахункового періоду - календарного місяця, в якому відповідачем була здійснена остання поставка електричної енергії (листопад 2019 року).
Проте, суд не погоджується з таким визначенням першого дня періоду нарахування, виходячи з наступного:
як вбачається з матеріалів справи (Договір та додатки до нього, які на день ухвалення даного рішення є чинними) сторонами не був визначений строк повернення грошових коштів, а тому враховуючи вказані вище положення ст. 530 Цивільного кодексу України строк (термін) виконання відповідачем зобов'язання з повернення грошових коштів визначається моментом пред'явлення вимоги і позивач має право вимагати його виконання в будь-який час; при цьому, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Крім того, згідно ч. 5 ст. 276 Господарського кодексу України, кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.
Як вже зазначалось вище, з відповідною вимогою позивач звернувся до відповідача 10 липня 2020 року.
Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, претензія від 10.07.2020р. № 01/01/11/07/04/01-01/02/198 на суму 846 086,97 грн. отримана відповідачем 17.07.2020р., а тому останнім днем для повернення позивачеві грошових коштів є 24.07.2020р.
Таким чином, періодом, протягом якого існувало прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, є 25.07.2020р. - 01.09.2020р.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і в даному випадку Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати.
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
З урахуванням наведеної вище позиції Верховного Суду період, за який слід проводити інфляційні нарахування, є серпень 2020 року.
За наявною в мережі Інтернет інформацією (повідомлення Державної служби статистики України) індекс інфляції (індекс споживчих цін) в Україні у серпні 2020 року становив 99,8, тобто був меншим за одиницю та мав при цьому економічну характеристику - «дефляція».
За підрахунком суду (за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство») сума боргу з урахуванням інфляції за серпень 2020 року становила -844 394,80 грн.; різниця - -1 692,17 грн.
Наведене вище свідчить про відсутність майнового права та інтересу позивача, яке би полягало захисту шляхом відшкодування його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації відповідача за неналежне виконання ним зобов'язання.
Розмір трьох процентів річних від простроченої суми за період з 25.07.2020р. по 01.09.2020р. за підрахунком суду становить 2 704,70 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи сплату відповідачем основної заборгованості (платіжне доручення № 6632 від 23.09.2020р. на суму 846 086,97 грн.), провадження по даній справі в цій частині підлягає закриттю.
Решта позовних вимог, з урахуванням наведених вище фактів та обставин, підлягає частковому задоволенню.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 173 - 175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 625, 626, 670, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 123, 129, 165, 231, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про стягнення 868 039 грн. 41 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126 - б; код 41823846) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5; код 00135390) 2 704 грн. 70 коп. трьох процентів річних з простроченої суми та 40 грн. 36 коп. судового збору.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Закрити провадження у справі в частині стягнення 846 086 грн. 97 коп. заборгованості.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020р.
Суддя А.С.Сидоренко