ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"28" грудня 2020 р. Справа № 903/206/19
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Саврій В.А., перевіривши матеріали апеляційної скарги Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області від 04.11.2020р. (повний текст 05.11.2020р.) у справі №903/206/19 (суддя Кравчук А.М.)
за позовом Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави
до відповідача 1: Нововолинської міської ради Волинської області, м.Нововолинськ
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Нововолинськ
про скасування рішення Нововолинської міської ради №14/11 від 24.02.2017р., визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2017р. нерухомого майна та зобов'язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність
Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.11.2020р. у справі №903/206/19 задоволено позов Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави до відповідачів: 1) Нововолинської міської ради Волинської області, м. Нововолинськ, 2) ОСОБА_1 про скасування рішення Нововолинської міської ради №14/11 від 24.02.2017р., визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2017р. нерухомого майна та зобов'язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність.
Скасовано рішення Нововолинської міської ради №14/11 «Про внесення змін до Програми забезпечення оформлення права власності та процесу приватизації об'єктів комунальної власності міста Нововолинська на 2014-2018 роки» від 24.02.2017р. в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2017 році нежитлового приміщення площею 51,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його викупу орендарем. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини вбудованого нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від 04.07.2017р., який укладено між територіальною громадою міста Нововолинська в особі Нововолинської міської ради та ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) повернути частину вбудованого нежитлового приміщення багатоквартирного будинку «літер А-9», площею 51,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Нововолинська в особі Нововолинської міської ради (45000, Волинська область, м. Нововолинськ, проспект Дружби, 27, код ЄДРПОУ 35055268). Стягнуто з Нововолинської міської ради Волинської області на користь Волинської обласної прокуратури 6 992,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Нововолинська міська рада Волинської області звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. Скаржник просить відстрочити сплату судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 6992,00 грн.
Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 10488,00 грн. (6992,00*150%).
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору.
Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання, в якому останній просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, а не лише з урахуванням майнового стану сторони.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Втім, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, позивачем жодних підстав, наведених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", що є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, не наведено.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Отже, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.
Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 частини 3 статті 129 Конституції України та ст.2 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів місцевого самоврядування, то самі лише обставини, пов'язані з утворенням об'єднаної територіальної громади та відсутністю у ній коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг державним органам та бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення від сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, згідно п.3 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, також докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до ст.259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Колегією суддів встановлено, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів направлення копії апеляційної скарги сторонам у справі.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Скаржником не виконано належним чином вимоги ст.ст.258, 259 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Щодо строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05.11.2020р., Нововолинською міською радою Волинської області отримано 09.11.2020р., а апеляційну скаргу подано 17.12.2020р., тобто з пропуском строку на апеляційне провадження.
Скаржник посилається на положення пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Згідно пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянтом не недано жодних пояснень чи доказів поважності пропуску строку з причин, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, вказані скаржником у заяві.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя -
1. Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.
3. Апеляційну скаргу Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області від 04.11.2020р. у справі №903/206/19 - залишити без руху.
4. Запропонувати апелянту - Нововолинській міській раді Волинської області протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки:
- подати оригінал доказу сплати судового збору;
- подати оригінали докази направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами сторонам у справі;
- вказати інші підстави для поновлення строку.
5. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя Саврій В.А.