вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" грудня 2020 р. Справа№ 910/12266/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Тищенко О.В.
Тарасенко К.В.
секретар судового засідання Білоус О.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.06.2020 (повний текст рішення складено 30.06.2020)
у справі № 910/12266/19 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»
про стягнення 400 983,17 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп» (далі - позивач, ТОВ «Савітар Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «Вусо») про стягнення 400 983,17 грн., з яких: 352 643,19 грн. - витрати на медичне обслуговування, 48 339,98 грн. - агентська винагорода. В обґрунтування своїх вимог зазначило про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 в частині оплати за лютий 2016 винагороди агента, а також відшкодування витрат, пов'язаних з наданням підрядниками послуг застрахованим особам, внаслідок чого позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вищенаведені суми витрат на медичне обслуговування та агентської винагороди.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що позивач не набув права на відшкодування медичних витрат, оскільки ним не надано ніяких доказів понесення витрат на оплату послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам, а також доказів, що позивач відповідно до п. 3.3 Договору про надання асистанських послуг від свого імені укладав договори з клініками, які надавали послуги застрахованим особам, та оплачував ці послуги. За твердженнями відповідача, ТОВ «Савітар Груп» не здійснювало сплати послуг медичних закладів (підрядників/ кореспондентів), які надавали медичні послуги застрахованим особам, та не надало страховику повного пакету документів за умовами Договору, а отже послуги агента (організація надання амбулаторної послуги, організація госпіталізації) надані не в повному обсязі, відтак ТОВ «Савітар Груп» не має права на отримання сервісної (агентської) винагороди за здійснення медичного обслуговування таких застрахованих осіб. Твердження ТОВ «Савітар Груп» про те, що Договір не містить обов'язку агента попередньо оплачувати медичні послуги, на думку відповідача, є помилковими, оскільки обов'язковою умовою для відшкодування страховиком медичних витрат агента є оплата агентом послуг підрядників/ кореспондентів, які надавали послуги застрахованим особам (а не лише надання агентом відповідних гарантій такої оплати), адже саме таке зобов'язання умовами Договору покладено на страховика (п. 5.1.3, 3.3 Договору), а оплата послуг медичних клінік є складовою частиною послуги, що надається агентом відповідно до положень Додатку № 1 до Договору. Крім цього, відповідач вважав, що судовими рішеннями у справі № 910/17261/16 встановлено, що укладений між сторонами Договір асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 є розірваним достроково в односторонньому порядку з 30.06.2016 (через 30 днів після отримання відповідачем листа згідно п. 8.5 Договору) у зв'язку з відмовою від нього страховика. На переконання відповідача, оскільки Договір розірвано в односторонньому порядку з ініціативи страховика (з 30.06.2016), всі правовідносини сторін з цієї дати припинились. В ході вирішенні спору у справі № 910/17261/16 судами було встановлено, що невикористаною ТОВ «Савітар Груп» сумою попередньої оплати залишилась сума в розмірі 2 021 547,88 грн, яка була стягнута з ТОВ «Савітар Груп» на користь ПрАТ «СК «Вусо». На думку відповідача, саме за рахунок отриманих від страховика коштів в якості попередньої оплати (а не за власні кошти ТОВ «Савітар Груп») позивач (агент) мав можливість оплатити послуги медичних закладів, які надавали медичні послуги застрахованим особам, для того, щоб в подальшому отримати відшкодування відповідних сум від страховика відповідно до умов Договору. При цьому, надані позивачем гарантійні листи, надані ТОВ «Савітар Груп» медичним клінікам, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на користь компанії Savitar Group LTD (Кіпр), листи медичних клінік про отримання грошових коштів від компанії Savitar Group LTD, є недопустимими та недостовірними доказами понесення позивачем медичних витрат, адже на підставі п.п. 5.1.3, 3.3 Договору, Додатку № 1 до Договору, допустимими доказами витрат агента (позивача) на оплату послуг третіх осіб, які відповідач (страховик) зобов'язаний компенсувати згідно п. 5.1.3 Договору, можуть бути платіжні доручення / виписки з банківських рахунків, які підтверджують оплату ТОВ «Савітар Груп» послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам, а не гарантійні листи, складені позивачем, та листи медичних клінік про отримання грошових коштів. Також відповідач зазначав, що ТОВ «Савітар Груп» пропущений строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду та заявив про застосування позовної давності у даному спорі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 справи № 910/12266/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп» суму витрат на медичне обслуговування у розмірі 352 643,19 грн., агентську винагороду у розмірі 48 339,98 грн., судовий збір у розмірі 6 014,75 грн.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» оскаржило його в апеляційному порядку, просило рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для даної справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції всупереч умовам Договору не врахував, що зобов'язання страховика по відшкодуванню медичних витрат виникає у випадку здійснення агентом оплати послуг, які надавались застрахованим особам. Крім цього, місцевим судом не враховано умови Договору про надання асистентських послуг, якими закріплено порядок залучення позивачем (агентом) третіх осіб (кореспондентів, підрядників) та оплати їх послуг, відтак сам факт надання третіми особами послуг застрахованим особам не породжує обов'язку оплати відповідачем позивачу без залучення таких осіб у передбаченому умовами Договору порядку та оплати наданих послуг таким особам. З огляду на наявність рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі № 910/9055/16, яке набрало законної сили, суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення клопотання апелянта про закриття провадження у справі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що Договором, який регулює спірні правовідносини прямо передбачено надання агентом від свого імені гарантійних листів медичним закладам. При цьому, умови Договору (п. 3.3) не зобов'язують його оплачувати надані послуги до отримання коштів від страховика, а тому відсутність доказів оплати наданих послуг третіми особами не звільняє відповідача від обов'язку оплати таких послуг позивачу, а наявні в матеріалах докази в повній мірі підтверджують неналежне виконання відповідачем свого обов'язку за Договором та обґрунтованість позову. Одночасно позивач звертав увагу суду на судову практику Верховного Суду з аналогічних справ та зазначав про відсутність підстав для закриття провадження у дані справі за наявності рішення у справі № 910/9055/16.
В судове засідання апеляційної інстанції 22.12.2020 з'явився представник позивача, представник відповідача (апелянта) не з'явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про відкладення розгляду справи, яку згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником відповідача 01.12.2020.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 22.12.2020 представник відповідача (апелянта), явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась, не з'явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, з огляду на наявне клопотання відповідача (апелянта) про розгляд справи за відсутності його представника, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цього учасника за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 11.11.2014 між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» (відповідач, страховик за договором) та ТОВ «Савітар Груп» (позивач, агент за договором) укладено Договір № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого страховик доручає, а агент приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за укладеними між страхувальниками та страховиком договорами відповідно до законодавства України та Закону України «Про страхування», в яких визначено перелік послуг та умов, які отримає застрахована особа в межах та у термін дії Договору за відповідними Правилами - Додатком № 3 до Договору. Послуги агента включають формування, обслуговування та зберігання протягом 1 року реєстру звернень застрахованих осіб, ведення документації, організація та контроль обміну інформацією, надання послуг цілодобової диспетчерської служби згідно умов Договору та програми страхування.
Відповідно до п. 3.3 Договору сторони для реалізації зобов'язань, перерахованих в п. 3.1 (медична підтримка), п. 3.2 (сприяння впродовж поїздок) агент має право на залучення третіх осіб (медичні установи, транспортні компанії, організації, що реалізують медичні препарати та товари медичного призначення, бюро, що надають послуги перекладачів, кур'єрські служби і юридичні компанії, тощо). Агент від свого імені укладає договори з третіми особами, надає гарантійні листи та проводить оплату послуг і медичних препаратів третім особам в разі їх залучення до процесу врегулювання страхових випадків з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.
За умовами п.п. 5.1.2, 5.1.3 Договору страховик зобов'язаний проводити оплату сервісної винагороди агента, відшкодовувати витрати агента на оплату послуг третіх осіб, наданих згідно п. 3.3, а також витрати при оплаті банківської комісії та комісії за виконання функцій агента валютного контролю відповідно до наданих агентом рахунків.
Тобто, оплата сервісної винагороди за надані агентом послуги прямо передбачена п. 5.1.2 Договору, розмір якої визначено Додатком № 1 до Договору, згідно якого, зокрема, розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 33,00 USD, розмір винагороди за надання амбулаторної медико - транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 21,00 USD.
Розділом 6 «Розрахунки сторін» (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 до Договору) сторонами погоджено порядок взаєморозрахунків сторін, зокрема встановлено наступне.
За виконання агентом своїх обов'язків за Договором страховик зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ) в розмірах, вказаних в Додатку № 1 до Договору (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 6.3.1 Договору до 05 числа місяця, наступного за звітним, агент складає акт виконаних робіт за формою, вказаною у Додатку № 2 до Договору, і направляє його страховику електронною поштою (для погодження та підписання), разом з рахунком на оплату винагороди агента. Сума винагороди агента визначається на підставі Додатку № 1 до Договору у гривнях за офіційним курсом НБУ на дату направлення страховику вказаного рахунку.
Протягом 5 робочих днів з дати отримання документів, вказаних у п. 6.3.1 Договору, страховик повинен підписати акт виконаних робіт і направити його агенту засобами звичайної і електронної пошти, а також протягом цього ж строку сплатити суму винагороди агента шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок агента або за допомогою засобів електронного зв'язку надати мотивовані заперечення щодо цього акту (п. 6.3.2 Договору).
За змістом п. 6.4 Договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином: для цілей визначення попередніх розмірів цих сум і їх сплати страховиком звітним періодом за Договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії Договору.
Положеннями п. 6.5.1 Договору сторони погодили, що протягом 3 робочих днів з дати закінчення чергової декади агент складає і направляє страховику акт заявлених збитків за формою, вказаною у Додатку № 3 до Договору. У такому акті зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком.
Протягом 5 робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків, страховик погоджує і підписує цей документ, а також, на свій розсуд, протягом цього ж строку перераховує агенту попередню оплату вартості послуг в розмірі до 100% загальної суми, зазначеної у акті (п. 6.5.2 Договору).
За умовами п. 6.6.1 Договору по мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов'язаних із остаточними розрахунками та конкретними страховими випадками (далі - повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у Додатку № 4 до Договору і направляються страховику у строки, визначені п. 6.5.1 Договору, разом з актами заявлених збитків.
Відповідно до п. 6.6.2 Договору до актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг за вирахунком сум, визначених в розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком за умовами п. 6.5 Договору.
Акт врегульованих збитків (виконаних робіт) на підставі п. 6.6.3 Договору погоджується і підписується страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від агента.
У відповідності до п. 6.6.4 Договору сплата страховиком страхових сум в іноземній валюті, вказаних у рахунках до Акту врегульованих збитків, проводиться у гривнях за схемою, встановленою п. 6.5.4, 6.5.5 Договору.
Положеннями пп. 6.5.4 п. 6.5 Договору сторонами визначено формулу (1) розрахунку попередньої оплати «С», а саме: «С» = ЕК (І) * Свал (і), де К (і) - це офіційний курс НБУ щодо конкретної іноземної валюти на дату формування рахунку агентом; Свал (і) - це розмір частини суми вартості послуг (в іноземній валюті), вказаної в Акті заявлених збитків, що має сплачуватись страховиком у гривневому еквіваленті.
За умовами пп. 6.5.5 п. 6.5 Договору протягом 10 робочих днів з дати фактичного придбання за заявкою агента на міжбанківському валютному ринку України сум валюти Свал (і), вказаних в пп. 6.5.4 п. 6.5 Договору, агент направляє страховику Акт визначення сум додаткових витрат на придбання іноземної валюти (Додаток № 3 до Договору), разом з додатковим рахунком (у гривні) на сплату різниці між фактичною сумою витрат на придбання цієї суми валюти, і сумою, визначеною за формулою (1) у пп. 6.5.4 Договору. До рахунку додаються документи, що підтверджують названу фактичну суму витрат. Цей додатковий рахунок повинен бути оплачений страховиком протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання рахунку та інших вказаних вище документів, які підтверджують і фіксують фактичну суму витрат на придбання іноземної валюти.
Договір згідно п.п.8.1-8.3 вступає в силу з дати підписання повноважними представниками сторін, залишається в силі впродовж одного року з дня початку дії. Якщо протягом 30 днів до закінчення дії Договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати його, він вважається пролонгованим на наступний рік, подальша пролонгація Договору здійснюється в тому ж порядку.
Додатковими угодами № 1 від 11.03.2015, № 2 від 01.10.2015 та № 3 від 01.10.2015 до Договору вносились зміни.
Як встановлено матеріалами справи, 11.02.2016 ТОВ «Савітар Груп» було направлено до ПрАТ «СК «Вусо» Акт заявлених збитків № 3в 2з від 11.02.2015, в якому зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами та сервісна винагорода ТОВ «Савітар Груп» за організацію надання медичної допомоги застрахованим особам. Разом із Актом № 3в 2з було виставлено рахунок № 147 від 11.02.2016 на оплату відшкодування медичних витрат на суму 127 441,98 грн.
За твердженнями позивача, які не спростовані відповідачем, рахунок № 147 від 11.02.2016, виставлений по запланованим збиткам, сплаченим так і не був.
Після отримання усіх необхідних документів відносно страхових випадків, які були включені до Акту заявлених збитків № 3в 2з, ТОВ «Савітар Груп» було сформовано та 19.09.2016 направлено до ПрАТ «СК «Вусо» Акт врегульованих збитків № 2/3в (частина 1) від 14.09.2016 по застрахованим особам, які були включені до Акту заявлених збитків № 3в 2з разом з Актом виконаних робіт № 2/3в (частина 1) від 14.09.2016, первинними документами щодо страхових подій та рахунками № 817 від 14.09.2016 на оплату відшкодування медичних витрат на суму 164 555,96 грн. та № 818 від 14.09.2016 на оплату сервісної винагороди на суму 14 827,23 грн.
30.09.2016 ПрАТ «СК «Вусо» було направлено до ТОВ «Савітар Груп» заперечення щодо рахунків та Актів врегульованих (заявлених) збитків № 5901 від 30.09.2016, в яких з посиланням на п. 2.1, 4.4, 5.1.1 Договору зазначалось, що особи, які вказані в надісланих на асистанське обслуговування документах, до ТОВ «Савітар Груп» страховиком не передавалися, а тому витрати ТОВ «Савітар Груп» на їх обслуговування (в тому числі сервісну винагороду) оплаті зі сторони ПрАТ «СК «Вусо» не підлягають.
28.11.2018 ТОВ «Савітар Груп» було направлено на адресу ПрАТ «СК «Вусо» наступні документи: Акт врегульованих збитків № 2/2в (1) від 28.11.2018, рахунок на оплату № 0228 від 28.11.2018 на суму 88 196,98 грн. (медичні витрати) разом з первинними документами щодо страхових подій, які стались з застрахованими особами ПрАТ «СК «Вусо», рахунок на оплату № 0228/1 від 28.11.2018 на суму 29 117,03 грн. (сервісна винагорода агента).
29.11.2018 ТОВ «Савітар Груп» було направлено на адресу ПрАТ «СК «Вусо» наступні документи: Акт врегульованих збитків № 2/3в (1) від 29.11.2018, рахунок на оплату № 0229 на суму 264 446,21 грн. (медичні витрати) разом з первинними документами щодо страхових подій, які стались з застрахованими особами ПрАТ «СК «Вусо», рахунок на оплату № 0229/1 від 29.11.2018 на суму 19 222,95 грн. (сервісна винагорода агента).
За розрахунком позивача, загальна сума медичних витрат на лікування застрахованих осіб згідно наведених Актів врегульованих збитків склала 352 643,19 грн. (88 196,98 грн. + 264 446,21 грн.), загальна сума сервісної винагороди агента за врегулювання страхових випадків, які сталися із застрахованими особами ПрАТ «СК «Вусо», склала 48 339,98 грн. (29 117,03 грн. + 19 222,95 грн.).
З огляду на приписи піп. 6.6.4, 6.5.4, 6.5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 01.10.2015 до Договору) відповідач мав виконати зобов'язання щодо оплати (строк виконання зобов'язань) протягом п'яти робочих днів з дати отримання медичної документації з рахунками та Актом врегульованих збитків.
19.06.2018 до ТОВ «Савітар Груп» звернувся з претензією підрядник Savitar Group LTD, з яким у ТОВ «Савітар Груп» укладено Договір № 10 - 06/14 - М від 10.06.2014 для виконання умов Договору (№ 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014). В своїй претензії підрядник просив погасити заборгованість, яка виникла перед ним, в зв'язку із тим, що він розрахувався із підрядниками (Life Medical Association, Doctor Home Visit) за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ «СК «Вусо». На підтвердження остаточного розрахунку було надано перелік застрахованих осіб із зазначенням вартості медичних послуг, бухгалтерську документацію та підтвердження від підрядників про отримання коштів.
Як стверджував позивач, в період з 05.07.2018 по 29.11.2018 ТОВ «Савітар Груп» розрахувалося із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ «СК «Вусо» власними коштами, що підтверджується позивачем повідомленнями про виконання операцій з купівлі валюти, платіжними дорученнями про здійснення валютного переказу, листами медичних закладів (кінцевих підрядників) на підтвердження отримання ними оплати за медичні послуги по випадкам, які сталися із застрахованими особами в період лютого 2016.
11.02.2019 ТОВ «Савітар Груп» направило ПрАТ «СК «Вусо» претензію № 95 від 11.02.2019 з проханням погасити збитки, які зазнало ТОВ «Савітар Груп» в зв'язку із настанням страхових випадків із застрахованими особами ПрАТ «СК «Вусо». Разом з претензією ТОВ «Савітар Груп» повторно направило ПрАТ «СК «Вусо» Акт врегульованих збитків № 2/2в (1) від 28.11.2018, рахунок на оплату № 0228 від 28.11.2018 на суму 88 196,98 грн., рахунок на оплату № 0228/1 від 28.11.2018 на суму 29 117,03 грн., пакети документів по страховим випадкам до Акту врегульованих збитків № 2/2в (1), Акт врегульованих збитків № 2/3в (1) від 29.11.2018, рахунок на оплату № 0229 на суму 264 446,21 грн., рахунок на оплату № 0229/1 від 29.11.2018 на суму 19 222,95 грн., пакети документів по страховим випадкам до Акту врегульованих збитків № 2/3в (1), копії документів про купівлю валюти (USD, Euro) та копії документів про здійснення валютного переказу (USD, Euro), реєстр пакетів документів по страховим випадкам.
28.02.2019 ТОВ «Савітар Груп» отримало від ПрАТ «СК «Вусо» відповідь на претензію № 95 від 11.02.2019, згідно якої ПрАТ «СК «Вусо» відмовило у відшкодуванні медичних витрат та сервісної винагороди агента.
Оскільки страховик в добровільному порядку не сплатив агенту належної суми по відшкодуванню медичних витрат та сервісної винагороди агента, ТОВ «Савітар Груп» звернулось до суду з даним позовом про стягнення в примусовому порядку 400 983,17 грн., з яких: 352 643,19 грн. - витрати на медичне обслуговування, 48 339,98 грн. - агентська винагорода.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача щодо оплати суми заборгованості за Актом врегульованих збитків № 2/2в (1) від 28.11.2018 та Актом врегульованих збитків № 2/3в (1) від 29.11.2018, складеними на підставі Договору по страховим випадкам за лютий 2016 року, а також суми винагороди агента за врегулювання страхових випадків, які сталися із застрахованими особами.
За договором про надання послуг згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, в порядку, встановлених договором.
За змістом ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до умов пп. 5.1.2, 5.1.3 Договору страховик зобов'язаний проводити оплату сервісної винагороди агента, відшкодовувати витрати агента на оплату послуг третіх осіб, наданих згідно п. 3.3, а також витрати при оплаті банківської комісії та комісії за виконання функцій агента валютного контролю відповідно до наданих агентом рахунків.
За виконання агентом своїх обов'язків за Договором страховик зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ) в розмірах, визначених в Додатку № 1 до Договору (п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 до Договору)).
Як встановлено матеріалами справи, в лютому 2016 на адресу відповідача було направлено Акт заявлених збитків № 3в 2з від 11.02.2015, в якому зазначались страхові випадки, що стались із застрахованими особами, разом із рахунком на оплату № 147 від 11.02.2016.
Крім цього, після отримання усіх необхідних документів відносно страхових випадків, які були включені до Акту заявлених збитків № 3в 2з, відповідачу направлявся Акт врегульованих збитків № 2/3в (частина 1) від 14.09.2016 разом з Актом виконаних робіт № 2/3в (частина 1) від 14.09.2016, рахунками та завіреними копіями первинних документів щодо страхових подій.
30.09.2016 ПрАТ «СК «Вусо» було направлено до ТОВ «Савітар Груп» заперечення щодо рахунків та Актів врегульованих (заявлених) збитків № 5901 від 30.09.2016, в яких з посиланням на п. 2.1, 4.4, 5.1.1 Договору зазначалось, що особи, які вказані в надісланих документах на асистанське обслуговування, до ТОВ «Савітар Груп» страховиком не передавалися, а тому витрати ТОВ «Савітар Груп» на їх обслуговування (в тому числі сервісна винагорода) оплаті зі сторони ПрАТ «СК «Вусо» не підлягають.
Положеннями п. 2.1 Договору, на які посилався страховик, дано визначення поняття «застрахована особа», тобто особа, дані про яку передані страховиком агенту належним чином (так як обумовлено Договором), на підставі укладених страховиком Договорів страхування, асистанське обслуговування яких здійснюється агентом в порядку, встановленому Договором.
Зразок полісу прямо передбачений Договором (Додаток № 7 до Договору), в якому серед іншого, вказано порядок дій застрахованої особи у разі настання страхового випадку (п. 1.1.1) - звернення до асистуючої компанії Savitar Group.
Сторони погодили (п. 4.3 Договору), що агент проводить ідентифікацію договору страхування, попередньо визначає ознаки страхового випадку на основі умов договору/програми страхування страховика та проводить оцінку правомірності звернення застрахованої особи.
Отже, поліс передається агенту застрахованою особою, оскільки будь-якої вказівки, що поліс передається агенту страховиком в Договорі не міститься.
Як вище згадувалось, за умовами п. 1.1 Договору, який визначає предмет Договору, агент приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні із застрахованими особами випадків на території України та за кордоном за договорами, укладеними між страхувальниками та страховиком.
Відповідно до п. 3 Договору агент зобов'язується надавати послуги передбачені договором/ програмою страхування при зверненні застрахованої особи або її представника.
За змістом п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору послуги надаються на підставі звернення застрахованої особи після перевірки ідентифікації поліса та підтвердження правомірності звернення застрахованої особи за наданням послуг.
Тобто, за умовами Договору підставою для надання послуг є: настання обставин, що можуть кваліфікуватись як страховий випадок; звернення застрахованої особи до агента; підтвердження факту валідності полісу та визнання особи застрахованою страховиком.
Положеннями п. 4.4 Договору передбачено необхідність відмови у наданні послуг, якщо звернення застрахованої особи не відповідає умовам Договору/ програми страхування, а не переданої додатково інформації.
За умовами п. 5.4.2 Договору визначено право агента на свій розсуд та без будь-якого узгодження із страховиком визначати, чи є звернення клієнта страховим випадком, визначати способи надання послуг клієнту та приймати рішення по оплаті послуг по відношенню до тих страхових випадків, де обсяг зовнішніх витрат, відповідно до попередньої оцінки агента, не перевищує суму 2 000,00 грн. або еквівалентну 200 євро.
Крім цього, в Акті виконаних робіт за Договором (п. 1.2 Додатку № 2 до Договору) містяться дані щодо звернень застрахованих осіб до агента за звітний місяць, при цьому жодних вимог про необхідність зазначати дату передачі особи на асистанське обслуговування від страховика агенту не встановлено.
З огляду на наведене, доводи відповідача про те, що особи, які вказані в надісланих позивачем документах на асистанське обслуговування, до ТОВ «Савітар Груп» страховиком не передавалися, а тому витрати ТОВ «Савітар Груп» на їх обслуговування (в тому числі сервісну винагороду) не підлягають оплаті ПрАТ «СК «Вусо», правомірно відхилені судом першої інстанції як безпідставні та необґрунтовані.
Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів понесення медичних втрат та порушено порядок залучення третіх осіб, які надають медичні послуги застрахованим особам, спростовуться тим, що відповідно до п. 5.4.1 Договору позивач має право залучати підрядників на власний розсуд та для виконання доручення відповідача. Позивач через залученого агента Savitar Group LTD врегулював страхові випадки з третіми особами (медичними клініками (Life Medical Association, Doctor Home Visit), які безпосередньо надавали послуги застрахованим особам ПрАТ «СК «Вусо»).
Обставини отримання медичними клініками оплати за страховими випадками від компанії Savitar Group LTD підтверджуються, в т.ч. наявними в матеріалах справи листами медичних закладів (кінцевих підрядників).
При цьому, відповідачем не доведено, що укладення ТОВ «Савітар Груп» договору з Savitar Group LTD суперечить умовам Договору (№65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 06.11.2014).
Посилання відповідача на відсутність доказів, що позивач за умовами п. 3.3 Договору від свого імені укладав договори з третіми особами - з медичними клініками, які надавали послуги застрахованим особам, та оплачував ці послуги, не спростовують факту надання застрахованим особам (зазначеним у Актах врегульованих збитків № 2/2в (1) від 28.11.2018, № 2/3в (1) від 29.11.2018) таких послуг відповідно до Договору, а отже і не звільняють відповідача від обов'язку зі здійснення компенсації витрат позивача, понесених в зв'язку з виконанням Договору в цій частині.
Положеннями п. 6.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 до Договору) передбачено сплату страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків.
Виходячи зі змісту положень п.п. 3.3, 5.2.1, 5.3.4, 5.4.2 6.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2015), агент при виконанні своїх обов'язків з надання послуг медичного обслуговування застрахованим особам може надавати гарантійні листи третім особам або проводити оплату послуг і медичних препаратів третім особам, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.
Тобто, вищезгаданими положеннями Договору агенту надано можливість від свого імені надавати гарантійні листи третім особам, якими гарантується подальша сплата страховиком грошових коштів кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснювали надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків.
Як встановлено судом, умовами Договору не передбачено, що пакет документів, який подається агентом страховику для відшкодування вартості послуг підрядників, що надавали медичні послуги застрахованим особам, повинен містити документи на підтвердження фактичної оплати агентом послуг підрядників, за наявності гарантійних листів від імені агента.
Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 28.01.2020 у справі № 910/16106/18 за позовом ТОВ «Савітар Груп» про стягнення з ПрАТ «СК «Вусо» суми відшкодування медичних витрат за Договором №65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14), тим більше, що позов у даній справі заявлено на підставі Договору.
Крім цього, судом також враховано, що приписами п. 6.5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 до Договору) передбачено порядок компенсації відповідачем позивачу курсових різниць, які виникають в зв'язку зі зміною вартості іноземної валюти в період між виставленням рахунків, перерахуванням коштів від відповідача позивачу на оплату медичних рахунків та закупівлю валюти з подальшим її перерахуванням за кордон для оплати відповідних медичних послуг.
У разі визначення в Договорі обов'язку позивача за рахунок власних коштів здійснювати оплату медичних послуг, такі положення Договору не мали б правового змісту, оскільки перерахування коштів за кордон відбувалося б до виставлення рахунків відповідачу.
Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, в період з 05.07.2018 по 29.11.2018 ТОВ «Савітар Груп» розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ «СК «Вусо».
Факт оплати медичних послуг медичним закладам, що надавали послуги застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, а також гарантування здійснення таких виплат позивачем в зв'язку з настанням страхових випадків підтверджено матеріалами справи (повідомленнями про виконання операцій з купівлі валюти, платіжними дорученнями про здійснення валютного переказу, листами медичних закладів (кінцевих підрядників) на підтвердження отримання ними оплати за медичні послуги по випадкам, які сталися із застрахованими особами в період лютого 2016), що є підставою для оплати страховиком (відповідачем) в порядку, встановленому умовами Договору (п.п. 6.5.5, 6.6.1, 6.6.2, 6.6.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2015) грошових сум агенту (позивачу).
При цьому судом враховано, що відповідачем не спростовано факту звернення застрахованих осіб за медичною допомогою до агента, як і факту дійсного отримання застрахованими особами медичної допомоги після звернення до ТОВ «Савітар Груп» та не надано доказів на підтвердження факту передання ним певних застрахованих осіб на обслуговування іншій асистанській компанії.
Посилання відповідача на висновки експертів (висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 17.08.2017 № 3810/17-45, висновок експерта за результатами проведеного експертно-економічного дослідження від 12.07.2016 № 60/06/5-16) правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки в контексті спірних правовідносин у даній справі, виходячи з предмету та підстав позову, суд не позбавлений можливості з огляду на наявні в матеріалах справи засоби доказування самостійно встановити наявність або відсутність документально підтвердженої або непідтвердженої заборгованості за Договором, відтак згадані висновки не є належними та допустимими доказами у даній справі.
З приводу доводів відповідача про те, що за умови розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи страховика (з 30.06.2016), всі правовідносини сторін з цієї дати припинились, в тому числі зобов'язання з оплати, слід зазначити, що встановлені судовими рішеннями у справі № 910/17261/16 факти, що Договір є розірваним з 30.06.2016, не впливають на правильність вирішення спору у даній справі з огляду на те, що в межах цієї справи судами не вирішувались питання по невиконаних зобов'язаннях сторін в частині оплати вже наданих послуг, а виходячи з предмету позову в частині стягнення коштів спір у справі № 910/17261/16 розглянуто щодо наявності підстав для повернення попередньої оплати в сумі 2 021 547,88 грн (за звітний період з квітня по вересень 2015 ) та суми ротаційного фонду в сумі 30 000 грн, натомість предметом спору у даній справі (№ 910/12266/19) є вимоги про стягнення витрат на медичне обслуговування та агентської винагороди по страховим випадкам за лютий 2016.
Правові наслідки розірвання договору визначені ст. 653 ЦК України та передбачають припинення зобов'язань сторін за таким договором, що не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, які виникли до моменту такого розірвання.
Відповідно до п. 8.6 Договору всі зобов'язання, які виникли під час дії Договору, залишаються в силі до їх фактичного виконання, а п. 6.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 до Договору) передбачено, що обов'язки страховика щодо сплати грошових сум згідно Договору вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок агента.
Отже, розірвання Договору з 30.06.2016 не нівелює обов'язку відповідача оплатити надані позивачем в лютому 2016 асистанські послуги за ним.
При цьому, слід зазначити, що матеріали справи містять пакети документів, подані позивачем (агентом) відповідачу (страховику) для відшкодування вартості послуг підрядників, що надавали медичні послуги застрахованим особам, які підтверджують факт, обставини та причини настання страхового випадку, розмір здійснених витрат, надання медичних послуг застрахованим ПрАТ «СК «Вусо» особам, вказаним у Актах врегульованих збитків № 2/2в (1) від 28.11.2018 та № 2/3в (1) від 29.11.2018. Також, матеріали справи містять гарантійні листи, складені ТОВ «Савітар Груп» щодо застрахованих осіб, листи медичних клінік про отримання грошових коштів та документи, що підтверджують оплати ТОВ «Савітар Груп» на користь компанії Savitar Group LTD. Належним чином засвідчені копії вказаних документів приймаються судом в якості належних, допустимих та достовірних доказів у справі в розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України на підтвердження наявності підстав для відшкодування позивачу медичних витрат та виплати агентської винагороди згідно зазначених актів врегульованих збитків.
З огляду на наведене та відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем витрат позивача на врегулювання страхових випадків за Актами врегульованих збитків № 2/2в (1) від 28.11.2018 та № 2/3в (1) від 29.11.2018 на загальну суму 400 983,17 грн., з яких 352 643,19 грн. - витрати на медичне обслуговування, 48 339,98 грн. - агентська винагорода, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором належним чином доведений та документально підтверджений.
Як вище згадувалось, відповідач у відзиві на позовну заяву та у заяві про застосування позовної давності, які були подані через відділ діловодства суду 28.10.2019 та 14.01.2020 відповідно, заявив про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами у даній справі з тих причин, що ТОВ «Савітар Груп» було пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення 400 983,17 грн., оскільки такий строк, за твердженням відповідача, має розраховуватись з моменту отримання звернень від застрахованих осіб про настання обставин, що мають ознаки страхових випадків. Оскільки з матеріалів даної справи вбачається, що з відповідними зверненнями застраховані особи звертались в лютому 2016, строк позовної давності по відшкодуванню витрат по застрахованим особам, вказаним у Актах врегульованих збитків № 2/2в (1) від 28.11.2018, № 2/3в (1) від 29.11.2018, сплинув в березні 2019, натомість ТОВ «Савітар Груп» звернулось з позовом до суду у вересні 2019, при цьому про наявність поважних причин пропущення позовної давності на звернення до суду з даним позовом не зазначило.
За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Разом з цим, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З аналізу положень п.п. 6.6.4, 6.5.4, 6.5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 01.10.2015 до Договору) вбачається, що відповідач мав виконати зобов'язання з оплати (строк виконання зобов'язань) протягом п'яти робочих днів з дати отримання медичної документації з рахунками та актом врегульованих збитків.
Як вище згадувалось, повний пакет документів ПрАТ «СК «Вусо» було направлено перший раз 19.09.2016 та отримано ПрАТ «СК «Вусо» 23.09.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
30.09.2016 ПрАТ «СК «Вусо» було направлено заперечення, хоча ТОВ «Савітар Груп» і вважало ці заперечення безпідставними, проте було внесено коригування до Акту врегульованих збитків та сформовано відкориговані Акти врегульованих збитків № 2/2в (частина 1) та № 2/3в (частина 1), які було направлено ПрАТ «СК «Вусо» 28.11.2018 та 29.11.2018, але жодних перерахувань коштів від ПрАТ «СК «Вусо» не відбулось. Тому ТОВ «Савітар Груп» 11.02.2019 направило повторно разом з претензією № 95 від 11.02.2019 Акти врегульованих збитків № 2/2в (частина 1) та № 2/3в (частина 1), які було отримано ПрАТ «СК «Вусо» 14.02.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи здійснений судом аналіз умов п.п. 6.6.4, 6.5.4, 6.5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 01.10.2015 до Договору), обов'язок відповідача з оплати 400 983,17 грн. настав 21.02.2019, тобто протягом 5 робочих днів з дня отримання медичної документації з рахунками та актами врегульованих збитків, що відбулось 14.02.2019.
Отже, прострочення виконання зобов'язання та, відповідно, відлік строку позовної давності, почалось з 22.02.2019.
Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду 05.09.2019 (направлений засобами поштового зв'язку) строк позовної давності не сплинув.
З огляду на наведене, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 352 643,19 грн. витрат на медичне обслуговування та 48 339,98 грн. агентської винагороди доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, зокрема, щодо залишення без задоволення клопотання про закриття провадження у справі з огляду на наявність рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі № 910/9055/16, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/12266/19 - без змін.
Матеріали справи № 910/12266/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.12.2020
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді О.В. Тищенко
К.В. Тарасенко