вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" грудня 2020 р. Справа№ Б8/065-12
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Полякова Б.М.
за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І.
за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 22.12.2020
розглянувши апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Горбач С.Ф.
на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2020
у справі№Б8/065-12
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєток-Сервіс»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна спілка»
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2020, зокрема, заяву кредитора АТ Укрексімбанк про зміну черговості задоволення вимог задоволено частково. Визнано в наступній черговості кредиторські вимоги ПАТ «Український експортно-імпортний банк України», внесені до реєстру вимог кредиторів у справі № Б8/065-12 про банкрутство ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", а саме:
- 2331,00 грн. вимоги, що підлягають задоволенню в першу чергу;
- 90279738,64 грн. конкурсні вимоги кредитора, що підлягають задоволенню в четверту чергу;
- 1027211,92 грн. поточні вимоги кредитора, що підлягають задоволенню в четверту чергу;
- 23907809,81 грн. вимоги кредитора, що підлягають задоволенню у шосту чергу;
- 331187582,00 грн. вимоги, що вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.
Зобов'язано ліквідатора банкрута Горбача С.Ф. у строк до 02.12.2020 подати до суду реєстр вимог кредиторів ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", з внесеними змінами, з урахуванням зміни черговості задоволення вимог кредиторів ПАТ „Український експортно-імпортний банк України даною ухвалою суду.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Арбітражний керуючий Горбач С.Ф. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2020 у зазначеній частині та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про зміну черговості відмовити у повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрите апеляційне провадження у справі № Б8/065-12 за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Горбач С.Ф. на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2020 у визначеному складі, призначено справу до розгляду на 22.12.2020.
Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 28.10.2020 - скасуванню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/065-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маєток-Сервіс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка", провадження в якій порушено ухвалою суду від 12.06.2012. Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ "Будівельна Українська Спілка".
13.05.2020 від кредитора АТ «Укрексімбанк» надійшла заява про зміну черговості задоволення вимог кредитора, в якій він просить суд визнати в наступній черговості кредиторські вимоги банку, внесені до реєстру вимог кредиторів у справі № Б8/065-12 про банкрутство ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", а саме:
- 2331,00 грн. вимоги, що підлягають задоволенню в першу чергу;
- 90381070,78 грн. вимоги кредитора з правом вирішального голосу на зборах кредиторів чи засіданнях комітету кредиторів, що підлягають задоволенню у четверту чергу;
- 1027211,92 грн. вимоги кредитора без права вирішального голосу на зборах кредиторів чи засіданні комітету кредиторів, що підлягають задоволенню в четверту чергу;
- 23907809,81 грн. вимоги, що підлягають задоволенню у шосту чергу;
- 331187582,00 грн. вимоги, що вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.
Вказана заява вмотивована тим, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Отже, на переконання заявника, виходячи із положень частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а також із аналізу положень ст.ст. 47-48, 60 Кодексу, вимоги кредитора з огляду на зміст ухвал від 08.10.2012 р. та від 26.01.2015, а також з урахуванням того, що загальна заставна вартість нерухомого майна переданого ТОВ «БУС» в іпотеку банку, та яке є предметом забезпечення відповідно до умов іпотечних договорів (зі змінами) становить 331187582,00 грн., а також те, що відповідно до наданих, кредитором на підтвердження кредиторських вимог доказів, до складу вимог ТОВ "БУС", які визнано судом входить 23907809,81 грн. пені, кредитор вважає, що його кредиторські вимоги мають бути погашені в зазначеній черговості.
Місцевий господарський суд частково задовольняючи заяву кредитора АТ «Укрексімбанк» виходив з того, що ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2015 р. у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА" у наступному складі та обсязі:
- Товариство з обмеженою відповідальністю Маєток-Сервіс в сумі 503 258,78 грн. (п'ятсот три тисячі двісті п'ятдесят вісім гривень 78 коп.), які підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів; у сумі 5 365,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 00 коп.), які підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів;
- Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України у сумі 2 331,00 грн. (дві тисячі триста тридцять одна гривня 00 коп.), які підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів; 1 027 211,92 грн. (один мільйон двадцять сім тисяч двісті одинадцять гривень 92 коп.), які підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Сантехсервіс у сумі 2 160 148,56 грн. (два мільйони сто шістдесят тисяч сто сорок вісім гривень 56 коп.), які підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.
- вимоги, забезпечені заставою майна банкрута, що обліковуються в реєстрі окремо:
Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України у сумі 445 375 130, 45 грн. (чотириста сорок п'ять мільйонів триста сімдесят п'ять тисяч сто тридцять гривень 45 коп.).
Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що з аналізу змісту ухвал господарського суду в даній справі від 08.10.2012 та від 26.01.2015 вбачається, що грошові вимоги ПАТ Державний експортно-імпортний банк України у сумі 445 375 130, 45 грн. визнано судом та включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", як такі, що забезпечені майном боржника, на підставі іпотечних договорів від 23.05.2006 № 15106Z198, від 13.09.2006 р. № 15106Z347, від 05.09.2007 №151407Z75, від 12.02.2009 № 151409Z8, від 13.02.2009 р. № 151409Z9, від 16.12.2008 №151408Z100, від 16.12.2008 № 151408Z101, від 16.12.2008 № 151408Z102, від 16.12.2008 № 151408Z103, від 18.12.2008 № 151408Z104, від 16.12.2008 р. № 151408Z105, від 28.05.2008 № 151408Z19, від 28.05.2008 № 151408Z20, від 29.05.2008 № 151408Z21, від 03.06.2008 № 151408Z22, від 11.06.2008 № 151408Z23, від 22.05.2008 № 151408Z26, укладених з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА" перед ПАТ Державний експортно-імпортний банк України за Генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами.
Відповідно до умов вищевказаних іпотечних договорів сторонами таких договорів визначено загальну заставну вартість майна, переданого в іпотеку, яким забезпечено належне виконання банкрутом перед банком грошових зобов'язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами. Так, загальна заставна вартість предметів іпотеки, визначена сторонами на власний розсуд згідно умов вищевказаних іпотечних договорів (зі змінами) становить 331187582,00 грн., тобто в значно меншому розмірі, ніж включені до реєстру вимог кредиторів банкрута вимоги банку, як такі, що забезпечені майном банкрута із зазначеною заставною вартістю.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновків, що заява кредитора АТ «Укрексімбанк» про зміну черговості задоволення вимог є по суті відмовою від забезпечення в частині грошових вимог, вартості застави для покриття яких не достатньо, тобто на суму 114187548,45 грн., з яких: 90279738,64 грн. основного боргу та 23907809,81 грн. пені.
Виходячи із наведеного, з урахуванням положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви кредитора про зміну черговості задоволення вимог ПАТ Державний експортно-імпортний банк України, у зв'язку з чим, також з урахуванням положень статті 47 Кодексу, відповідно до яких: неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу, грошові вимоги ПАТ Державний експортно-імпортний банк України підлягають задоволенню в наступній черговості:
- 2331,00 грн. вимоги, що підлягають задоволенню в першу чергу;
- 90279738,64 грн. конкурсні вимоги кредитора, що підлягають задоволенню в четверту чергу;
- 1027211,92 грн. поточні вимоги кредитора, що підлягають задоволенню в четверту чергу;
- 23907809,81 грн. вимоги кредитора, що підлягають задоволенню у шосту чергу;
- 331187582,00 грн. вимоги, що вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.
Поряд із зазначеним, що стосується визначення в прохальній частині ухвали щодо наявності/ відсутності вирішального голосу на зборах кредиторів чи засіданні комітету кредиторів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказана заява в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки дана ухвала суду є підставою для внесення змін до реєстру вимог кредиторів ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА" та переобрання представницьких органів (комітету кредиторів) визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів ТОВ "БУДІВЕЛЬНА УКРАЇНСЬКА СПІЛКА", а положеннями Кодексу України з процедур банкрутства визначено наявність/ відсутність права вирішального голосу конкурсних та поточних кредиторів, встановлено порядок визначення голосів, водночас не передбачено встановлення ухвалою суду наявність права вирішального голосу у кредитора, відсутність такого права.
В своїй апеляційній скарзі арбітражний керуючий Горбач С.Ф. зазначив, що станом на 28.10.2020 (винесення оскарженої ухвали) фактично змінено статус АТ «Укрексімбанк», як кредитора, що станом на 26.01.2015 та по дату оскаржуваної ухвали мав права забезпеченого кредитора та кредитора з поточними вимогами по справі у відповідності до сформованого реєстру кредиторських вимог, проте на дату після винесення оскаржуваної ухвали набув прав конкурсного кредитора.
Апелянт зазначив, що ухвалами Господарського суду Київської області від 08.10.2012 та від 26.01.2015 розглянуто вимоги АТ «Укрексімбанк» до ТОВ «будівельна українська спілка», тобто винесено щодо вказаного кредитора відповідні судові рішення., затверджено реєстр вимог кредиторів де зазначено визнані вимоги АТ «Укрексімбанк» як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Станом на теперішній час ці ухвали не скасовані та є чинними.
Апелянт також зазначив, що ані Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ані Кодексом про банкрутство не передбачено можливості вносити зміни до реєстру вимог кредиторів з підстави звернення до суду з заявою про зміну черговості задоволення грошових вимог, які вносяться виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку, за ново виявленими обставинами або правонаступництва.
Згідно доводів апелянта, зміни в законодавстві не можуть змінити правовий статус кредитора у межах провадження справи про банкрутство без скасування у передбаченому законодавством порядку попередньо винесених ухвал господарського суду щодо кредиторських вимог та затвердження реєстру кредиторів. Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень не вказує на можливість автоматичної зміни реєстру вимог кредиторів без застосування при цьому частини 3 статті 47 Кодексу про банкрутство, оскільки норми Прикінцевих та перехідних положень передбачають лише вирішення питання щодо переходу до наступної судової процедури у справі про банкрутство та необхідність подальшого провадження у таких справах у відповідності до норм цього Кодексу.
Крім того, апелянт зазначає, що наразі відносно боржника триває ліквідаційна процедура, де згідно з частиною 4 статті 60 Кодексу про банкрутство встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Звернення кредитором до суду на даному етапі з заявою щодо грошових вимог передбачає безумовне їх віднесення до поточних вимог, відтак судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали допущено невірне застосування ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень кодексу про банкрутство, порушено статті 45, 47, 60 Кодексу про банкрутство, ст. 18 ГПК України, ст. 124 Конституції України, чим також допущено порушення принципу правової визначеності.
Апелянтом зазначено, що АТ «Укрексімбанк» реалізував своє право на звернення до боржника з грошовими вимогами (в тому числі і в частині відмови від забезпечення) ще на стадії розпорядження майном шляхом подання заяви з кредиторськими вимогами, які було розглянуто та задоволено.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» зазначив, що його грошові вимоги ґрунтуються на підставі Генеральної угоди №15106N15 від 09.08.2006 та укладених в її рамках кредитних договорах, в забезпечення яких було укладено іпотечні договори. Визначена договорами забезпечення загальна заставна вартість нерухомого майна, переданого в іпотеку ТОВ «БУС», що є предметом забезпечення відповідно до умов вказаних вище іпотечних договорів, з урахуванням усіх внесених до них змін та доповнень, є більш вірогідною, при цьому ліквідатором цей факт не оскаржується. Таким чином, суд першої інстанції правомірно застосував приписи ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, дійшовши обґрунтованого висновку, що вимоги АТ «Укрексімбанк», враховуючи ухвали від 08.10.2012 та від 26.01.2015 щодо сум визнаних та включених до реєстру вимог кредиторів у справі №Б8/065-12 про банкрутство боржника підлягають задоволенню у визначеній в ухвалі черговості.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Відповідно до частини першої, абзаців 2, 3 частини шостої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав (частина восьма Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом").
Положення частини другої статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку затвердження реєстру кредиторів відбулось 08.10.2012 (повторно 26.01.2015) за нормами Закону про банкрутство, який втратив чинність 21.10.2019, а внесення змін в реєстр оскаржуваною ухвалою здійснено за нормами Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.10.2019.
З набранням чинності кодексом України з процедур банкрутства, відбулися зміни у процедурі включення вимог забезпечених кредиторів до реєстру вимог кредиторів та розширено права вибору заставного кредитора щодо відмови від забезпечення при визначенні черговості задоволення його вимог. Зокрема, відповідно до абз. 3 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитись від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений в частині вартості предмета застави; залишок вимог вважається незабезпеченим.
Згідно з вимогами пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства подальше провадження у даній справі має здійснюватись за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем визначено пряму дію норм цього Кодексу у часі та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Статтею 45 цього Кодексу врегульовані питання виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника до дати проведення попереднього засідання, тобто забезпечений кредитор дійсно може відмовитися від забезпечення, але на стадії виявлення кредиторів. Втім, в межах даної справи виявлення кредиторів відбулося за правилами Закону про банкрутство ще в 2012 році, процедура банкрутства перебуває на стадії ліквідації, відтак застосування до заяви АТ «Укрексімбанк» статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства є безпідставним.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що з набранням чинності 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов'язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУзПБ залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).
Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов'язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 по справі №905/2852/16).
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку реєстр кредиторів був затверджений ще в 2012 році, і станом на дату затвердження норми статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства не існувало.
До того ж, цей Кодекс не містить норм, які б визначали процесуальну можливість внести зміни в затверджений реєстр вимог кредиторів, крім випадків заміни сторони правонаступником, зміни ухвали за результатами апеляційного або касаційного перегляду чи перегляду за нововиявленими обставинами.
Разом з тим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що АТ «Укрексімбанк» не позбавлений можливості набути статус конкурсного кредитора, звернувшись до суду із відповідною заявою, за результатами розгляду якої судом можливе доповнення до реєстру, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає можливості автоматичної заміни статусу забезпеченого кредитора у зв'язку з відсутністю, знищенням предмета застави або відмови від забезпечення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було дотримано.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна спілка» - задовольнити.
Скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2020 у справі №Б8/065-12 в частині пунктів 1,2,4 резолютивної частини, прийняти у вказаній частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про заміну черговості відмовити у повному обсязі.
Матеріали справи №Б8/065-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Б.В. Отрюх
Б.М. Поляков