вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" грудня 2020 р. Справа№ 910/7772/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/7772/20 (суддя Сівакова В.В., м. Київ)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс", м. Київ
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
про стягнення 138 659,08 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" (далі - позивач/ТОВ"Спецпродінтекс") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач/ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") про стягнення 138 659,08 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладених між сторонами договорів поставки № 1430 від 01.10.2018 та № 2001 від 17.12.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 120 420,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН-000084 від 29.12.2018, № РН-000063 від 14.03.2019, № РН-000132 від 15.05.2019 та № РН-000085 від 29.03.2019. На виконання умов договору позивачем 19.08.2019 було складено та зареєстровано податкові накладні на вказану суму. У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленої продукції за договорами позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 138 659,08 грн, з яких 120 420,00 грн основного боргу, 12 063,41 грн пені, 3 404,37 грн інфляційних втрат, 2 771,30 грн - 3% річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/7772/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Спецпродінтекс" 120 420,00 грн основного боргу, 3 404,37 грн інфляційних втрат, 2 771,30 грн - 3% річних, 1 935,56 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що за фактом постачання товарів за договорами № 1430 та № 2001 позивачем було подано податкові накладні № 39 від 30.04.2019, № 40 від 30.04.2019, № 12 від 29.12.2018, № 14 від 15.05.2019, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.08.2019 (підтверджується наданими позивачем квитанціями за № 2). Крім того, суд першої інстанції зазначив, оскільки податкові накладні зареєстровані лише 19.08.2019, то з урахуванням умов п. 6.1 договорів, відбулось відтермінування оплати товару до 19.08.2019 включно (до моменту відповідної реєстрації вказаних накладних). Оскільки доказів за поставлений позивачем відповідно до договорів товар на загальну суму 120 420,00 грн відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне стягнути зазначену суму боргу.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд першої інстанції встановив, що умовами договорів № 1430 та № 2001 не визначено відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору замовником в частині строків оплати поставленого товару. З огляду на те, що неустойка, у даному випадку пеня, є договірною, суд відмовив у задоволені позовних вимог стягнення з відповідача суми пені в розмірі 12 063,41грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - скаржник), звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 526, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та норм процесуального права, яке виражено у неповному з'ясуванні обставин справи, неправильному та неповному дослідженні доказів наданих позивачем.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно залишено поданий ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відзив на позовну заяву без розгляду.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" вказує на те, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджено та надано оцінку наданим позивачем податковим накладним; позивачем податкові накладні містять помилки, зокрема, невірно визначено опис товару, дати виписки податкової накладної не відповідають датам виписки видаткової накладної на поставку товару.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
27.10.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/7772/20- без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 апеляційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" у справі №910/7772/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7772/20; розгляд апеляційної скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/7772/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як убачається із матеріалів справи, 01.10.2018 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", як замовником та ТОВ "Спецпродінтекс", як постачальником було укладено договір поставки № 1430 (далі - Договір № 1430), за умовами до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певний товар, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити товар за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору).
Предметом поставки є товар: 15330000-0 (овочі оброблені), який передбачений специфікацією № 1 до цього договору (п. 1.2. Договору № 1430).
Відповідно до п. 1.2. Договору № 1430 ціна товару, що постачається за цим договором, становить 69 530,00 грн, крім того ПДВ - 13 906,00 грн.
Загальна сума договору становить 83 436,00 грн (п. 2.2. договору № 1430).
У п. 6.1. Договору № 1430 сторони визначили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.
За умовами п. 6.2. Договору № 1430 постачальник зобов'язаний скласти електрону податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) потягом терміну, встановленого п. 201.10 ПКУ та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію, шляхом направлення її на електрону адресу замовника pdv2@rnpp.atom.gov.ua.
Перехід права власності на товар за договором відбувається в момент поставки товару за умови наявності та передачі належним чином оформлених товарно-супровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної замовником ( п.8.3. Договору № 1430).
У п. 11.1. Договору № 1430 визначено, що договір вважається укладений з моменту його підписання та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії цього договору - по 29.03.2019.
Відповідно до специфікації № 1 до Договору № 1430 поставці підлягав наступний товар:
1. Горошок зелений консервований, ж/б, 425 г у кількості 1100 шт,
2. Кукурудза цукрова консервована, ж/б, 425 г у кількості 1000 шт,
3. Маслини з/к, ж/б, 370 мл у кількості 200 шт,
4. Шампіньйони різані, с/б, 750 мл у кількості 300 шт,
5. Шампіньйони цілі, с/б, 750 мл у кількості 300 шт,
6. Фісташки, 30 г у кількості 20 шт.
Крім того, як убачається із матеріалів справи, 17.12.2018 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", як замовником та ТОВ "Спецпродінтекс", як постачальником було укладено договір поставки № 2001 (далі - Договір № 2001), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певний товар, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити товар за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору).
Предметом поставки є товар: 15330000-0 (овочі оброблені), який передбачений специфікацією № 1 до цього договору (п. 1.2. Договору № 2001).
Ціна товару, що постачається за цим договором, становить 244 800,00 грн, крім того ПДВ - 48 960,00 грн ( п. 2.1. Договору № 2001).
Загальна сума договору становить 293 760,00 грн (п. 2.2. договору № 2001).
У п. 6.1. Договору № 2001 сторони визначили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.
За умовами п. 6.2. Договору № 2001 постачальник зобов'язаний скласти електрону податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) потягом терміну, встановленого п. 201.10 ПКУ та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію, шляхом направлення її на електрону адресу замовника pdv2@rnpp.atom.gov.ua.
Перехід права власності на товар за договором відбувається в момент поставки товару за умови наявності та передачі належним чином оформлених товарно-супровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної замовником ( п.8.3. Договору № 2001).
У п. 11.1. Договору № 2001 визначено, що договір вважається укладений з моменту його підписання та скріплення печатками. Строк дії цього договору - по 29.03.2019.
Відповідно до специфікації № 1 до Договору № 2001 поставці підлягав наступний товар:
1. Томатна паста, с/б, 460 г у кількості 3000 шт,
2. Горошок зелений консервований, ж/б, 425 г у кількості 1000 шт,
3. Кукурудза цукрова консервована, ж/б, 425 г у кількості 500 шт,
4. Огірки консервовані, с/б, 3 л у кількості 3000 шт,
5. Кабачки консервовані, с/б, 3 л у кількості 200 шт,
6. Буряк гарнірний, с/б, 3 л у кількості 200 шт,
7. Морква гарнірна, с/б, 3 л у кількості 400 шт,
8. Щавель консервований, с/б, 920 г у кількості 1000 шт.
На виконання Договору № 2001 позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 38 160,00 грн, що підтверджується видатковим накладними, а саме:
№ РН-000063 від 14.03.2019 на суму 37 440,00 грн,
№ РН-000085 від 29.03.2019 на суму 720,00 грн.
Також, із матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв згідно наступних видаткових накладних визначений Договором № 2001 товар загальною вартістю 82 260,00 грн:
№ РН-000084 від 29.12.2018 на суму 55 080,00 грн,
№ РН-000132 від 15.05.2019 на суму 27 180,00 грн.
Місцевим господарським судом встановлено, що фактом постачання товарів за договорами № 1430 та № 2001 (за вказаними вище видатковими накладними) позивачем подано податкові накладні № 39 від 30.04.2019, № 40 від 30.04.2019, № 12 від 29.12.2018, № 14 від 15.05.2019, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.08.2019, що підтверджується наданими позивачем квитанціями за № 2.
22.08.2019 позивач направив відповідачу претензію вих. № 239/08-19 з проханням оплати поставлену ТОВ"Спецпродінтекс" продукцію відповідно до Договорів № 1430 та № 2001.
ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповіді на претензію позивача не надало. За поставлену позивачем продукцію не розрахувалось.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов Договорів № 1430 та № 2001 не сплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість, та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою укладені між позивачем та відповідачем Договори № 1430 та № 2001 є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне визначення містяться також і ст. 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України)
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Положеннями ст.662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 8.3 договорів № 1430 та № 2001 датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної замовником.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв згідно наступних видаткових накладних визначений договором № 1430 товар загальною вартістю 38.160,00 грн:
№ РН-000063 від 14.03.2019 на суму 37.440,00 грн,
№ РН-000085 від 29.03.2019 на суму 720,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв згідно наступних видаткових накладних визначений договором № 2001 товар загальною вартістю 82.260,00 грн:
№ РН-000084 від 29.12.2018 на суму 55.080,00 грн,
№ РН-000132 від 15.05.2019 на суму 27.180,00 грн.
Відповідно до п. 6.1 договорів № 1430 та № 2001 оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.
Отже умовами договорів сторони визначили, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару обраховується з моменту поставки товару за умови реєстрації податкової накладної.
Згідно з п. 6.2 договорів № 1430 та № 2001 постачальник зобов'язаний скласти електрону податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) потягом терміну, встановленого п. 201.10 ПКУ та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію, шляхом направлення її на електрону адресу замовника pdv2@rnpp.atom.gov.ua.
Як убачається із матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв:
- згідно наступних видаткових накладних визначений договором № 1430 товар загальною вартістю 38 160,00 грн: № РН-000063 від 14.03.2019 на суму 37 440,00 грн та № РН-000085 від 29.03.2019 на суму 720,00 грн.
- згідно наступних видаткових накладних визначений договором № 2001 товар загальною вартістю 82 260,00 грн № РН-000084 від 29.12.2018 на суму 55 080,00 грн та № РН-000132 від 15.05.2019 на суму 27 180,00 грн.
Так, у п. 6.1. Договорів № 1430 та № 2001 сторони обумовили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.
Таким чином, умовами договорів сторони визначили, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару обраховується з моменту поставки товару за умови реєстрації податкової накладної.
Відповідно до п. 6.2. Договорів № 1430 та № 2001 постачальник зобов'язаний скласти електрону податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) потягом терміну, встановленого п. 201.10 ПКУ та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію, шляхом направлення її на електрону адресу замовника pdv2@rnpp.atom.gov.ua.
Відповідно до п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Матеріали справи свідчать, що фактом постачання товарів за Договорами № 1430 та № 2001 (видатковими накладними № РН-000063 від 14.03.2019 на суму 37 440,00 грн, № РН-000085 від 29.03.2019 на суму 720,00 грн, № РН-000084 від 29.12.2018 на суму 55 080,00 грн та № РН-000132 від 15.05.2019 на суму 27 180,00 грн) позивачем подано податкові накладні № 39 від 30.04.2019, № 40 від 30.04.2019, № 12 від 29.12.2018, № 14 від 15.05.2019, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.08.2019, що підтверджується наданими позивачем квитанціями за № 2.
Оскільки податкові накладні зареєстровані лише 19.08.2019 суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що з урахуванням умов п. 6.1 Договорів №1430 та №2001, відбулось відтермінування оплати товару до 19.08.2019 включно (до моменту відповідної реєстрації вказаних накладних).
Умовами договорів не передбачено, що в разі неналежного оформлення, несвоєчасної реєстрації податкових накладних або ненадання чи несвоєчасне надання замовнику квитанцій про реєстрацію податкових накладних замовник звільняється від обов'язку з оплати поставленого товару.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у випадку порушення строків реєстрації податкових накладних Податковий кодекс України передбачає відповідність у вигляді штрафу.
Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором №1430 та №2001 у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 120.420,00 грн.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України унормовано, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за Договором №1430 та №2001 в повному обсязі не надано, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 120 420,00 грн основного боргу.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 404,37 грн інфляційних втрат (за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року) та 2 771,30 грн - 3% річних (за період з 20.08.2019 до 26.05.2020).
З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.
Також щодо порядку застосування статті 625 ЦК України в частині нарахування інфляційних втрат суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 3 404,37 грн (за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року) та 3 % річних у сумі 2 771,30 грн (за період з 20.08.2019 до 26.05.2020) судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовна вимога про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" штрафних санкцій (інфляційні втрати та 3% річних) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем було завлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 12 063,41 грн.
З даного приводу суд апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Статтею 216 ГПК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Суд апеляційної інстанції дослідивши умови Договору № 1430 та № 2001 встановив, що останні не містять положень щодо відповідальності у вигляді пені у разі порушення умов договору замовником в частині строків оплати поставленого товару.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 12 063,41 грн не підлягають задоволенню.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі
Стосовно тверджень скаржника про те, що місцевим господарським було безпідставно залишено поданий відповідачем відзив на позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 відкрито провадження у даній справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 ГПК України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
Копію ухвали про відкриття провадження у даній справі від 19.06.2020 було надіслано ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 24.06.2020 на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, яка також за адресою місцезнаходження відповідача: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3.
Відповідно до наявного в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 19.06.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.06.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474381001.
Згідно зі ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Оскільки ухвалу Господарського суду міста Києва 19.06.2020 від відповідач отримав 27.06.2020, тому останній мав подати відзив на позов у строк до 13.07.2020 включно.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (ч. 4 ст. 116 ГПК України).
Як убачається з матеріалів справи, 20.07.2020 від відповідача до місцевого господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до поштового відділення зв'язку 15.07.2020), тобто після закінчення встановленого строку.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Однак, відповідачем у поданому ним відзиві не заявлялося клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
Оскільки, відзив подано після закінчення строку, встановленого ст. 165 ГПК України, за відсутності клопотання відповідача про поновлення цього строку суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення відзиву ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на позовну заяву без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що приписи п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України не визначають таку умову визначення дати вручення судового рішення, як відомості з офіційного сайту АТ «Укрпошта». Тому твердження відповідача про те, що він отримав ухвалу суду першої інстанції 01.07.2020, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта» та не пропустив строку подання відзиву на позовну заяву, судом апеляційної інстанції відхиляються як неспроможні.
Аргументи скаржника, щодо неправильного зазначення позивачем дати виписки податкової накладної свідчить про порушення останнім положень статті 201.1 ПК України суд апеляційної інстанції вважає непереконливими, з огляду на таке
Відповідно до абз. 17 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Зі змісту абзацу п'ятнадцятого зазначеної норми вбачається, що порушення позивачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права звернутися із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів.
Підпунктом 78.1.9. п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Приписами ПК України, зокрема, статтями 75-86, унормовано порядок проведення перевірок контролюючими органами, оформлення результатів таких перевірок, можливість подання заперечень у випадку незгоди з висновками перевірки та інше.
Тобто, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення в даному випадку позивачем вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), а відтак, господарський суд не має процесуальних заходів для встановлення обставин, які уповноважений державний орган може і зобов'язаний встановити відповідно до власної компетенції таких органів, зокрема факти порушення суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №918/219/17, від 04.06.2018 у справі №925/494/17.
Однак, матеріали справи не містять доказів подання заяви відповідача до відповідного контролюючого органу про допущення позивачем помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі № 910/7772/20, та, відповідно апеляційна скарга ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 8, 11, 74, 86, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/7772/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко