про залишення позовної заяви без розгляду
24 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/8194/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь в порядку регресу завдану матеріальну шкоду в сумі 86910,60 грн.
Ухвалою судді від 30 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судуді від 11 листопада 2020 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Через канцелярію суду, представником позивача, було подано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду. Заява аргументована тим, що Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до платіжного доручення № 2885 від 22.10.2018 було сплачено на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України заборгованість у сумі 86910,60 грн. за шкоду, що була завдана громадянину ОСОБА_2 під час дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 08 червня 2018 року, внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. Так як матеріальна шкода відшкодована не була, військовою частиною НОМЕР_1 було подано цивільний позов до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.05.2020 у справі № 274/5301/19 провадження у справі закрито. 03 червня 2020 року було подано позовну заяву до Житомирського окружного адміністративного суду. Таким чином, представник Військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду з проханням вважати поважною причину пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом, а тому на підставі ч. 6 статті 121 КАС України задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку.
Суд, розглянувши матеріали справи та клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку, дійшов наступних висновків.
Із позовної заяви вбачається, що звернення до суду обумовлено невиконанням відповідачем обов'язку щодо добровільного відшкодування шкоди завдану Військовій частині НОМЕР_1 під час виконання службових обов'язків, в сумі 86910,60грн.
Відповідно до наказу начальника (9) Житомирського прикордонного загону від 31.08.2018 №255-ОС майора ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби в 6 прикордонному загоні.
22 жовтня 2018 року Військовою частиною НОМЕР_1 було сплачено на користь Моторного (транспортного) бюро України 86910, 60 грн., за шкоду яка була завдана ОСОБА_1
20 листопада 2018 року відповідача листом було повідомлено, що у нього виникла заборгованість перед Військовою частиною НОМЕР_1 в сумі 86910,60.
У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував кошти, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзац 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина третя статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пункт 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з цим позовом 03 червня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 у справі № 813/1045/18 сформовано висновок про те, що у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі щодо відшкодування державі в особі військової частини НОМЕР_2 шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов'язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, вказана справа є публічним спором, а отже підпадає під регулювання Кодексу адміністративного судочинства України, в ч. 5 статті 122 якого, як вказано вище, визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як встановлено, даний позов подавався позивачем вперше 23.08.2019 до суду цивільної юрисдикції, однак, Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Суд звертає увагу, що правова позиція щодо юрисдикції аналогічного спору (спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби) викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 23 січня 2019 року у справі № 825/730/16. Спори у цих справах також стосувалися звернення суб'єкта владних повноважень із позовом про стягнення грошових коштів з особи, що перебувала на публічній/державній службі, і суд дійшов висновку, що питання стягнення збитків/відшкодування шкоди, завданих особою, що перебуває або перебувала на державній/публічній службі, має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Тобто, правова позиція щодо юрисдикції у аналогічних спорах була змінена ще в грудні 2018 року. Звертаючись з вказаним позовом до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 23.08.2019, позивач, як суб'єкт владних повноважень мав би знати про зміни судової практики щодо юрисдикції вирішення аналогічних спорів.
Твердження позивача, що позов поданий в межах терміну визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки звернення до суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки право у позивача на звернення до суду з адміністративним позовом виникло з 22.10.2018 (сплата на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені ним відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди у сумі 86910,60 грн. за шкоду, що була завдана ОСОБА_1 громадянину ОСОБА_2 під час дорожньо - транспортної пригоди), проте, адміністративний позов поданий лише 03.06.2020, а поважних причин пропуску строку судом не встановлено.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
В питаннях, пов'язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що "… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень."
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
Вказані позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки не є обставинами об'єктивного і непереборного характеру, а тому суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Частина третя статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, тому суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Залишити без розгляду позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Чернова