28 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/9754/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Токаревої М.С.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи в з 06.12.1989 р. по 13.10.1992 р. в АК №1 АТП №11843 ;
- - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.12.1989 р. по 13.10.1992 р. в АК №1 АТП №11843;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з врахуванням періоду роботи з 06.12.1989 р. по 13.10.1992 р. в АК №1 АТП № 11843 з часу звернення із заявою про призначення пенсії.
В обґрунтування позову вказано, що позивач отримує пенсію по інвалідності, призначену Головним управлінням пенсійного фонду України в Житомирській області, розмір якої обчислено при страховому стажі 33 роки 7 місяців 7 днів, в тому числі 4 роки 3 місяці 9 днів - додатковий стаж, який зарахований відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку.
При обрахунку страхового стажу відповідачем не було зараховано період роботи з 06.12.1989 по 13.10.1992 у зв'язку з чим, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про включення до страхового стажу вказаного періоду та перерахунку пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено про те, що за наявними документами пенсія обчислена відповідно до вимог чинного законодавства, а період роботи з 06.12.1989 по 13.10.1992 до страхового стажу не зараховано, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не скріплений печаткою підприємства. Інших документів про підтвердження даного періоду роботи надавались.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправним та такими, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що період роботи позивача з 06.12.1989 по 13.10.1992 до страхового стажу не зараховано, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не скріплений печаткою підприємства. Інших документів про підтвердження даного періоду роботи надавались. Підтверджений документально страховий стаж позивача становить 33 роки 7 місяців 7 днів, в тому числі 4 роки 3 місяці 9 днів - додатковий стаж, який зарахований відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, щодо причин неявки суд не повідомляв.
Після наданих позивачем пояснень, суд усною ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши оригінал трудової книжки, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено при страховому стажі 33 роки 7 місяців 7 днів, в тому числі 4 роки 3 місяці 9 днів - додатковий стаж, який зарахований відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку.
При обрахунку страхового стажу відповідачем не було зараховано період роботи з 06.12.1989 по 13.10.1992 у зв'язку з чим, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про включення до страхового стажу вказаного періоду та перерахунку пенсії.
Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області №4562-3603/К-02/8-0600/20 повідомлено ОСОБА_2 про те, що за наявними документами пенсія обчислена відповідно до вимог чинного законодавства, а період роботи з 06.12.1989 по 13.10.1992 до страхового стажу не зараховано, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не скріплений печаткою підприємства. Інших документів про підтвердження даного періоду роботи надавались.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Період роботи зазначається в графі 2, куди відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, заносяться відомості про дату прийняття працівника на роботу та дату звільнення з роботи.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З оглянутого у ході судового розгляду справи оригіналу трудової книжки дали суду підстави до висновку, що записи в трудовій книжці позивача не дають підстав сумніватися у правильності зазначення з 06.12.1989 по 13.10.1992, оскільки графи в трудовій книжці позивача за вказаний період не містять ніяких виправлень та скріплені відповідною печаткою, яка розміщена нижче відповідного запису про звільнення.
Крім того, слід зазначити, що згідно з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а (провадження №К/9901/44334/18) відсутність архівних документів в розпорядженні пенсійного органу, не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування такого періоду у стаж роботи, та, відповідно, перерахунку цього стажу для призначення пенсії.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи в з 06.12.1989 по 13.10.1992 є протиправною та оскільки невірний обрахунок стажу вплинув на розмір отримуваної позивачем пенсії суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку призначеної позивачу пенсії, а тому позов є обґрунтованим та його слід задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в з 06.12.1989 по 13.10.1992 в АК №1 АТП №11843.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.12.1989 по 13.10.1992 в АК №1 АТП №11843.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з врахуванням періоду роботи з 06.12.1989 по 13.10.1992 в АК №1 АТП № 11843 з часу звернення із заявою про призначення пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева