Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 грудня 2020 р. Справа№200/8137/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Цимбалюка В.Г.,
представника відповідача - Ярової С.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001583201 від 09 липня 2020 року на суму 34 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що на підставі акту перевірки від 15 червня 2020 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001583201 яким до позивача застосовано штраф у розмірі 34 000 грн.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, позивачу не зрозуміло що слугувало підставою для проведення перевірки його кіоску. По-друге, пачки цигарок, які знаходились в кіоску під час проведення перевірки не були предметом його господарської діяльності, а знаходились для особистого споживання.
Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
05 жовтня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що на підставі наказу ГУ ДПС у Донецькій області №673 від 10 червня 2020 року та направлень на перевірку від 10 червня 2020 року № 721, №722, у кіоску за адресою: АДРЕСА_1 було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктам господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. В ході перевірки були встановлені порушення: зберігання 4 пачок тютюнових виробів у місцях зберігання, які не внесені до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів; зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка. Представник відповідача зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства, у позивача були відсутні підстави зберігати власні тютюнові вироби на місці проведення розрахунків.
Ухвалою суду від 06 листопада 2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
16 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Види діяльності: роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
Судом встановлено, що 10 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області було прийнято наказ «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 » № 673 яким на підставі вимог ст. 19-1, 20, 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» призначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_1 .
10 червня 2020 року податковим органом було сформовано направлення на перевірку №722 та № 721, які були отримані позивачем, про що свідчить його особистий підпис. Крім того з вказаних направлень вбачається, що позивачу було вручено копію наказу про проведення перевірки № 673 від 10 червня 2020 року та пред'явлене службове посвідчення.
За результатами проведення перевірки податковим органом було сформовано акт від 15 червня 2020 року № 0089/05/99/10/32/ НОМЕР_2 .
Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено:
- зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання н внесених до Єдиного реєстру, а саме: на час проведення перевірки 11 червня 2020 року об 12 год. 40 хв. на робочому місці продавця - у кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , зберігались 4 пачки тютюнових виробів: 1 пачка сигарет LM(пачка відкрита) з маркою акцизного податку встановленого зразка, 1 пачка сигарет GOLO NZ COMPACT виробництва «НЕМАН» Песпубліка Беларусь, без марки акцизного податку встановленого зразка (пачка відкрита), 1 пачка сигарет «Marshall» Premium Gold невідомого виробництва без марки акцизного податку встановленого зразка та наявності маркування на українській мові, без відсутності на пачці медичного попередження на українській мові (пачка відкрита), 1 пачка сигарет Marshall DELUXE не відомого виробництва, в упаковці з поліетилену (не відкрита) без марки акцизного податку встановленого зразка (на пачці наявне маркування «UNITED TOBACCO» «FOR ADULTS ONLY» NICOTSNE 1 mg. Під час проведення перевірки ФОА ОСОБА_2 не надав інформації про вартість тютюнових виробів Місце зберігання тютюнових виробів за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_2 до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів не внесено. Під час перевірки ФОП ОСОБА_2 пояснив, що зазначені тютюнові вироби їм придбано для власного споживання;
- зберігання тютюнових виробів без марки акцизного податку встановленого зразка, а саме: 11 червня 2020 року об 12 год. 40 хв. ФОП ОСОБА_2 зберігав у кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , 3 пачки тютюнових виробів (дві з яких було відкрито) на яких були відсутні марки акцизного податку встановленого зразка. Детальний опис тютюнових виробів наведено у п. 1 розділу акту «Перевіркою встановлено».
11 червня 2020 року позивач надав контролюючому органу пояснення, відповідно до яких вищенаведені пачки сигарет він придбав для власного споживання на ринку біля вокзалу, чек йому не видавався.
Відповідно до наданого відповідачем акту, позивач відмовився від підписання та отримання акта перевірки у зв'язку з чим акт був направлений засобами поштового зв'язку.
09 липня 2020 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00015833201 відповідно до якого на підставі висновків акту перевірки «0089/05/99/32/ НОМЕР_2 від 15.06.2020 р. до позивача застосовано штраф у розмірі 34 000 грн.
Згідно розрахунку штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення, сума штрафу у розмірі 17 000 застосовано за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру та у розмірі 17 000 - за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по - ПК України).
Згідно з п. 75.1 та пп. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
П. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Як вже зазначалось раніше, фактична перевірка позивача оформлена актом фактичної перевірки № 0089/05/99/10/32/ НОМЕР_2 та проведена з питань додержання позивачем як суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального, тобто, з передбачених законодавством підстав.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Порушень відповідачем наведених вимог законодавства судом не встановлено.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, регулюються Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481).
Відповідно до статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Частиною 2 статті 17 Закону № 481 встановлена відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 № 251, єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
До Єдиного реєстру вносяться відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.
Таким чином, зі змісту вищенаведених норм вбачається, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності, пов'язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб'єкта господарювання неможливо внести відомості до згаданого реєстру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №813/4094/16 (провадження №К/9901/40108/18).
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом не встановлено фактів здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Крім того, з пояснень відповідача наданих на виконання ухвали суду, вбачається, що за даними інформаційного реєстру Головного управління ДПС у Донецькій області «АІС Податковий блок» підтверджено видачу ліцензії позивачу на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи відсутність у позивача ліцензії на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі тютюновими виробами, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не виникло обов'язку для включення вказаного місця до Єдиного реєстру, а тому податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру та у розмірі 17 000 грн. підлягає скасуванню.
Згідно п.п. 14.1.107, п.п. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Відповідно до п. 226.1, 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються (п.226.11 ст.226 ПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем у судовому засідання, виявлені в його магазині тютюнові вироби не знаходились у торгівельному залі, не були вставлені на вітрину для реалізації,а були придбані ним для власного споживання.
Зазначені обставини відповідачем не спростовано.
Крім того, зазначене підтверджується актом перевірки, відповідно до якого тютюнові вироби зберігались біля торгівельних ваг, поруч з коробко з готівкою, тобто зі зворотної сторони вітрини, дві з цих пачок були відкриті.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 3 немарковані пачки тютюнових виробів не були представлені позивачем як товар, в інший спосіб, не передбачений діючим законодавством, що свідчить про відсутність факту їх зберігання з метою продажу, а тому, на думку суду, в діях позивача відсутній склад правопорушення, а отже відсутні підстави для застосування до нього фінансових санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2020 року № 0001583201 підлягає скасуванню.
Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, податковий орган як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2020 року №0001583201 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 34 000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 16 грудня 2020 року.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Є.І. Грищенко