Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2020 р. Справа№200/9736/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подана заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №4267 від 14 вересня 2020 року Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в перерахунку пенсії з доданням пільгового стажу згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням пільгового стажу, у тому числі роботи на ліквідованому підприємстві - «Шахта Кремінна» ПО «Лисичанськуголь» з 12.03.1987р. по 07.08.1988р. в якості гірничого робітника, гірничого робітника з ремонту гірничих виробок, прохідника та з 18.04.1994р. по 02.12.1994р. в якості прохідника, з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустина» ПАТ «Лисичанськвугілля» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею.
- зобов'язати Добропільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового і пільгового стажу періоди роботи на ліквідованому підприємстві - «Шахта Кремінна» ПО «Лисичанськуголь» з 12.03.1987р. по 07.08.1988р. в якості гірничого робітника, гірничого робітника з ремонту гірничих виробок, прохідника та з 18.04.1994р. по 02.12.1994р. в якості прохідника, з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустина» ПАТ «Лисичанськвугілля» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею.
- зобов'язати Добропільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії з доданням стажу згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням всього страхового і пільгового стажу роботи, у тому числі періоди роботи на ліквідованому підприємстві - «Шахта Кремінна» ПО «Лисичанськуголь» з 12.03.1987р. по 07.08.1988р. в якості гірничого робітника, гірничого робітника з ремонту гірничих виробок, прохідника та з 18.04.1994р. по 02.12.1994р. в якості прохідника, з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустина» ПАТ «Лисичанськвугілля» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11 вересня 2020 року позивач звернувся до Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії з доданням пільгового стажу згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14 вересня 2020 року відповідач надав відповідь на звернення за №4267, в якій вказано, що до пільгового стажу позивачу незараховані періоди роботи на ліквідованому підприємстві - «Шахта Кремінна» ПО «Лисичанськуголь» з 12.03.1987р. по 07.08.1988р. в якості гірничого робітника, гірничого робітника з ремонту гірничих виробок, прохідника та з 18.04.1994р. по 02.12.1994р. в якості прохідника, з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустина» ПАТ «Лисичанськвугілля» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, оскільки підприємство згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №8068597 від 11.01.2011р. шахта «Кремінна 2» ліквідована 02.04.2007р. та не зараховано період роботи в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. За таких обставин позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з додаванням пільгового стажу відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З рішенням позивач не згоден та вважає його незаконним, оскількі в трудовій книжці є всі відповідні записи про наявність у нього пільгового стажу.
Вважає рішення відповідача необгрунтованим та таким, що не відповідає Конституції України та законодавству з питань пенсійного забезпечення, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
В установлений законом строк, відповідачем наданий відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає, що Управлінням правомірно не зараховано певні періоди роботи позивача, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків, відсутні уточнюючі документи, відсутні документи підтверджуючі пільговий характері роботи.
Зазначає, що відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування покладено на страхувальника. Пенсійний фонд не повинен нести відповідальність за невиконання обов'язків страхувальником.
З огляду на вищевказане, Добропільське об'єднане УПФУ Донецької області вважає, що не порушило прав позивача, діяло в межах наданих йому законами та нормативно-правовими актами та не порушив вимоги чинного законодавства.
З врахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21 листопада 2000 року, мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
11 вересня 2020 року позивач звернувся до Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії з доданням пільгового стажу згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14 вересня 2020 року відповідач надав відповідь на звернення за №4267, в якої вказано, що до пільгового стажу позивачу не зараховані періоди роботи на ліквідованому підприємстві - «Шахта Кремінна» ПО «Лисичанськуголь» з 12.03.1987р. по 07.08.1988р. в якості гірничого робітника, гірничого робітника з ремонту гірничих виробок, прохідника та з 18.04.1994р. по 02.12.1994р. в якості прохідника, з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустина» ПАТ «Лисичанськвугілля» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, оскільки підприємство згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №8068597 від 11.01.2011р. шахта «Кремінна 2» ліквідована 02.04.2007р. та не зараховано період роботи в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. За таких обставин йому було відмовлено в перерахунку пенсії з додаванням пільгового стажу відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В матеріалах справи наявна трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 , відповідно до записів в якій вбачається, що трудова діяльність позивача розпочата 01 серпня 1984 року. Також записами в трудовій книжці підтверджено, що позивач дійсно працював на ліквідованому підприємстві - «Шахта Кремінна» ПО «Лисичанськуголь» з 12.03.1987р. по 07.08.1988р. в якості гірничого робітника, гірничого робітника з ремонту гірничих виробок, прохідника та з 18.04.1994р. по 02.12.1994р. в якості прохідника, з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустина» ПАТ «Лисичанськвугілля» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею.
Зазначені обставини підтверджені також довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, архівними довідками.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закону №1058).
Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відповідно до приписів частини 3 статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов'язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. Як встановлено судом, наявність пільгового стажу за дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17 (адміністративне провадження №К/9901/2383/17).
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я”. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах “Пічкур проти України”, “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Водночас, слід зазначити, що обов'язок сплати єдиного соціального внеску відповідно до законодавства покладений виключно на підприємства, організації, установи, а не на робітників, а відтак органи Пенсійного фонду не мають права перекладати відповідальність на фізичних осіб - пенсіонерів.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980р., а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 139 КАС України при задоволені позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області «Про відмову в перерахунку пенсії» №4267 від 14 вересня 2020 року .
Зобов'язати Добропільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 11 вересня 2020 року з зарахуванням ОСОБА_1 до загального страхового і пільгового стажу періоди роботи на ліквідованому підприємстві - «Шахта Кремінна» ПО «Лисичанськуголь» з 12.03.1987р. по 07.08.1988р. в якості гірничого робітника, гірничого робітника з ремонту гірничих виробок, прохідника та з 18.04.1994р. по 02.12.1994р. в якості прохідника, з 01.06.2019р. по 30.06.2020р. в ВП «Шахта імені Г.Г. Капустина» ПАТ «Лисичанськвугілля» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею та з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 грудня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова