Провадження № 11-кп/821/713/20 ЄУНС: 712/16557/19 Категорія: ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
25 листопада 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів з участю: секретаря судового засідання прокурора обвинувачених потерпілогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12019251010006092 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білозір'я Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Козьмодем'янськ Російської Федерації, громадянина України, росіянина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
В порядку ст.100 КПК України вирішена доля речових доказів,
Згідно вироку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винуватими та засуджені за те, що ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 30.10.2019 близько 13 год. 00 хв., перебуваючи біля торгівельного павільйона №9 на території ринку «Ярославський», що в м.Черкаси, вступили в конфлікт з раніше відомим їм ОСОБА_9 . У подальшому, на ґрунті власних неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_7 , діючи умисно, завдав один удар кулаком правої руки в область лівої сторони обличчя ОСОБА_9 , чим завдав йому тілесних ушкоджень у вигляді садна лівої вушної раковини, що згідно висновку експерта №02-01/1191 від 20.11.2019 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 30.10.2019 близько 13 год., перебуваючи біля торгівельного павільйона №9 на території ринку «Ярославський», що в м.Черкаси, вступили в конфлікт з раніше відомим їм ОСОБА_9 . У подальшому на ґрунті власних неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_8 взяв ОСОБА_9 обома руками за голову та умисно наніс удар головою в область носа, чим завдав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, садна ділянки чола та носу, синці повік обох очей, що згідно висновку експерта №02-01/1191 від 20.11.2019 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.09.2020 скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Зазначає, що судом не враховано тяжкість наслідків вчинення кримінальних проступків щодо нього, того, що внаслідок дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 він отримав перелом кісток носа, синці та садна обличчя, вушної раковини, що суттєво порушило його здоров'я та позбавило працездатності на деякий час, потягло необхідність лікування і призвело до зміни укладу життя. Зокрема, нанесені обвинуваченими тілесні ушкодження спричинили йому фізичний біль, почуття сорому при необхідності з'являтися в транспорті або інших громадських місцях, а також призвели до змін у формі носа. При цьому таке побиття відбувалось відкрито, цинічно у громадському місці на очах багатьох людей. Така поведінка обвинувачених, на думку потерпілого, свідчить про їх здатність до порушення закону.
Вказує, що в діянні обвинувачених наявні обставини, що мають бути враховані судом в якості обтяжуючих, а саме вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою та щодо особи похилого віку. При цьому просить врахувати, що в судовому засіданні встановлено що дії обвинувачених носили узгоджений і спланований характер та були направлені на досягнення єдиної мети - завдання шкоди саме його здоров'ю. Також звертає увагу на те, що він народився в 1956 році і з 22.11.2016 є пенсіонером.
З огляду на наведене та те, що діями обвинувачених було знівечене його обличчя, потерпілий вважає, що покарання у виді штрафу в мінімальному його розмірі є несправедливим, тому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 має бути призначене інше покарання, передбачене санкцією ч.1 та ч.2 ст.125 КК України, відповідно.
Звертає також увагу на те, що 04.09.2020 (п'ятниця) після заслуховування останнього слова обвинувачених, суддя оголосила, що вирок буде проголошений 07.09.2020 о 09.30 год. Разом з цим згідно правил ВТР Соснівський райсуд працює з 08 год. 17-15 з понеділка по четвер, а у п'ятницю до 15 год. Судом оголошено вирок після 09 год. 30 хв. 07.09.2020, тобто мало місце порушення таємниці нарадчої кімнати та вимог ст.ст.366, 367, 371 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думки потерпілого ОСОБА_9 в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі, обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про законність та обгрунтованість вироку суду першої інстанції, прокурора про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції і відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_9 до задоволення не підлягає.
За змістом ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, з дотриманням вимог щодо кримінального та кримінального процесуального закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який вони засуджені, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом у повному обсязі, оцінених відповідно до вимог ст.94 КПК України і учасниками судового провадження не оспорюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та ОСОБА_8 за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, колегією суддів визнається правильною.
Покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та правових позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, при невстановлені обставин, що пом'якшують покарання і відсутності обставин, що його обтяжують, в межах санкції ч.1 ст.125 КК України - ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 , в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, у виді штрафу.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_9 у кримінальному провадженні не заявлявся.
Що стосується апеляційних вимог потерпілого ОСОБА_9 про те, що судом не враховано тяжкість наслідків вчинення кримінальних проступків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо нього та те, що в діянні обвинувачених наявні обставини, що мають бути враховані судом в якості обтяжуючих, а саме вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою та щодо особи похилого віку, а тому покарання у виді штрафу в мінімальному його розмірі є несправедливим, тому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 має бути призначене інше покарання, передбачене санкцією ч.1 та ч.2 ст.125 КК України, відповідно, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, визнаючи винними і призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. та відповідно ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. місцевим судом дотримано вимоги вищезазначеної норми закону.
Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 місцевим судом враховано вимоги ст.ст.66, 67 КК України, якими визначено обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та які судом першої інстанції не встановлені.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Доводи потерпілого ОСОБА_9 про те, що судом в якості обтяжуючих обставин не враховано, що він є пенсіонером, не підлягають до задоволення, оскільки судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. В свою чергу, зі змісту обвинувального акта в даному кримінальному провадженні вбачається, що ним не встановлено обтяжуючих обставин.
Також не підлягають до задоволення доводи апелянта про те, що судом мало місце порушення таємниці нарадчої кімнати та вимог ст.ст.366, 367, 371 КПК України є неприйнятними та розцінюються судом апеляційної інстанції як припущення апелянта, оскільки на їх підтвердження ним не надано належних та допустимих доказів.
Проаналізувавши наведені вище норми КПК України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині призначеного покарання відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Переглянувши вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.09.2020 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в межах заявлених апеляційних вимог, виконуючи приписи ч.1 ст.404 КПК України про те, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення лише в межах апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, в тому числі, з підстав наведених в апеляційній скарзі потерпілим ОСОБА_9 , тому залишає її без задоволення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу учасників процесу, що апеляційна вимога апелянта про призначення нового судового розгляду є безпідставною, так-як суд апеляційної інстанції, в даному випадку, діє в межах ст.415 КПК України якою чітко визначено перелік підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, тоді як на жодну з них апелянт не посилається та апеляційним судом не встановлено порушень місцевим судом даної норми закону.
Керуючись ст.ст.404, 405, п.1 ч.1 ст.407, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст.426 КПК України.
Головуючий
Судді