Справа № 528/586/20 Номер провадження 22-ц/814/2489/20Головуючий у 1-й інстанції Шевченко В. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
23 грудня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2020 року у складі судді Шевченко В. М.
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В липні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23.12.2010 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 31.05.2020 у сумі 46 167,06 грн і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2 476,81 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 - 890,12 грн, нарахованої пені - 40 125,51 грн, 5 000 грн - штраф (фіксована частина) та 2 174,62 грн - штраф (процентна складова), просив про стягнення даної суми заборгованості з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат у розмірі 2 102 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 23 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, своїх зобов'язань за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась вищевказана заборгованість.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з даним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд не дав належної оцінки наданим по справі доказами та не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах й безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих коштів (тіла кредиту), нарахованих відсотків за статтею 625 ЦК України, а також неустойки, порушивши норми матеріального та процесуального права.
Вказував, що суд не звернув уваги на те, що відповідачкою всупереч закріпленому цивільним процесуальним законодавством принципу змагальності сторін не заперечувався ні факт укладення кредитного договору, ні ознайомлення з його умовами, ні розмір наявної заборгованості, а дії відповідача з використання кредитних коштів свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування.
З матеріалів справи, у тому числі первинних документів, відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не вбачається.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 23 грудня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання останньою анкети-заяви на одержання платіжної картки Кредитка «Універсальна» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачці кредит шляхом встановлення поновлювального кредитного ліміту на платіжну картку зі строком повернення, що відповідає терміну дії картки.
При укладенні кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 , як споживач банківських послуг була ознайомлена з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, про що свідчить особистий підпис позичальника у довідці від 23.12.2010.
В умовах кредитування, на які погодилася відповідачка, зазначено базову процентну ставку по кредиту - 3% на місяць із встановленням 30-денного пільгового періоду по кожній траті, впродовж якого нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01% річних, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму 50 грн та більше, що складається з пені (1), що дорівнює базовій процентній ставці за кожен день прострочення, та пені (2) - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, а також розмір штрафу при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.
Своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідачка належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 31.05.2020 виникла заборгованість.
Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Суд також дійшов висновку, що позивачем не доведена правова природа заборгованості за простроченим тілом кредиту й зміст поняття «прострочене тіло кредиту» не узгоджене сторонами, як і підстави, за яких воно підлягає нарахуванню та стягненню з позичальника, тому відповідні позовні вимоги не можна визнати обґрунтованими, а при повній відсутності заборгованості за поточним тілом кредиту жоден вид цивільної відповідальності - стягнення пені, штрафу та додаткової відповідальності неможливо застосувати до відповідача.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» з мотивів недоведеності позивачем умов кредитного договору в частині визначення розміру процентів та відповідальності боржника за прострочення у виді неустойки, суд першої інстанції не звернув уваги, що довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду від 23.12.2010, яка підписана відповідачкою, містить погоджений сторонами розмір процентів за користування кредитними коштами та неустойки (штрафу, пені), а тому висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам, які безпідставно не враховані судом.
Даючи правову оцінку позовним вимогам щодо стягнення заборгованості боржника за тілом кредиту, суд першої інстанції вважав, що відсутність поточної заборгованості не дає позивачеві права вимагати повернення кредитних коштів, оскільки заборгованість за простроченим тілом кредиту не має правового та договірного визначення, що колегія суддів апеляційного суду находить помилковим.
Відповідно до статті 30 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання позичальника з повернення всієї суми кредиту пов'язане із строком дій кредитної картки, яка була видана на термін до 03/16, отже строк виконання у спірних правовідносинах настав 31.03.2016 із закінченням терміну кредитування, невиконання боржником зобов'язання у цей строк свідчить про його прострочення (частина перша статті 612 ЦК України), тому сума неповернутих коштів за тілом кредиту є простроченою заборгованістю.
Розмір такої заборгованості визначається станом на 31.03.2016 та відповідно до розрахунку заборгованості за договором, наданим позивачем (а.с. 11-14) складає 1 584,39 грн.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18).
Таким чином вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом підлягають частковому задоволенню в межах суми заборгованості, що виникла станом на 31.03.2016, - 1 584,39 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем по справі не доведено обумовленого договором сторін розміру процентів, як відповідальності боржника за неналежне виконання грошового зобов'язання, тому апеляційний суд визначає його на рівні встановлених законом 3% річних від простроченої суми - 1 584,39 грн за весь час прострочення з 31.03.2016 по 31.05.2020, що складає 198,05 грн.
Згідно пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
По справі встановлено, що обов'язок позичальника повернути кредит визначався сплатою щомісячних платежів, що включають плату за використання кредитних коштів у звітному місяці, шляхом внесення 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, та повернення всієї суми використаних кредитних коштів після закінчення строку кредитування, який збігається зі строком дії кредитної картки.
З матеріалів справи вбачається, що свій обов'язок з повернення кредиту відповідачка виконувала неналежним чином, останні платіж за кредитним договором шляхом поповнення готівкою в терміналі самообслуговування в м. Гребінка на суму 160 грн було внесено боржником 05.10.2017, отже кредитор незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконання зобов'язання, має право на неустойку у виді штрафу, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, та пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (статті 549, 550 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що нарахований позивачем розмір пені - 40 125,51 грн та штрафів - 500 грн та 2 174,62 грн значно перевищує суму заборгованості за кредитом, тому зменшує неустойку до 1 600 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості за кредитним договором від 23 грудня 2010 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» становить 3 382,44 грн.
За наведених обставин оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог у сумі 3 382,44 грн.
В іншій частині заявлені банком вимоги задоволенню не підлягають з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення в частині позовних вимог апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2020 року скасувати та постановити по справі нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за наданим кредитом за договором № б/н від 23 грудня 2010 року в сумі 3 382,44 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 384,66 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна