Справа № 528/560/20 Номер провадження 22-ц/814/2721/20Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
24 грудня 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Чумак О.В.
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк"ПриватБанк" на заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Татіщевою Я.В., у справі за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 15.12.2006 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
АТ КБ «ПриватБанк» на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16700,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.3.2, п. 3.3. Договору.
Вказує, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та у межах кредитного ліміту.
Відповідач ОСОБА_1 у свою чергу зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Не виконуючи належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 02.04.2020 року має заборгованість у сумі 34372,20 грн., яка складається з наступного:
21277,30 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 21277,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 10981,94 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1612,96 грн. - штраф (процентна складова).
Враховуючи викладене, банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34372,20 грн. та понесені судові витрати за сплату судового збору розмірі 2102,00 грн.
Заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі банк, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення місцевого суду внаслідок неповного дослідження обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неналежне застосування норм матеріального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідач був належним чином ознайомлений про умови кредитування, так як особистим підписом у анкеті-заяві позичальник приєднався та погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, які є загальними та їх підписання сторонами не є обов'язковим.
У заяві погоджено валюту кредиту - гривня, суму кредитного ліміту (початкова) - 250,00 грн., базова процентна ставка - 36% річних; порядок погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.
На підставі вказаної заяви позичальнику видано кредитну картку № НОМЕР_1 з початковим кредитним лімітом 250,00 грн., який збільшено до 16770,00 грн. Відповідач після отримання картки активно користувався нею. Крім того, звертався до банку з метою перевипуску картки, отримував перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжував користуватися, що підтверджено розрахунком заборгованості, випискою по рахункам, довідками банку про зміну умов кредитування та про видачі картки.
Вказує, що банком надані Умови і правила надання банківських послуг в редакції, що діяла на час підписання заяви, разом з Тарифами.
Вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів, які передбачені умовами договору.
Зазначають, що платіж за умовами договору включає в себе плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочене тіло кредиту - це кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором.
Посилається на те, що матеріалами підтверджено користування відповідачем кредитними коштами та їх неповернення у повному обсязі та в обумовлені договором строки, тому банк має право на стягнення простроченого тіла кредиту, пені та штрафів.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 2 ст. 369 цього Кодексу - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2006 р. ОСОБА_1 підписав заяву б/н, відповідно до якої прохав в АТ КБ «ПриватБанк» відкрити рахунки і надати йому кредитну картку, тип картки: НОМЕР_2 . Валюта: гривня. Строк дії: 10/08. Тип кредитного ліміту: фінансовий. Сума кредитного ліміту: 250 грн. Базова процентна ставка: 36% процентів; з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту: відповідає терміну дії картки. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися списанням Банком коштів з дебетної картки НОМЕР_3 .
У заяві позичальник зазначив, що ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку та виразив згоду на те, що ця Заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 отримав від банку кредитну № НОМЕР_1 . Дата відкриття рахунку - 15.12.2006 р. (а.с. 40).
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви додав вищевказану заяву, підписану сторонами; Умови і Правил надання банківських послуг, витяг про внесення змін в договірну базу по платіжним картам, договірну базу по споживчому кредитуванню і до депозитних договорів (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів) від 23.08.2006 року; копію паспорта громадянина України, що був виданий на ім'я ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором № б/н від 15.12.2006 року, довідку (виписку про рух коштів по рахунку) (а.с. 05-52).
Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 02.04.2020 року становить 34372,20 грн., яка складається з наступного: 21277,30 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 21277,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10981,94 грн. - нарахована пеня; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1612,96 грн. - штраф (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви не підписав жодного документу, який обумовлював би порядок та умови сплати таких платежів як стягнення пені та штрафних санкцій за користування кредитними коштами.
Крім цього, у підписаній сторонами заяві відсутні строки повернення кредиту, а тому вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Аналіз положень ст.ст. 551, 625, 1050 ЦК України свідчить про те, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом - розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні - розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12 цього Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заборгованість за тілом кредиту складає 0,00 грн. Тоді як банк просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за пенею і штрафи (фіксована частина та процентна складова) за несвоєчасну сплату кредиту.
Між тим, Умови і правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не містять дати та підпису відповідача ОСОБА_1 .
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Судом першої інстанції також встановлено, що у своєму позові представник позивача посилається на п.2.1.1.2.12 Умов та Правил, що почали діяти 01.03.2019 року, щодо узгодження того, що з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також нарахування процентів у розмірі 86,4% - для картки «Універсальна» та 84,0 % - для картки «Універсальна голд». Між тим, у наданій суду копії Умов і правил надання банківських послуг вищевказані пункти відсутні.
Отже, стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Крім цього, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
За таких обставин, позивачем не доведено правомірність стягнення такої складової заборгованості як заборгованість за простроченим тілом кредиту та неустойки у виглдяді пені та штрафів.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків місцевого суду не спростовують, тому залишаються колегією суддів без задоволення.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам, узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду у справах № 364/737/17 від 14.06.2018, № 492/1149/16-ц від 18.10.2018, № 373/251/17 від 31.01.2019, у справі №372/2767/16-ц від 24.01.2019, № 344/3627/169-ц від 12.06.2019.
Отже, рішення місцевого суду не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук