Справа № 528/556/20 Номер провадження 22-ц/814/2723/20Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
24 грудня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі:
головуючого судді : Одринської Т.В.
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк " ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л . на заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року
В липні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування позову вказав, що 05.01.2011 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає договір про надання банківських послуг.
В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, станом на 31.03.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 337 894,71 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредита у розмірі 3598,28 грн; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі; нарахованої пені - 2198,63 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 05.01.2011 по 31.12.2018 року, яка становить 135 037,80 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 3598,28 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі - 131 439,52 грн. та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено уповному обсязі.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено правомірність стягнення такої складової заборгованості, як заборгованість за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками, оскільки сторонами не було обумовлено момент, з якого виникають правові наслідки для дострокового стягнення банком з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Не погодившись із вказаним рішенням представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що крім анкети заяви, відповідач у той же день, підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій відповідача належним чином проінформовано про умови кредитування, в тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом. Активація карти відповідачем свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2011 року ОСОБА_1 підпив Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку/ а.с.18/
Згідно зазначеної заяви відповідач погодився з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Проте, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про отримання пам'ятки клієнта, що містить в собі Тарифи та основні умови обслуговування і кредитування, та ознайомлення з їх змістом.
У вказаній заяві відповідач виявив бажання отримати кредитний ліміт за платіжною картою кредитка «УНІВЕРСАЛЬНА»/GOLD - 1000,00 грн. проте у цій заяві, підписаній сторонами, відсутній розмір процентної ставки.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 січня 2010 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг від 06.03.2010 № СП-2010-256. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та з ними погодився підписуючи анкету-заяву від 05.01.2011 року.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05.01.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.07.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Посилання заявника про те, що банком доведено факт укладення кредитного договору та обумовлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, відхиляються апеляційним судом, оскільки надані позивачем докази є суперечливими.
Так, довідку, додану позивачем до позовної заяви про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» не можна вважати складовою частиною по договор б/н від 05.05.2011 року, по якому заявлено вимоги, оскільки зазначена давідка містить умови по договору SAMDN55000034437606 від 05.01.2011 року (а.с. 19). Анкета - заява підписана відповідачем, не містить погодження позичальника про приєднання до умов договору SAMDN55000034437606 від 05.01.2011 року.
З урахуванням вказаних суперечностей, банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обумовлення сторонами істотних умов договору під час підписання анкети заяви від 05.01.2011 року, у зв'язку з чим підстав для задоволення вимог банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитиними коштами не має.
Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач користувався крединими коштами, періодично вносив кошти на погашення заборгованості. Крім того, відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а. с. 11-15), яка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).
Враховуючи, фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для стягнення зі ОСОБА_1 суми фактично отриманих коштів, а саме: тіла кредиту у розмірі 3 598,28 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору б/н від 05 січня 2011 року, станом на 31.03.2020 року по тілу кредита у розмірі 3598,28 грн, в іншій частині позову слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
При подачі позову Банком було сплачено 2102,00 грн. судового збору, а при подачі апеляційної скарги 3153.00 грн. Оскільки, вимоги банку задоволено на 5,2% (позов на 2,6 % та апеляційну скаргу на 2,6 %, то відповідача на користь Банку необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 273,26 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу представника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. - задовольнити частково.
Заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року - скасувати, ухвалити нове.
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІДН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 3598,28 грн (три тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень 28 копійок) заборгованості за кредитним договором б/н від 05 січня 2011 року станом на 31.03.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІДН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 273,62 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текс постанови складено 24.12.2020 року
Головуючий суддя Т.В. Одринська
Судді Г.Л. Карпушин
В.П. Пікуль