Справа № 545/1906/18 Номер провадження 11-кп/814/271/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 грудня 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі
судового засідання ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 12018170300000644, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2018 за апеляційними скаргами прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мерефа Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 27.11.2014 року Харківським районним судом Харківської області за ч.ч.1, 3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.75, ст.104 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з іспитовим строком 2 роки;
- 27.04.2018 року Харківським районним судом Харківської області за ч.ч.1, 2 ст.187, ч.ч.2, 3 ст.186, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Розсошенці Полтавського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 25.06.2010 року Харківським районним судом Харківської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.182 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки;
- 05.12.2013 року Харківським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 30.10.2013 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільнений з місць позбавлення волі 12.09.2014 року на підставі ст.2 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року;
- 27.04.2018 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
Цим вироком ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком ОСОБА_10 засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 8 позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 80 грн. з кожного у відшкодування витрат на проведення експертизи.
За вироком суду, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 02 червня 2018 року близько 8.00 год., знаходячись на подвір'ї будинку в АДРЕСА_3 , побачили через вікно будинку потерпілу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого у них виник спільний умисел вчинити розбійний напад відносно ОСОБА_13 . В подальшому ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , реалізуючи свій спільний з ОСОБА_10 злочинній умисел, направлений на вчинення розбою відносно ОСОБА_12 , з метою незаконного заволодіння її майном, вийшли з подвір'я будинку та побігли у напрямку руху потерпілої ОСОБА_13 .
Наздогнавши потерпілу ОСОБА_12 на ділянці лісопосадки неподалік с.Розсошенці Полтавського району Полтавської області ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , діючи повторно, умисно вчинили напад на потерпілу ОСОБА_13 .
При цьому ОСОБА_10 погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, продемонстрував предмет, схожий на пістолет, імітував приведення його у бойову готовність та навів зброю убік грудей потерпілої, що було сприйнято потерпілою як реальна загроза її життю та здоров'ю, та заволодів майном потерпілої ОСОБА_12 , а саме, двома золотими сережками 583 проби загальною вагою 2,86 г, чистою вагою золота 2,80 г, вартістю 1787 грн. 07 коп.
Після чого ОСОБА_9 висловив вимогу потерпілій ОСОБА_12 віддати йому мобільний телефон та відкрито заволодів мобільним телефоном «Samsung E1310m» вартістю 283 грн. 33 коп., чим спричинили майнової шкоди потерпілій ОСОБА_12 на загальну суму 2070 грн. 40 коп.
Виконавши дані злочинні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майно на власний розсуд.
У поданих апеляційних скаргах:
Прокурор у просить вирок суду відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, ухваливши новий вирок, яким ОСОБА_9 та ОСОБА_10 засудити за ч.2 ст.187 КК України на 9 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна, на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року та остаточно призначити кожному з обвинувачених покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Необхідність призначення більш суворого покарання прокурор мотивує тим, що обвинувачені вину у вчиненому не визнали, не розкаялись, не вибачились перед потерпілою, не відшкодували завдану шкоду, злочин вчинили після засудження за ряд тяжких злочинів проти власності, вчинених спільно, що свідчить про небажання обвинувачених стати на шлях виправлення.
Обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок суду відносно себе скасувати та ухвалити новий вирок, яким змінити кваліфікацію його дій на ч.2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно.
Необхідність перекваліфікацій своїх дій обвинувачений мотивує тим, що досудовим розслідуванням не було встановлено, який саме предмет був у руках особи, що викрала у потерпілої сережки. Зазначає, що умисел на вчинення злочину виник спонтанно, без домовленості з іншим обвинуваченим.
Зазначає, що просив суд першої інстанції визнати недопустимими доказами протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_9 (у зв'язку з тим, що захисник обвинуваченого не приймав у ньому участь) та протоколу пред'явлення для впізнання, що проводився за участі обвинуваченого ОСОБА_15 та потерпілої ОСОБА_12 (проводився з порушенням норм КПК), проте суд, на думку апелянта, безпідставно поклав дані докази в основу обвинувачення.
Захисник ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду відносно ОСОБА_10 скасувати та ухвалити новий вирок, яким змінити кваліфікацію його дій на ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання в межах санкції даної статі.
Необхідність такої кваліфікації дій ОСОБА_10 захисник мотивує тим, що умисел здійснити пограбування у обвинуваченого виник спонтанно, без попередньої змови з ОСОБА_9 . Пістолет або інший схожий на нього предмет, органом досудового розслідування не знайдено. Указує, що потерпіла під час досудового розслідування і судового слідства указувала на різних осіб, які погрожували їй пістолетом.
Зазначає, що при призначенні покарання не повній мірі враховано, що ОСОБА_10 одружений та має на утриманні дочку 2017 р.н.
Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржували.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримували подані апеляційні скарги; думку прокурора про законність та справедливість судового рішення та безпідставність поданих апеляційних скарг, перевіривши вирок суду та матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Вина ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України підтверджуються зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції за участю сторін кримінального провадження.
Так, в основу вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покладені послідовні показання потерпілої ОСОБА_12 , яка суду першої інстанції прямо вказала на обвинувачених, як на осіб, які 02 червня 2018 року близько 8:00 год. в районі с. Розсошенці Полтавського району погрожували їй предметом, схожим на пістолет та заволоділи її мобільним телефоном та золотими сережками.
При цьому посилання апелянтів на те, що знаряддя злочину, а саме пістолет не було відшукано органом досудового розслідування, не спростовують показань потерпілої, оскільки враховуючи її похилий вік, остання могла сприймати будь-який предмет схожий на пістолет, як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, а тому і підкорилася неправомірним вимогам обвинувачених та не перешкоджала вилучення свого майна.
Також, зважаючи на вік потерпілої, остання цілком можливо могла переплутати, хто саме із обвинувачених знімав сережки, а хто забрав телефон.
Також, на думку колегії суддів, матеріалами кримінального провадження спростовуються доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не діяли за попередньою змовою, оскільки останні раніше знайомі, засуджувались за вчинення злочинів проти власності за схожих обставин.
Крім того, свідок ОСОБА_16 , повідомив, що в день вчинення злочину 02 червня 2018 року першій половині дня приблизно з 11 до 13 годині підвозив обвинувачених до ломбарду, що також свідчить про те, що обвинувачені діяли спільно.
А тому, враховуючи інші докази у даному кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку про правильну кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча й слідчі дії відносно ОСОБА_9 , а саме слідчий експеримент та пред'явлення для впізнання (у яких обвинувачений приймав участь добровільно) хоча й були проведені без захисника, проте, з урахуванням того, що він підозрювався у вчинення тяжкого злочину, а тому участь у даному кримінальному провадженні захисника не є обов'язковою, проведення даних слідчих дій без участі захисника не тягне за собою істотних порушень норм КПК України.
Торкаючись виду та розміру призначеного судом ОСОБА_9 та ОСОБА_17 ,за вчинений злочин, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.
Всупереч доводів сторони захисту та обвинувачення, покарання винному призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, та фактичних обставин вчинення злочину.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , раніше неодноразово судимі, у тому числі за злочини проти власності, за місцем проживання характеризують незадовільно
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , злочину, конкретні обставини провадження, дані про винних осіб, правильно указавши на відсутність обставин, які відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання.
Обставиною, що, відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання суд першої інстанції правильно визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку
Таким чином, на переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , покарання, хоча яке не є максимальним у межах санкції ч.2 ст.187 КК України, проте є справедливим, достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно м'яким або суворим, а тому підстав для ухвалення нового вироку та призначення більш тяжкого покарання за вчинене або пом'якшення покарання, про що поставлено питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність порушень при розгляді кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які були підставою для безумовного скасування всього вироку не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4