Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3650/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
28 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 295/3650/20 за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2020 року, яке ухвалено суддею Дубовік О.М. в м. Житомирі
встановив:
У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в зв'язку з невиконанням вимог кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 17.08.2010, за яким відповідач отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Оскільки належним чином зобов'язання відповідачем не виконувались, станом на 12.03.2020 виникла заборгованість в розмірі 31457,79 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 19470,26 грн; заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8209,90 грн; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 1820,59 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. та штраф (процентна складова) - 1475,04 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17 серпня 2010 року в розмірі 29655,20 грн, яка складається: 19470,26 грн - заборгованість за кредитом, 8209,90 грн - відсотки за користування; 500 грн -штраф (фіксована частина) та 1475,04 грн - штраф (процентна складова), а також стягнуто 1980 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог зазначив, що ним дійсно 17.08.2010 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, отримано кредитну картку із кредитним лімітом на суму 1500 грн, яку він активував та користувався кредитними коштами. Разом з тим, будь-яких інших договорів з банком не укладав, інших умов не підписував та не узгоджував з банком зміну кредитного ліміту. При цьому, згідно наданого банком розрахунку вбачається, що заборгованості за поточним тілом кредиту у відповідача не має, а нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту, Банком не доведено належними та допустимими доказами. Також в анкеті заяві від 17.08.2010 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір процентної ставки, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також строку повернення кредиту (користування ним).
Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши відповідну платіжну картку.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком на обґрунтування своїх позовних вимог, розмір заборгованості за договором станом на 12.03.2020 складає 31457,79 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 19470,26 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 8209,90 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 1820,59 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. та штраф (процентна складова) - 1475,04 грн.
Задовольняючи частково вимоги банку, суд першої інстанції, врахувавши визнання відповідачем факту користування кредитною карткою, зважаючи на наявність його підпису на довідці про умови кредитування, який підтверджує ознайомлення останнього з відсотковою ставкою та передбаченою неустойкою у вигляді штрафу в разі порушення термінів платежів, вважав доведеним невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позову банку в частині стягнення простроченого тілу кредиту, відсотків та штрафів.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи слідує, що Банком на підтвердження обґрунтування позову, суду першої інстанції додана копія заяви ОСОБА_1 від 17 серпня 2010 року, зміст якої свідчить про погодження сторонами умов кредитного договору: розміру кредитного ліміту 1500 грн та отримання відповідачем кредитної картки (а.с.31). Також до позовної заяви Банком надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана позичальником 17 серпня 2010 року. Вказана довідка містить домовленість сторін про: тип кредитної карти «Універсальна» «до 30 днів пільгового періоду»; базову процентну ставку за користування кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості; розмір щомісячних платежів у розмірі 7 % від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір штрафу при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів у розмірі 250 грн + 5% від суми заборгованості, розмір та порядок нарахування пені (а.с.32).
Також Банком на підтвердження обґрунтування позову, суду першої інстанції, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012року №578/5. Зазначена виписка є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості (а.с.18-28).
Також до позовної заяви була надана довідка про зміну кредитного ліміту з 1500 грн до 7100 грн (а.с.29) та довідка про видачу кредитних карток за договором № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , строк дії останньої до 31 серпня 2022 року (а.с.30).
Крім того, п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку передбачено, що Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Підписання даного договору, є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Таким чином, врахувавши вищенаведене, а також ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку банку повністю не повернув, а також з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав банку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Банку 19470,26 грн простроченого тіла кредиту.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення простроченого тіла кредиту є безпідставними виходячи з наступного. Так заборгованість за тілом кредиту - це витрати клієнта за рахунок кредитного ліміту, а заборгованість за простроченим тілом - це заборгованість за тілом кредиту, строк сплати якого минув, тобто це частина витраченого клієнтом кредитного ліміту, яка вже має бути погашена клієнтом станом на конкретну дату. З наданого Банком розрахунку вбачається що відповідачем грошові кошти на погашення кредиту вносилась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість за тілом кредиту, стала простроченою.
Крім того, позивачем здійснено нарахування процентів в порядку і на умовах визначених договором, а тому сума процентів в розмірі 8209,90 грн правомірно стягнута з відповідача на користь позивача.
Також колегія суддів погоджується з рішення суду в частині задоволення вимог щодо стягнення штрафів.
Під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем були отримані кредитні кошти, які він своєчасно не повернув. Чинним законодавством, а також умовами кредитного договору від 17 серпня 2010 року, укладеного сторонами, передбачається нарахування неустойки у вигляді штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов'язань у вигляді фіксованої суми 500, 00 грн +5% від суми заборгованості. У зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача суму штрафів в загальному розмірі 1975,04 грн.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді