Справа № 157/1557/20 Провадження №11-сс/802/710/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
24 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7
представника володільця
майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року (ЄРДР №12020030090000383),
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, вилученого 08 грудня 2020 року території належної ОСОБА_10 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 48 нечіпованих колод лісодеревини породи сосна довжиною 3,8 м. (кубомасою близько 4,7 м.куб.), 38 нечіпованих колод лісодеревини породи сосна довжиною 5 м. (кубомасою близько 11 м.куб.), які належать ОСОБА_11 .
Слідчий суддя, обґрунтовуючи свої висновки про відмову в накладенні арешту на майно - деревину, вилучену у ОСОБА_10 , вказав, що всупереч вимогам ст.170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням слідчим не доведено наявності підстав для накладення арешту на майно, оскільки не надано будь-яких доказів, які вказували б на ознаки незаконної порубки лісу ОСОБА_10 , який, в свою чергу, довів законність походження наявної в нього та вилученої під час обшуку лісодеревини, а тому, на думку слідчого судді, посилання органу досудового розслідування про те, що ці речі є речовими доказами у кримінальному провадженні, необґрунтовані, що стало підставою для відмови в задоволенні клопотання слідчого про арешт цього майна.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду прокурор подав апеляційну скаргу.
Вважає, що слідчим суддею допущено неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам провадження, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був задовольнити клопотання слідчого, оскільки не враховано те, що вилучена в результаті обшуку 08 грудня 2020 року за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_11 деревина відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України, і на неї слід було накласти арешт.
Посилається, що все вилучене у ОСОБА_11 майно зберегло на собі сліди злочину. Ці речі є доказами та предметом його вчинення, у зв'язку з чим їх визнано речовими доказами.
У своїй апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку прокурора і слідчого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вищевказані вимоги процесуального закону, а зміст ухвали слідчого судді повністю відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування не доведено наявність підстав для накладення арешту на вилучені в ОСОБА_11 48 нечіпованих колод лісодеревини породи сосна довжиною 3,8 м. (кубомасою близько 4,7 м.куб.), 38 нечіпованих колод лісодеревини породи сосна довжиною 5 м. (кубомасою близько 11 м.куб.), оскільки фактично не підтверджено, що таке майно має значення речового доказу в даному провадженні, тобто, що воно зберегло на собі сліди протиправної діяльності, є засобами або знаряддями його вчинення або ж у ньому містяться відомості, які потребують дослідження в ході досудового розслідування, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді.
Крім того з аналізу матеріалів провадження вбачається, що стороною захисту доведено правову підставу утримання даного майна.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, з висновками, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя розглянув клопотання з дотриманням вимог ст.ст. 170-173 КПК України та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року про відмову в накладенні арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді