Справа № 761/37380/20
Провадження № 3/761/9329/2020
16 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., прокурора Дяченка В.П., особи відносно якої складенні протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу № 491 від 12.11.2020 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складеного старшим о/у в ОВС 3 відділу 2 управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України Куцом В.М., ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що обіймаючи до 26.11.2018 посаду першого заступника генерального директора «Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва», згідно п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення пов'язанні з корупцією, в порушення ч.1 ст. 45 Закону № 1700-VII», не своєчасно 30.07.2020 о 13 год. 12 хв. без поважних причин подав декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (за 2018 рік), що подається до 01.04.2019, на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, пояснив, що не подав декларацію після звільнення, тому, що помилково вважав, що йому не потрібно подавати таку декларацію, оскільки ним була подана декларація до НАЗК 26.11.2018 перед звільненням, у якій містилися данні за період не охоплений раніше поданими деклараціями. Коли усвідомив помилковість своїх дій, подав декларацію після звільнення 30.07.2020 року. Також, зазначив, що умислу на неподання декларації після звільнення не мав. Крім того, просив закрити провадження по даній справі у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
Прокурор уважав доведенною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, а його доводи такими, що не заслуговують на увагу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган /посадова особа/ оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.
Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), законом «Про запобігання корупції», КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обов'язковим елементом об'єктивної сторони є умисна дія - умисне несвоєчасне подання декларації. Тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести в діях особи умисел на несвоєчасне її подання та мету такого поступку.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацю до НАЗК 26.11.2018 перед звільненням, у якій містилися данні за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Отже, доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на несвоєчасне подання декларації заслуговують на увагу, оскільки вони підтверджуються поданням останнім декларацію перед звільненням, яка включала період не охоплений раніше поданими деклараціями за 2018 рік, яку він подав до НАЗК 26.11.2018 в день звільнення, а також поданням декларації після звільнення, що в свою чергу свідчить про вчинення дій, направлених на декларування майнового стану особи, а не на ухилення від такого декларування.
Тобто фактично у ОСОБА_1 був відсутній умисел на неподання декларації.
При цьому, прокурором пояснення ОСОБА_1 не були спростовані.
Тобто не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо).
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Отже в його діях відсутній умисел на несвоєчасне подання декларації, який не з'ясовувався під час перевірки причин несвоєчасності подання декларації працівниками поліції.
За таких обставин, виходячи з загальних засад судочинства, передбачених ст.129 Конституції України, як рівність учасників та змагальність сторін, суд, беручи до уваги неспростовані доводи апелянта, вважає що в його діях відсутня суб'єктивна сторона - умисел, а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП є підставою закриття провадження у справі.
Таким чином вважаю, що у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , відсутні будь-які дані про форму вини, в даному випадку - наявність умислу.
Прокурором в судовому засіданні, не надано жодних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього. до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
Враховуючи викладене, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, вважаю, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст172-6КУпАП.
Керуючись ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року /із відповідними змінами/, ст.ст. 245, 246, 247, 251, 252, 268, 278, 279, 280, 284, 294 КУпАП,
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суду м. Києва.
Суддя: