Справа № 761/27483/20
Провадження № 3/761/6815/2020
24 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., прокурора Шкурпело Р., захисника Гаврилової О.Ю., особи відносно якої складенні протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, член Рахункової палати, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.ч.1, 2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №370 від 02.09.2020 складеного старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 3-го відділу (протидії корупції) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Куцом В.М. ОСОБА_1 звинувачується у тому, що обіймаючи посаду члена Рахункової палати, будучи членом державного колегіального органу та згідно підпункту «і» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від № 1700-VII (далі - Закон № 1700-УІІ) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-УІІ, не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів при наданні Доручення на виконання заходу державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) від 02 липня 2020 року № 07-312.
Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №371 від 02.09.2020 складеного старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 3-го відділу (протидії корупції) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Куцом В.М. ОСОБА_1 звинувачується у тому, що обіймаючи посаду члена Рахункової палати, будучи членом державного колегіального органу та згідно підпункту «і» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі - Закон № 1700-УІІ) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-УІІ, вчинив дії та прийняв особисто рішення в умовах реального конфлікту інтересів при наданні Доручення на виконання заходу державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) від 02 липня 2020 року № 07-312.
Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні правопорушень передбачених ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, пояснив, що здійснення Державним бюро розслідувань досудового розслідування кримінального провадження №420 200 000 000 003 13 за фактом звернення члена Рахункової палати ОСОБА_2 про втручання у її діяльність, не свідчить про наявність у нього приватного інтересу, оскільки в рамках вказаного кримінального провадження він викликався один раз для допиту в якості свідка та не має статусу підозрюваного.
Крім того повідомив про відсутність конфлікту інтересів, оскільки при наданні доручення №07-312 він діяв на виконання Плану роботи Рахункової палати на 2020 рік, а не з підстав здійснення Державним бюро розслідувань досудового розслідування у кримінальному провадженні №420 200 000 000 003 13.
Захисник - адвокат Гаврилова О.Ю. просила суд закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з огляду на відсутність реального конфлікту інтересів.
Прокурор уважав, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гаврилової О.Ю., вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП з огляду на таке.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Частиною 1 статті 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Частиною 2 статті 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, які полягають у вчиненні особою дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 28 Закону «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Беручи до уваги диспозиції ст. 172-7 КУпАП та п. 2 примітки до цієї статті, порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати: - у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП); - у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об'єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП).
Відповідно до статті 1 Закону потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.
Під час розгляду справи встановлено, що Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 420 200 000 000 003 13 за фактом звернення члена Рахункової палати ОСОБА_2 про втручання у її діяльність в межах якого ОСОБА_1 викликався органом досудового розслідування для проведення процесуальних дій в якості свідка у даному кримінальному провадженні.
При цьому жодних даних, які б свідчили про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 420 200 000 000 003 13 до матеріалів справи не долучено.
Отже, здійснення допиту ОСОБА_1 в якості свідка у певному кримінальному провадженні не може свідчити про наявність конфлікту інтересів, що лягло в основу звинувачення останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами спростовано твердження, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, щодо вчинення ОСОБА_1 дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідно до правил п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 172-7, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя