Справа № 761/22958/20
Провадження № 2/761/7005/2020
(заочне)
11 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Валовій Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
28 липня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» (надалі - відповідач), про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Предметом позову є:
1.Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮНЕТ» (код ЄДРПОУ 31956217) на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 95814 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 00 копійок та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
2.Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮНЕТ» (код ЄДРПОУ 31956217) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 11025 (одинадцять тисяч двадцять п'ять) гривень 96 копійок.
3.Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮНЕТ» (код ЄДРПОУ 31956217) на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень 00 копійок.
Підставою позову є звільнення позивача 21 липня 2020 року, однак з позивачем на момент звільнення та станом на час розгляду справи в суді не проведено повного розрахунку при звільненні, у зв'язку із чим позивач звернулася до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
11 грудня 2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить:
1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 94 610 грн. грн. 83 коп.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 16 338 грн. 73 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217 користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 1662 грн. 79 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50000 грн. 00 коп.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, 11 грудня 2020 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) №67-К/ТР, про прийняття на роботу, ОСОБА_1 прийнята на роботу з 05 вересня 2018 року на посаду провідного інженера з окладом (тарифною ставкою) 10000,00 грн.
Відповідно до наказу № 11-К/ТР від 21 липня 2020 року, ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до вказаного наказу, компенсація за невикористану відпустку (22 календарних дні) становить 11025,96 грн.
На підставі наказів №67-К/ТР та № 11-К/ТР зроблено відповідні записи у трудовій книжці працівника, ОСОБА_1 під номерами 51 та 52.
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка 5 OK), яка додається у лютому 2020 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в сумі 13 314 грн. 00 коп., у березні 2020 року - 15000 грн. 00 коп.
Водночас кількість робочих днів у лютому 2020 року складала 20 днів, у березні 2020 року 21 день, а загалом - 41 робочий день. Отже середньоденний заробіток ОСОБА_1 за лютий-березень 2020 року складає: (13314+15000)/41=690,59 грн. За період з 01 січня 2020 року по 21 липня 2020 року кількість робочих днів складає 137 робочих днів, за які середній заробіток складає: 137 робочих днів х 690,59 грн. (розрахунок середньоденної заробітної плати) = 94610, 83 грн., який підлягає стягненню з відповідача.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає про те, що в день звільнення їй не було виплачено компенсації за невикористану відпустку (22 календарних дні).
Відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно п. 2 Розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Заробіток ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передувало її звільненню складає 170814 грн. 00 коп. (15000 + 15000 + 15000 + 15000 + 15000 + 15000 + 13314 + 15000 + 15000 + 15000 + 15000 + 7500=170814).
Водночас кількість робочих днів у період з 21.07.2019 по 21.06.2020 лютому 2020 року складала 230. Отже середньоденний заробіток ОСОБА_1 за вказаний період складає: 170814/41 =742, 66 грн.
Таким чином, розмір компенсації за невикористану ОСОБА_1 відпустку складає 16338 грн. 73 коп. (742, 66x22=16338, 73).
Щодо позовної вимоги про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 1662 грн. 79 коп., то слід зазначити наступне.
Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).
Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає:
за січень 2020 року - Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 0.9970 (Лютий 2020) х 1.0080 (Березень 2020) х 1.0080 (Квітень 2020) х 1.0030 (Травень 2020) х 1.0020 (Червень 2020) х 0.9940 (Липень 2020) х 0.9980 (Серпень 2020) х 1.0050 (Вересень 2020) х 1.0100 (Жовтень 2020) = 1.025154 - 2.5%. Визначаємо суму компенсації (до оподаткування): 15000.00 х 2.5% = 375.00 грн.
за лютий 2020 року Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 1.0080 (Березень 2020) х 1.0080 (Квітень 2020) х 1.0030 (Травень 2020) х 1.0020 (Червень 2020) х 0.9940 (Липень 2020) х 0.9980 (Серпень 2020) х 1.0050 (Вересень 2020) х 1.0100 (Жовтень 2020) = 1.028239 - 2.8%. Визначаємо суму компенсації (до оподаткування): 13314.00 х 2.8% = 372.79 грн.
за березень 2020 року - Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 1.0080 (Квітень 2020) х 1.0030 (Травень 2020) х 1.0020 (Червень 2020) х 0.9940 (Липень 2020) х 0.9980 (Серпень 2020) х 1.0050 (Вересень 2020) х 1.0100 (Жовтень 2020) = 1.020078 - 2.0%. Визначаємо суму компенсації (до оподаткування): 15000.00 х 2.0% = 300.00 грн.
за квітень 2020 року - Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 1.0030 (Травень 2020) х 1.0020 (Червень 2020) х 0.9940 (Липень 2020) х 0.9980 (Серпень 2020) х 1.0050 (Вересень 2020) х 1.0100 (Жовтень 2020) = 1.011983 - 1.2%. Визначаємо суму компенсації (до оподаткування): 15000.00 х 1.2%= 180.00 грн.
за травень 2020 року - Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 1.0020 (Червень 2020) х 0.9940 (Липень 2020) х 0.9980 (Серпень 2020) х 1.0050 (Вересень 2020) х 1.0100 (Жовтень 2020) = 1.008956 - 0.9%. Визначаємо суму компенсації (до оподаткування): 15000.00 х 0.9% = 135.00 грн.
за червень 2020 року - Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 0.9940 (Липень 2020) х 0.9980 (Серпень 2020) х 1.0050 (Вересень 2020) х 1.0100 (Жовтень 2020) = 1.006942 - 0.7%. Визначаємо суму компенсації (до оподаткування): 15000.00 х 0.7% = 105.00 грн.
за липень 2020 року - Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 0.9980 (Серпень 2020) х 1.0050 (Вересень 2020) х 1.0100 (Жовтень 2020) = 1.013020 1.3% Визначаємо суму компенсації (до оподаткування): 15000.00 х 1.3% = 195.00 грн.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість Позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у розмірі 1662, 79 грн.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статей 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Як вбачається із змісту позовної заяви та встановлено в судовому засіданні, позивач заподіяння моральної шкоди обґрунтовує тим, що внаслідок значної затримки виплати заробітної плати позивач відчував моральні страждання, втратив нормальні життєві зв'язки, був змушений економити на харчах, одязі, проїзді у міському транспорті, не мав змоги сплачувати комунальні послуги та навіть не мав змоги купити хоча б якийсь ліки та продукти харчування собі та членам своєї сім'ї, що призвело до значних душевних переживань. Так, позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, зважаючи на тяжкий економічний стан країни, зумовлений зокрема пандемією гострої інфекційної хвороби СОУГО-19 та відсутність будь якого іншого джерела прибутку.
Завдана позивачу моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням прав останнього, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації знайомих, друзів та родичів. В зв'язку з цим позивач вважає, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 50000,00 грн.
Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, в сумі 1000,00 грн.
При цьому, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Розподіл судових витрат.
Щодо сплати судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то суд враховує приписи ч. 6 ст. 141 ЦПК, відповідно до якої, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1126,12 грн., оскільки позивач була звільнена від його сплати при зверненні до суду з даною позовною заявою, крім вимоги про стягнення моральної шкоди.
Позивач просив стягнути 4750,00 грн. витрат на правову допомогу, на підтвердження яких додано договір про надання правової допомоги від 21 липня 2020 року, акт виконаних робіт на суму 4750,00 грн. квитанцію до прибуткового касового ордера від 11 грудня 2020 року.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у зв'язку із чим, вимоги про відшкодування 4750,00 грн. витрат на правову допомогу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 115, 116, 117 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 94 610 грн. грн. 83 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 16 338 грн. 73 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217 користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 1662 грн. 79 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», яке знаходиться за адресою: провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 31956217, на користь держави 1126 (одну тисячу сто двадцять шість) гривень 12 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: