Справа № 760/28312/20
2-а/760/1634/20
про залишення позовної заяви без руху
28 грудня 2020 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва зі скаргою до Управління патрульної поліції в м. Києві в якому серед іншого просить скасувати постанову ГБ №480515 від 05 березня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, поновити їй строк на оскарження постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, а також звільнити від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. При цьому скарга викладена російською мовою.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Як убачається зі змісту ч.1 ст.168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Після ознайомлення зі скаргою ОСОБА_1 встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України з огляду на таке.
ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, обравши форму такого звернення у вигляді скарги. Зазначена вимога підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, в порядку, визначеному ст.286 КАС України, однак не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
В частині першій статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
За статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року № 5029-VI, зі змінами, визнаний неконституційним, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
Отже чинне законодавство України не дозволяє подавати до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені недержавною мовою.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
При цьому суд зауважує, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2014 року (справа № 21-227а14) та від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16), а також в ухвалі Верховного Суду від 1 липня 2019 року (справа № 243/10706/18). Підстав для відступлення від цих правових висновків немає.
У разі, якщо позивач не володіє українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 необхідно подати до суду позовну заяву, яка повинна бути викладена державною (українською) мовою.
Крім того, відповідно до ч.1 та ч.4 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.4 та ч.5 ст.94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак, ОСОБА_1 не долучено копії позовної заяви з доданими документами для відповідача, а копії доданих до позовної заяви документів не засвідчені належним чином, відповідно до ч.5 ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, статей 2-4 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнявся від сплати судового збору.
Однак, у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102 гривні.
Тобто за подання позовної заяви з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності сплачується судовий збір у сумі 420,40 грн (2102 грн х0,2).
Разом з тим, ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
На підтвердження указаної обставини вона долучає копію довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №1905/989/2033-20-40-56-14-31 від 03.09.2020 року, з якої вбачається, що за період з 1 кварталу по 2 квартал 2020 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня, а також копію довідки (без номеру і дати її видачі) про розмір призначеної та виплаченої пенсії за вересень 2020 року, згідно якої розмір пенсії, виплаченої ОСОБА_1 за вересень 2020 року, становить 2069,22 грн.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не подано документів, які свідчать про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, а саме що розмір судового збору (420,40 грн) перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Крім того, згідно ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, ОСОБА_1 звернувшись до у грудні 2020 року із вимогою про скасування постанови ГБ №480515 від 05 березня 2020 року, тобто після закінчення десятиденного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.286 КАС України, не вказала поважних причин такого пропуску та не підтвердила їх належними доказами.
Також частиною 7 ст.161 КАС України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
ОСОБА_1 такої вимоги закону теж не виконала і не додала оригіналу або копії постанови ГБ №480515 від 05 березня 2020 року.
Разом з тим у резолютивній частині скарги у п.9 міститься вимога про зобов'язання відповідача надати копію оскаржуваної постанови, а в п.10 - вимога про її витребування а органах ДВС. Однак, при цьому ОСОБА_1 не зазначила заходів, яких вона вжила для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, що передбачено ст. 80 КАС України.
У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.169 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 80, 94, 123,133, 160, 161, 169, 248, 256, 286 КАС України,
Скаргу ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом
- подання до суду позовної заяви, яка повинна бути викладена державною (українською) мовою,
- долучення до позовної заяви документа про сплату судового збору у сумі 420,40 грн або документів, які б підтверджували, що розмір судового збору (420,40 грн) перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік,
- зазначення поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та підтвердження їх належними доказами,
- долучення до позовної заяви копії постанови ГБ №480515 від 05 березня 2020 року або клопотання про витребування такого документу із зазначенням заходів, яких було вжило для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу,
- долучення до позовної заяви її копії та копій доданих до неї документів для відповідача із засвідченням таких копій відповідно до ч.5 ст.94 КАС України.
Судовий збір необхідно сплатити на рахунок № UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: УК у Солом'янському районі м. Києва.
Роз'яснити позивачу, що якщоу встановлений цією ухвалою строк недоліки позовної заяви будуть усунуті, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова