Справа № 2-а-470/11
15 березня 2011 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Прокопчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Внутрішніх Військ Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Київська міська дирекція Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА'про зобов'язання прийняти документи, перерахування та виплату одноразової грошової допомоги, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до Головного Управління Внутрішніх Військ Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини НОМЕР_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що в 1998 році йому було встановлено інвалідність ІІІ групи в зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків по несенню військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. 18 вересня він отримав страхову суму в розмірі 1980 гривень від Київської міської дирекції НАСК «ОРАНТА».
14 грудня 2005 року йому встановлено ІІ групу інвалідності.
У липні 2010 року він звернувся до НАСК «ОРАНТА», де його повідомили, що з березня 2007 року компанія не проводить таких виплат та запропонували звернутись до військової частини, де він проходив службу.
12 липня 2010 року він звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, проте йому відмовили, чим порушили його права.
Вважає, що на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення.
Просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти від нього документи для виконання ГУ ВВ МВС України перерахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 106204 гривень; зобов'язати ГУ ВВ МВС України виконати перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 106204 гривень; стягнути з відповідачів на його користь завдану моральну шкоду -по 10000 гривень з кожного.
У судовому засіданні позивач підтримав пред'явлений позов та просив його задовольнити.
Представник Головного Управління Внутрішніх Військ Міністерства внутрішніх справ України проти задоволення позову заперечує. Надав суду письмові заперечення. Пояснив суду, що у 1998 році позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, і він отримав страхове відшкодування від НАСК «ОРАНТА».
У 2005 році позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, проте до НАСК «ОРАНТА'за виплатою страхового відшкодування позивач звернувся лише в 2010 році. Разом з тим, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 визначалось, що позивач мав право пред'явити свої вимоги до страхової компанії протягом трьох років з дня настання страхової події.
Законом України «Про внесення змін до закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу'від 04 квітня 2006 року викладено в новій редакції ст. 41 цього Закону та визначено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
Порядок та умови виплати визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році. Зазначена постанова поширювалась тільки на випадки, що сталися в 2006 році.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб'були внесені зміни до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'та ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу», згідно якого виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю в разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби врегульовується виключно статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'та відповідно до прикінцевих положень вступила в законну силу з 01 січня 2007 року.
Позивачу ІІ група інвалідності була встановлена в 2005 році під час дії старої редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'та відповідно дії постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, що передбачала отримання страхової суми від НАСК «ОРАНТА'в порядку державного обов'язкового особистого страхування.
Представник Військової частини НОМЕР_1 підтримав пояснення представника Головного Управління Внутрішніх Військ Міністерства внутрішніх справ України. Зазначив, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачу в 1998 році йому було встановлено інвалідність ІІІ групи у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків по несенню військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
18 вересня позивач отримав страхову суму в розмірі 1980 гривень від Київської міської дирекції НАСК «ОРАНТА».
14 грудня 2005 року йому встановлено ІІ групу інвалідності.
Відповідачами відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб'визначено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 01 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488.
У судовому засіданні позивач підтвердив, що до НАСК «ОРАНТА'за виплатою страхового відшкодування він звернувся лише в 2010 році.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача до відповідачів не ґрунтуються на законі, оскільки інвалідність ІІІ групи у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків по несенню військової служби по ліквідації аварії на чорнобильській АЕС він отримав у 2005 році, до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка визначила право на отримання одноразової грошової допомоги за ушкодження здоров'я, які сталися після 01 січня 2007 року.
З огляду на ведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу», постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: