Справа № 2-а-485/11
18 лютого 2011 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Прокопчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації за недоотримане продовольче забезпечення,
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до Національного університету оборони України.
Свої вимоги мотивує тим, що з 05 серпня 1976 року по 12 січня 2010 року проходив військову службу в Збройних Силах України. З 11 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року у відповідача утворилась заборгованість перед ним у розмірі 31359 гривень 26 копійок компенсації за продовольче забезпечення, а з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року йому не було проведено нарахування та виплата відповідної суми компенсації за продовольче забезпечення.
У виплаті компенсації йому відмовили листом від 22 січня 2010 року. Вважає таку відмову неправомірної та такою, що порушує його права.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача незаконними та стягнути 31359 гривень 26 копійок грошової компенсацій за продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року, а також нарахувати йому та стягнути з відповідача відповідну суму грошової компенсації за продовольче забезпечення за період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 січня 2011 року позивачу поновлено процесуальний строк на звернення до адміністративного суду з зазначеним позовом.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Національного університету оборони України проти задоволення позову заперечував. Надав суду письмові заперечення (а.с. 38). Пояснив суду, що відповідно до п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна було зупинене з 11 березня 2000 року. На сьогоднішній день продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється в порядку, за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України і виплата грошової компенсації чинним законодавством не передбачена.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та не оспорювалось учасниками судового розгляду, що позивач з 05 серпня 1976 року по 12 січня 2010 року перебував на військовій службі.
22 січня 2010 року позивачу було відмовлено у виплаті компенсації.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції, що діяла до 03 листопада 2006 року) держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.
Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Судом встановлено, що позивач забезпечувався пайком відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового складу Міністерства внутрішніх справ», і отримував належний йому продовольчий пайок та речове забезпечення в повному обсязі до 10 березня 2000 року.
Дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'згідно з Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Зазначена правова норма не визнана неконституційною, діє до цього часу і є частиною національного законодавства.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також і будь-який нормативний документ, що регулює питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 13 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Відповідно до зазначених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», тому до спірних правовідносин не може бути застосована ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яку посилається позивач, і яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка.
З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», Законом України «Про Збройні Сили України», статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: