Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7487/19
Номер провадження2/711/479/20
(заочне)
09 грудня 2020 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді Демчика Р.В.,
секретаря судового засідання Бузун Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей та витрат на правову допомогу, -
16 вересня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей та витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову вказує, що вона з відповідачем ОСОБА_2 проживала в зареєстрованому шлюбі, який, рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 01 листопада 2012 року розірвано.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що неповнолітні діти повністю знаходяться на її утриманні, оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Крім того, ОСОБА_4 має особливі здібності до музики, розвиток яких позивач забезпечує шляхом навчання доньки у Черкаській дитячій школі мистецтв, послуги є платними і станом на 01.09.2015 року ціна 55.00 грн в місяць, станом на 10.09.2016 року - 30.00 грн. в місяць, станом на 01.09.2017 року - 80.00 грн. в місяць, станом на 01.09.2018 року вартість навчання становить 85.00 грн. в місяць.
Також ОСОБА_4 виявляє хист до малювання, і з 01.08.2018 року навчається у Черкаській дитячій художній школі ім.Данила Нарбута, оплата за місяць навчання складає 210.00 грн.
Крім того, щороку, починаючи з липня 2016 року з метою оздоровлення та цікавого літнього відпочинку діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходилися в оздоровчо-спортивному таборі Черкаської школи бойового гопака «Лицарі Серця». Згідно довідок Черкаського осередкому Міжнародної Федерації Бойового Гопака вбачається, що за перебування у таборі, з розрахунку на одну особу, сплачувалися суми, що становили: у період з 01.07.2016 по 24.07.2016 - 3600.00 грн.; у період з 23.06.2017 по 16.07.2017 - 4800.00 грн.; у період з 13.07.2018 по 05.08.2018 - 4800.00 грн.. Сумарна сума витрати на двох дітей протягом вказаних періодів ставила 26400 грн.
ОСОБА_5 навчається в Черкаській гімназії №31 Черкаської міської ради Черкаської області. З 01.09.2016 по 31.05.2017 дитина отримувала додаткові платні педагогічні послуги, за які було сплачено 760.00 грн. У 2017-2018 навчальних роках сума витрат на вказані педагогічні послуги склала 900.00 грн. З 03.09.2018 по 31.03.2019 ОСОБА_4 отримувала додаткові платні педагогічні послуги. За які кошти позивачем ще не сплачені, проте сума заборгованості за отриманні додаткові педагогічні послуги станом на 01.04.2019 складає 700.00 грн., що підтверджується довідкою №12 від 01.04.2019 року.
Таким чином, загальна сума понесених позивачем додаткових витрат на утримання дітей складає 32900.00 грн., половина з яких становить 16450.00 грн.
А тому, просить стягнути з ОСОБА_2 на її - ОСОБА_1 користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з моменту звернення з заявою та до досягнення дітей повноліття. Також, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей в розмірі 16450.00 грн.. Крім того стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2019 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року ухвалено звернення до компетентного суду Російської федерації з дорученням про вручення відповідачу ОСОБА_2 документів. Провадження по справі зупинено.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 ку відновлено провадження та призначено до судового засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. До початку розгляду справи подала заяву про розгляд справи без її участі. Підтримала позовну заяву в повному обсязі та наполягала на її задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення компетентним органам Російської Федерації доручення про надання правової допомоги.
Відповідно до ухвали судді Волокомського міського суду Московської області від 02.07.2020 року судове доручення суду не виконано, в зв'язку з неявкою відповідача.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
В судовому засіданні встановлено, що сторони мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 )
Спору щодо місця проживання дітей між сторонами не існує.
Також в судовому засіданні встановлено, що сторони разом не проживають, оскільки відповідач є громадянином Російської Федерації і тривалий час знаходиться за межами України.
Їх неповнолітні діти проживають разом з матір'ю - позивачкою по справі - ОСОБА_8 та знаходяться на її утриманні. Позивачці ОСОБА_1 важко утримувати двох дітей, вона не може в повній мірі забезпечувати належний їм розвиток. Доказів того, що відповідач бере участь в утриманні доньки суду не надано.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
За умовами, встановленими ч.1 ст. 3 Конвенції та ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого врахування інтересів дитини.
Частинами 7, 8 СК України встановлено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більш, при захисті одного з основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів судом враховуються наступні обставини: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, не має на утриманні інших осіб, має нормальний стан здоров'я і має об'єктивну можливість виплачувати аліменти на утримання дитини. Будь-яких доказів, які б це спростовували, відповідачем не надано. Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення аліментів задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини від видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 16 вересня 2019 року і продовжувати до досягнення ОСОБА_9 повноліття.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дітей в розмірі 16450.00 гривен, суд приходить до наступного.
Згідно із ч.1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Зазначений висновок суду ґрунтується також на правовій позиці Верхового Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, відповідно якої, виходячи з аналізу ст. 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування- виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
В обґрунтування позову у даній частині позивач надає наступні докази.
Копію довідки від 14.11.2018 №333 виданою Черкаською дитячою школою мистецтв про те, що ОСОБА_4 навчається в даній школі по класу бандура. Вартість навчання складає станом на:
-01.09.2015 року - 55.00 грн. в місяць,
-01.09.2016 року - 30.00 грн. в місяць,
-01.09.2017 року - 80.00 грн. в місяць,
-01.09.2018 року - 85.00 грн. в місяць.
Між тим, в матеріалах справи відсутні квитанції про оплату навчання у вищезазначеному навчальному закладі.
Також, позивачем надано довідку Черкаської дитячої художньої школи ім.Данила Нарбута від 07.11.2018 № 65 про те, що ОСОБА_4 навчається в даній шкоді з 01.10.2018 року. Плата за місяць навчання складає 210.00 грн.
Однак, суду не надано жодної квитанції про сплату навчання у вказаній художній школі.
На підтвердження позовних вимог в частині додаткових витрат на дітей, позивачем надано довідки Міжнародної Федерації Бойового Гопака Черкаська школа бойового гопака «Лицарі Сонця» від 13.11.2018 №17, №18, з яких вбачається, що за перебування у таборі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з розрахунку на одну особу, за харчування, оплата становила: у період з 01.07.2016 по 24.07.2016 - 3600.00 грн.; у період з 23.06.2017 по 16.07.2017 - 4800.00 грн.; у період з 13.07.2018 по 05.08.2018 - 4800.00 грн..
Сумарна сума витрати на двох дітей протягом вказаних періодів ставила 26400 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем також не надано квитанцій, платіжних доручень, чеків.
З огляду на вищевикладені обставини, надавши аналіз наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на утримання дітей у зазначеному позивачем розмірі, оскільки позивачем неналежно сформовано доказову базу щодо понесення нею саме додаткових витрат на утримання дітей, враховуючи, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку.
З урахуванням вищевикладеного, аналізуючи наведені норми законів та докази по справі, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дітей є необґрунтованими, а відтак позов ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суду не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також платіжного документу встановленої форми на повну суму проведеної розрахункової операції.
За таких умов, суду не надано належних доказів оплати праці адвоката.
При таких обставинах, враховуючи, що суду не надано документального підтвердження понесення позивачем витрат по оплаті правової допомоги, вимога про стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача не може бути задоволена.
Правилами ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Розмір судового збору за подання до суду позовних заяв майнового характеру визначається ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та на час розгляду справи становить 768 грн. 40 коп.
Відповідно до положень ст. п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 180, 181, 182, 183, 184 СК України та ст.ст. 4, 11, 12, 81, 89, 141, 258, 259, 260, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина НОМЕР_3 , виданий ВУФМС Росії по Московській області по Волоколамському муніципальному району 18.07.2012, місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16.09.2019 року і до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до повноліття ОСОБА_3 .
Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_3 ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, починаючи з 04.10.2020 року і до ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто до повноліття ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина НОМЕР_3 , виданий ВУФМС Росії по Московській області по Волоколамському муніципальному району 18.07.2012, місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.
В іншій частині рішення відмовити.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий: Р.В.Демчик.
Повне судове рішення складено 14.12.2020 року.
Головуючий: Р. В. Демчик