справа № 691/133/18
провадження № 2/691/32/20
05 жовтня 2020 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань Тараненко І.І., розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог: Петропавлівська сільська рада Городищенського району Черкаської області, нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М.О., про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), про часткове скасування Державного акта на право приватної власності на землю, та визнання права власності на 1/2 частину земельної частки (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом,
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, з вимогами до ОСОБА_2 , про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 2001 року видане на ім'я ОСОБА_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 , державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О. на право на земельну частку (пай) у КГСП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, Городищенського району, розміром 2,27 в умовних кадастрових гектарах, без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 25669,90 грн. що належала померлій ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право земельну частку (пай) ЧР № 0300942, виданого на підставі рішення Городищенської райдержадміністрації № 191 від 11.06.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 780 від 20 червня 1998 року. Спадкова справа № 158. Зареєстровано в реєстрі № 617 (1), про визнання частково не дійсним державного акту на право приватної власності на землю 111-ЧР № 033169 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Петропавлівської сільської ради від 11.12.2002 року № 3-9 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 2.24 га, яка розташована на території Петропавлівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 256 (2), про визнання за ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на 1/2 частину земельної частки розміром 2,27 в умовних кадастрових гектарах, вартістю відповідно до витягу з технічної документації - 89439,26 грн., яка належала покійній ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0300942 по КСГП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, яка знаходиться в адмінмежах Петропавлівської сільської ради, Городищенського району, в порядку спадкоємства за законом (3).
В обґрунтування позову вказує, що являється рідним братом ОСОБА_4 . Доказом цьому є свідоцтво про його народження. Їхня мати ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доказом цього є свідоцтво про смерть. Крім цього також є рідні брат ОСОБА_5 , 1947 року народження, який проживав у в Кримській АР та помер в 2016 році, сестра ОСОБА_6 , 1955 року проживає в м. Сімферополь, Кримської АР. В період з 27.04.1996 року по 31.08.1996 року перебував на стаціонарному лікуванні в Городищенській ЦРЛ з приводу ампутації в/3 лівої гомілки і тому не подав заяву про прийняття спадщини. В 2017 році сестра ОСОБА_6 приїздила в гості та повідомила, що після смерті матері ОСОБА_3 , їх сестра ОСОБА_2 , вговорила їх разом з братом ОСОБА_7 , щоб вони відмовились від спадщини, яка відкрилась після смерті матері. Знаючи про те, що проживає в м. Городище та тяжко хворий, чомусь не повідомили про прийняття спадщини сестрою ОСОБА_2 .. В результаті таких дій, сестра ОСОБА_2 прийняла сама спадщину, яка відкрилась після смерті матері, це є свідоцтво про право на земельну ділянку у КСГП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, розміром 2.27 в умовних кадастрових гектарах. Він не відмовився від спадщини як визначено ст.1273 та ст.1274 ЦК України. Незрозуміло, як відповідач ОСОБА_2 , без повідомлення, зуміла оформити спадщину в державній Городищенській нотаріальній конторі на земельну частку (пай) у КСГП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, Городищенського району, площею 2,27 в умовних кадастрових гектарах, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , згідно сертифіката на право земельну частку (пай) ЧР № 0300942 та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом № 9647 від 27.02.2001 року успадкувавши право на земельну частку пай у КСГП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, розміром 2,27 в умовних кадастрових гектарах, без зазначення меж цієї частки в натурі що належало померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право земельну частку (пай) ЧР № 0201858 які видаються громадянам з колективної та інших форм власності КСГП "Петропавлівське" за № 780 від 20.06.1998 року. Як видно з вищенаведеного, лише в 2017 році дізнався про те, що сестра ОСОБА_2 , жителька с. Петропавлівка, прийняла спадщину, вговоривши покійного брата ОСОБА_5 та сестру ОСОБА_6 відмовитись від спадщини, а його зовсім не згадавши. Повідомляє суд, що раніше не звертався до суду з приводу спадщини матері ОСОБА_3 .
05.10.2020 до суду прибули позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_8 , відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_9 , свідок ОСОБА_10 ..
Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Петропавлівська сільська рада Городищенського району Черкаської області, нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М.О. не з'явилися, повідомлені належно, клопотали про слухання справи за їх відсутності.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву в повному обсязі, з викладених у ній підстав, просив задовольнити. Вказує, що коли померла мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у лікарні, через деякий час дізнався, що сестра ОСОБА_2 отримала в спадок пай покійної матері, яка заповіту на неї не складала. Звернувся до нотаріуса Бідної М.О., повідомила, що земельна ділянка (пай) успадкована за законом. Дітей у ОСОБА_3 на день смерті було чотири: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та він. Із заявою на прийняття спадщини у строки визначені законом до нотаріуса не звертався, так як ОСОБА_2 , яка здійснювала догляд за матір'ю, повідомила, що мати майна не має. Відмови від спадщини не подавав. Пропустив строк подачі заяви з поважних причин, оскільки перебував в хірургічному відділенні Городищенської ЦРЛ з 27.04.1996 року по 31.08.1996 року, була ампутація кінцівки, є інвалідом. Певний час нікуди не звертався та не цікавився про спадкове майно. Коли дізнався, що сестра успадкувала майно, звернувся до нотаріуса, та повідомила що інші спадкоємці брат і сестра відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 . Відомо стало про те, що сестра успадкувала пай в 2017 році, точної дати не пам'ятає. З заявою про поновлення строку до суду не звертався. Вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме з даним позов, як рекомендував адвокат.
Представник позивача - адвокат Гречуха В.І. позовну заяву підтримав в повному обсязі, та просив задовольнити, вказавши, що на підставі ст.1280 Цивільного кодексу, якщо є інші спадкоємці то спадщина підлягає перерозподілу. Нотаріус не заперечила що позивач звертався до неї про прийняття спадщини, однак нотаріус не винесла відповідну постанову про вчинення нотаріальних дій, нотаріус повинен повідомити про відкриття спадкоємців які їй відомі, позивач звертався для відкриття спадщини, не з його вини виникла така ситуація, що справа пішла до суду, перебував у лікарні, тяжко хворів не зміг прийняти спадщину.
Відповідач ОСОБА_2 заперечила щодо позову, просила відмовити в його задоволенні, вказавши, що позивач забрав матір ОСОБА_3 , а як мати вже була лежача, потребувала догляду, бо хворіла, сказав їй щоб забрала матір і доглядала, тому що в нього не було часу. Позивач приїздив раз в дві неділі навідував матір, допомагав. Коли мати померла, приїхав на похорон, та вкрав довідку про смерть. Ходив, щоб йому видали пай, про який він знав, але йому сказали, щоб разом прийшли та оформили його. Не пішов. Позивач до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в строк шість місяців не зверталася, хоча і знав про пай матері, казав, що не потрібно. У 2001 році звернулася до нотаріуса та оформила пай, брат і сестра сказали, що вони нічого не хочуть, з власної ініціативи, подавай на успадкування. Крім земельної ділянки (паю), який успадкувала, та використовувала, матері належав будинок, що розвалився з часом. Мати проживала до дня смерті в її дворі, крім паю більше нічого не успадкувала.
Представник відповідача ОСОБА_9 , заперечила повністю, вказавши, що мати позивача та відповідача, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , але перед цим вона була лежачою хворою, більше шести років, та потребувала постійного догляду. Відповідач весь цей час здійснювала догляд за хворою матір'ю. Позивач в той час не був інвалідом, але участі у догляді за матір'ю він не приймав. Коли ОСОБА_3 померла, то відповідач, ОСОБА_2 здійснила її поховання за власний кошт та протягом шести місяців з дня смерті матері вступила в управління її майном. Лише у лютому місяці 2001 року, відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, яка належала її покійній матері. Позивач в управління спадковим майном після ОСОБА_3 , протягом шести місяців з дня її смерті, не вступив. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини також не звернувся. До матеріалів позову позивач додає довідку Городищенського РТМО, про те, що він знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Городищенської ЦРЛ з 27.04.1996 року по 31.08.1996 року, таким чином пояснюючи, що він пропустив строк для прийняття спадщини із поважних причин. Вважає, що для скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання його частково недійсним та визнання за позивачем, ОСОБА_1 , права власності на 1/2 частини земельної ділянки, яка належала матері позивача та відповідача, лише надання цієї довідки недостатньо. Позивач спадщину не прийняв, в управління спадковим майном не вступав, про продовження строку для прийняття не звертався, не виконав жодного пункту, не додав постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії, позивач не може заявляти вимоги до відповідача, тому просить відмовити в повному обсязі.
Третя особа на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог - нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М.О., в судовому засіданні 18.06.2020 року надала особисті пояснення, з приводу позову, а саме, щодо прийняття рішення по справі, в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 2001 року видане на ім'я ОСОБА_2 , на право на земельну частку (пай), заперечила, позов не визнає, вважає, що не підлягає до задоволення; в частині визнання частково не дійсним державного акту на право приватної власності на землю 111-ЧР № 033169 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Петропавлівської сільської ради від 11.12.2002 року № 3-9 та визнання за відповідачем права власності на 1/2 частину земельної частки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом, покладається на розсуд суду. Вказує, що у спадковій справі № 158, є заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини, ОСОБА_5 , ОСОБА_11 про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . ОСОБА_1 до нотаріальної контори не звертався. Вивчивши подані спадкоємцем документи прийняла рішення на підставі Закону та видала свідоцтво про право на спадщину. До обов'язків нотаріуса не входить, за відсутності даних, з'ясовувати (перевіряти) коло спадкоємців. Цей обов'язок лежить на тій людині, яка має намір спадкувати майно покійного. Відповідач звернулася до нотаріальної контори в 2000 році з документами, на підставі яких видане свідоцтво про право на спадщину. Вважає, що за наявності для того правових підстав Свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 лютого 2001 року видане на ім'я ОСОБА_2 , на право на земельну частку (пай), може бути скасовано частково. Позивач ОСОБА_1 прийшов до нотаріальної контори на прийом у 2018 році, дала пояснення, він сказав, що не заперечував, щоб сестра успадкувала пай, та повідомив, що в них виник скандал, тому, що сестра не схотіла поставити новий пам'ятник матері, через що виник у них спір. Має намір забрати свою частину паю. Відповідно до вимог діючого законодавства, якщо спадкоємець не звернувся до нотаріальної контори у строки визначені Законом та фактично не прийняв спадщину, то вважається таким, що відмовився від неї. Спадкодавець ОСОБА_3 померла в 1996 року. Позивач ОСОБА_1 про це знав. Спадкоємець ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) 27.02.2001 року, звернувшись із заявою та документами в 2000 році. За цей час позивач ОСОБА_1 не звертався в нотаріальну контору, та іншим чином не висловлював свого бажання прийняти спадщину після смерті матері. Коли дізнався про видане свідоцтво про право на спадщину, позивач не подавав заяву на прийняття спадщини, не ставив питання щодо поновлення строків для прийняття спадщини.
Допитані в судовому засіданні свідки надали свідчення (пояснення), а саме,
ОСОБА_12 повідомила, що відповідач ОСОБА_2 доглядала свою матір ОСОБА_3 шість років, вона була стара, тяжка, що в спадкоємців вийшло не знає, через 22 роки після смерті почали вирішувати кому належить пай. Відповідач доглядала матір та прийняла спадщину. ОСОБА_1 на похоронах матері був присутній. Похованням займалася ОСОБА_2 .. В покійної баби ОСОБА_13 було шестеро дітей, троє з них померли, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , ще живі ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 . ОСОБА_1 матір не доглядав, тільки ходив у сільську раду з вимогою, щоб оформляли пай на нього,
ОСОБА_10 повідомила, що ОСОБА_20 доглядала ОСОБА_3 , була лежача, опікувалася нею до смерті. Про поховання знає, була присутня, допомагала, ховали як усіх, чи був позивач на похованні не пам'ятає, можливо був. Проживають поруч, тримали господарство, бачили один одного, на 40 днів був точно, чи знав ОСОБА_1 про паї їй не відомо. Про спадщину їй нічого не відомо, лише за пшеницю (пай), як доглядала бабу (матір), то повинен бути ОСОБА_2 . До спадкового майна покійної баби ОСОБА_13 діла не має. Обговорювали з відповідачем, що пай повинен був належати їй, про це їй повідомила ОСОБА_17 , як і про те, що успадкувала пай. Знає, що позивач перебував у лікарні, коли потрапив у аварію. Коли саме це було не пам'ятає. Не провідували його, але чули що в лікарні. На сьогодні з позивачем не підтримують стосунки, він проживає в м. Городище. З відповідачем стосунки підтримує, мати чоловіка це рідна сестра матері позивача та відповідача. Позивач ОСОБА_1 матір ОСОБА_3 до дати смерті не доглядав, відповідач доглядала та проживала разом з нею. Після смерті матері позивач ОСОБА_1 займав город, щоб був біля хати покійної, зараз уже не займає.
Розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, врахувавши доводи позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, свідків, та вивчивши наявні докази у справі, в тому числі спадкову справу № 158/2000, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" спадкові правовідносини регулюються ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР 1963 року).
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , підтверджується актовим записом № 11 від 22.02.1996 року, Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 від 22.02.1996 року, мати позивача ОСОБА_1 , підтверджується актовим записом № 14 від 11.03.1950 року, Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 від 06.10.1981 року, повторне, та відповідача ОСОБА_2 . Цього ж дня відкрилась спадщина на належне покійній ОСОБА_3 майно.
На день смерті ОСОБА_3 , на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧP № 0300942, належало право на земельну частку (пай) у КГСП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, Городищенського району, розміром 2,27 в умовних кадастрових гектарах, без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується довідкою Відділу у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 25.01.2018 року № 49/101-18.
Спадкоємець може звернутися із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину і після спливу кількох років з часу відкриття спадщини, за умови прийняття ним спадщини у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством.
Відповідно до спадкової справи № 158/2000 ОСОБА_20 (відповідач по справі), 27.02.2000 року звернулася до Городищенської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме право на земельну частку (пай) у КГСП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, Городищенського району, розміром 2,27 в умовних кадастрових гектарах, без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), після померлої матері ОСОБА_3 ..
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (інші спадкоємці) відмовилися від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 на користь сестри ОСОБА_2 , відповідача по справі, що підтверджується заявами завіреними належним чином від 25.01.2001 року та від 20.02.2001 року, відповідно.
27.02.2001 року, державний нотаріус Городищенської держаної нотаріальної контори Бідна М.О., на підставі ст.529 ЦК України, видала спадкоємцю ОСОБА_3 - дочці ОСОБА_2 (фактичне прийняття спадщини), лист завідуючої Городищенською державною нотаріальною конторою Бідної О.М., про надання інформації, від 06.04.2018 № 194/01-16, ОСОБА_2 27 лютого 2001 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай) померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , спадкова справа № 158/2000, на підставі фактичного прийняття спадщини, підтверджено наявністю у спадкодавця сертифіката на земельну частку (пай) померлої) свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай) у КГСП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, Городищенського району, розміром 2,27 в умовних кадастрових гектарах, без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 25669,90 грн. що належала померлій ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право земельну частку (пай) ЧР № 0300942, виданого на підставі рішення Городищенської райдержадміністрації № 191 від 11.06.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 780 від 20 червня 1998 року.
За змістом абзацу 4 п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, положення якої застосовувались під час дії норм ЦК УРСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово - експлуатаційної організації, правління житлово - будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця, тощо. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців певних документів. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заяві повинна бути засвідчена у відповідності з правилами, викладеними в пункті 110 цієї Інструкції.
Ураховуючи норми ст. ст. 524, 529, 549, 553, 554 ЦК України в редакції 1963 року, відповідач ОСОБА_20 (донька), фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , спадкоємці за законом ОСОБА_5 (син) та ОСОБА_6 (донька) відмовилися від прийняття спадщини на її користь.
Відтак, відповідач ОСОБА_20 мала право на спадкування майна покійної, спадкодавця ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.02.2001 року видане державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О. на підставі та відповідно до діючого законодавства.
04.01.2003 року спадкоємцю ОСОБА_2 на підставі рішення Петропавлівської сільської Ради народних депутатів від 11.12.2002 року № 3-9 видано Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЧР № 033169, реєстрація в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 256.
Згідно зі статтею 529 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Позивач ОСОБА_1 (син, спадкоємець за законом), з 27.04.1996 року по 31.08.1996 року знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Городищенської ЦРЛ з приводу Травматичної ампутації лівої гомілки в/3, травматичного шока ІІІ - ІУ ст., що підтверджується довідкою № 589/02-40 від 04.09.2017 року. З заявою про прийняття спадщини до нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори не звертався (лист завідуючої Городищенською держнотконторою Бідна М.О. № 774/01-16 від 01.10.2019 року), винесеної нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , не виявлено (лист завідуючої Городищенською держнотконторою Бідна М.О. № 510/01-16 від 03.07.2020 року).
20.08.1996 року строк на прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (звернення до нотаріуса із заявою на прийняття спадщини) закінчився.
08.02.2018 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), про визнання частково не дійсним державного акту на право приватної власності на землю, про визнання права власності на 1/2 частину земельної частки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом, вказуючи, що про порушення спадкових прав дізнався в 2017 році.
За загальним правилом спадкоємець, який протягом шестимісячного строку, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її.
Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ) свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
ОСОБА_1 (позивач) не виконав жодної із вимог законодавства (протягом шести місяців з дня відкриття спадщини в управління або володіння спадковим майном не вступав, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався ні протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, ні у подальшому (відповідно постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) не виносилася), маючи право звернутися до суду із заявою про надання додаткового строку для вступу у спадщину, вказавши у заяві причини пропуску строку, якщо такі причини існували, позовну заяву до суду із позовом не подавав), для того, щоб набути право та отримання спадщини після смерті матері ОСОБА_3 ..
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою саме ефективного захисту прав особи. Згідно ч.2 ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь - якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За приписами ч.3 ст.263 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України). Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Інших доказів, ніж ті, що наведені вище судом, позивачем не надано.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, у законі міститься відкритий (вичерпний) перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування (відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво). Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо (постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11).
Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
ОСОБА_1 (син, спадкоємець за законом), протягом шести місяців з дня відкриття спадщини в управління спадковим майном не вступав, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, то є таким, що спадщину не прийняв.
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 не набув права заявляти вимогу, про скасування свідоцтва про право на спадщину, про часткове скасування державного акта, про визнання права на 1/2 частини земельної ділянки, та як в суді не довів, належними та допустимими доказами, що видачею оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 були порушені його права, право на спадок, як і не довів існування передбачених законом підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 524, 529, 534, 548, 549, 553, 554 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, постановою Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.10.2008 року "Про судову практику про спадкування", листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", ст. ст. 2, 4, 5, 6, 7, 8, 10 - 13, 18, 76 - 81, 83, 89, 258 - 260, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України,
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог: Петропавлівська сільська рада Городищенського району Черкаської області, нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М.О., про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), про часткове скасування Державного акта на право приватної власності на землю, та визнання права власності на 1/2 частину земельної частки (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 13.10.2020 року.
Суддя Л. П. Синиця