Справа № 559/2824/20
Номер провадження 1-кс/559/289/2020
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
24 грудня 2020 року місто Дубно Рівненська область
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі
слідчого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000788 від 22.12.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, республіки Грузія, грузина, громадянина Грузії, з вищою освітою, одруженого (зі слів), особу якого встановлено згідно посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 26.10.2012 року виданої ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області та посвідчення водія № НОМЕР_2 від 29.10.2018 року виданого, не працюючого, раніше не судимого, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
В провадження слідчого судді 24.12.2020 надійшло вищезазначене клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання сторона кримінального провадження посилається на те, що Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 грудня 2020 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 ( НОМЕР_3 ) за попередньою змовою з ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, вирішили вчинити таємне викрадення чужого майна на території м. Дубно Рівненської області.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ), діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 ( ОСОБА_14 ), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на автомобілі ОСОБА_15 марки «VolkswagenPolo», д.н.з. НОМЕР_4 , приїхали у м. Дубно Рівненської області та розприділили ролі щодо вчинення даного злочину.
У подальшому, зупинивши автомобіль по вул. Семидубській у м. Дубно, Ратіані Раті (Ratiani Rati) та ОСОБА_12 залишились в салоні автомобіля з метою недопущення викриття дій ОСОБА_9 ( ОСОБА_14 ) разом із ОСОБА_11 під час вчинення ними крадіжки, які попередньо залишили салон автомобіля і прийшли до квартири АДРЕСА_2 , де шляхом підбору ключа до вхідних дверей, користуючись відсутністю нагляду за їхніми діями з боку власника чи інших сторонніх осіб, проникли до вказаної квартири, звідки таємно умисно викрали із полиці тумбочки, що в спальні, грошові кошти в сумі 100 000 гривень, 105 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 22.12.2020 курс долара по відношенню до гривні становить 27,82 грн. за 1 долар США) відповідно за 105 доларів США 2921,1 грн., 5 євро (відповідно до курсу НБУ станом на 22.12.2020 курс євро по відношенню до гривні становить 34,10 грн. за 5 євро) відповідно 170,5 грн. та вироби із золота, які знаходились на полиці біля дзеркала в спальні, належні ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , чим заподіяли потерпілим значну майнову шкоду на загальну суму понад 105 100 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ), обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло, що завдала значної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України.
За вказаним фактом слідчими Дубенського ВП ГУ НП в Рівненській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020180040000788 від 22.12.2020, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
22.12.2020 о 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) затримано поблизу поста патрульної поліції неподалік м. Корець, на автодорозі Київ-Чоп, на підставі ст. 208 КПК України.
23.12.2020 ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, республіки Грузія, грузина, громадянина Грузії, з вищою освітою, одруженого (зі слів), особу якого встановлено згідно посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 26.10.2012 року виданої ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області та посвідчення водія № НОМЕР_2 від 29.10.2018 року, не працюючого, раніше не судимого, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який крім того словесно підтвердив вказану інформацію, щодо себе, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) обґрунтовується зібраними під час досудового слідства доказами, а саме:
-протокол допиту потерпілої ОСОБА_16 , яка розповіла про обставини вчинення таємного викрадення її майна з квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка мала місце 22.12.2020 з 09 по 16 год. 40 хв. Так, згідно показань потерпілої, з квартири було викрадено 101 000 грн., 120 доларів США та 25 євро, а також золоті вироби;
-протокол огляду місця події від 22.12.2020, а саме квартири АДРЕСА_2 , звідки вчинено крадіжку майна ОСОБА_16 та вилучено сліди пальців рук та взуття;
-протокол обшуку автомобіля марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 , проведеного в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України 22.12.2020 поблизу посту патрульної поліції неподалік м. Корець Рівненської області на автодорозі Київ-Чоп, з участю ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_14 ), ОСОБА_18 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_12 , в ході якого вилученого гроші в сумі 101 000 грн., 120 доларів США, 25 євро та золоті вироби, а також знаряддя для відкриття замків дверей різних видів, які визнано речовими доказами, а також речі та документи підозрюваних;
-відомості отримані на запит з УОАЗОР ГУ НП в Рівненській області № 826/01/-25-20, згідно яких 17.12.2020 зафіксовано рух автомобіля марки №Volkswagen Polo№, д.н.з. НОМЕР_4 в м. Рівне;
- іншими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому є необхідність застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) запобіжний захід тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти спробам:
1)Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним зважаючи на наступне. Так, підозрюваний ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) є громадянином іншої держави, а саме Грузії, постійного зареєстрованого місця проживання в Україні не має, відомості про особу підтверджує лише іноземним посвідченням водія сумнівного походження та перевірити достовірність якого на даний час не представляється можливим. Дані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
2)Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним зважаючи на наступне. При з'ясуванні обставин, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) встановлено, що останній не має постійного місця проживання в Україні, свою особу та анкетні дані підтверджує лише документом, який потребує ретельної додаткової перевірки для з'ясування зв'язків, родичів та близьких даної особи, причетність до вчинення інших злочинів на території України. Отже, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) не буде з'являтись на виклики слідчого, прокурора та суду, буде переховуватись від правоохоронних органів та порушувати покладені на нього обов'язки у разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
3)Вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним зважаючи на наступне. Так, ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за попередньою змовою з трьома співучасниками, офіційно не працевлаштований, не має тимчасового місця роботи, мети відвідування Рівненської області пояснити не може, тому, є підстави вважати, що він, отримує доходи у злочинний спосіб, шляхом таємного викрадення чужого майна з житла та інших помешкань по всій території України, подорожуючи разом із іншими співучасниками на автомобілі марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 . Таким чином, на даний час причетність ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) до інших злочинів обґрунтовано перевіряється працівниками поліції.
4)Незаконно впливати на потерпілих. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним зважаючи на наступне. ОСОБА_19 ) підозрюється у вчиненні злочину, потерпілими у якому є ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , жителі АДРЕСА_3 , які за вказаною адресою проживають самостійно, що дає підстави вважати, у разі обрання менш суворого запобіжного заходу ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ), як тримання під вартою, останній зможе прибути за місцем проживання потерпілих, з метою незаконного впливу на потерпілих щодо зміни ним показів, для подальшого уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім цього, сторона обвинувачення вважає наявність, у разі обрання менш суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою, реального ризику прибуття підозрюваного до місця проживання потерпілих з метою залякування останніх, вчинення інших незаконних спроб впливу на потерпілих.
Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.
Крім цього, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) є сума понад 105 100 грн., яка на даний час потерпілим ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не відшкодована, оскільки факт вилучення коштів та золотих виробів в ході обшуку автомобіля «VolkswagenPolo», д.н.з. НОМЕР_4 , не розцінюється як відшкодування завданої майнової шкоди.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи, просили клопотання задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) пояснив, що причетність до вчинення злочину заперечує категорично, про його вчинення особами зазначеними у клопотанні дізнався лише при затриманні, свою провину вбачає лише у неповідомленні правоохоронних органів про злочин. Бажає співпрацювати зі слідством, наміру ухилятися не має. На утриманні має неповнолітню дитину, яка народження в цивільному шлюбі і проживає разом із нею та дружиною, працює на доставці в трьох грузинських ресторанах у м.Києві.
В судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання у зв'язку із його необґрунтованістю, ризики заявлені слідчим є непідтвердженими.
Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.
За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
22.12.2020 о 21 год. 00 хв. ОСОБА_19 ) затримано поблизу поста патрульної поліції неподалік м. Корець, на автодорозі Київ-Чоп, на підставі ст. 208 КПК України.
23.12.2020 ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
У відповідності до п. с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» 27.11.1997 року (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ знову наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід'ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання й що це передбачено п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення.
Аналіз наведених у клопотанні обставин та матеріалів долучених до клопотання, дає підстави вважати про наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_7 ( ОСОБА_20 i) в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об'єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування, яке було розпочато 22.12.2020.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Всі докази перевіряються лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.
Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) не має, а доводи, викладені у клопотанні в судовому засіданні не знайшли свого саме повного підтвердження в ході судового розгляду.
Вчинення особою кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого не може бути єдиною підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Також, слідчий суддя погоджується що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджений.
Однак, згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991р. зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв'язки з суспільством.
Оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який є раніше не судимим, має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, має постійне місце роботи, що вказує на наявність сталих соціальних зв'язків, а тому слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ) запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
За такого, при розгляді клопотання стороною обвинувачення не доведено наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При цьому, обираючи певний запобіжний захід слід враховувати одне із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (в тому числі і запобіжних заходів) визначене в ст. 132 КПК України, а саме те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.
Обрання запобіжного заходу має забезпечувати баланс між інтересами підозрюваного та визначеними ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження та інтересами досудового розслідування.
Оскільки матеріали справи дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 та вказують на наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, але не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику, слідчий суддя вважає доцільним обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та необхідність покладення на підозрюваного додаткових обов'язків, які б дали змогу контролювати належну процесуальну поведінку підозрюваного. Матеріали клопотання не містять доказів, що такий запобіжний захід в даному випадку буде недостатнім, при цьому одночасно такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, забезпечить вказаний вище баланс приватних інтересів особи, її сім'ї та інтересів досудового розслідування.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000788 від 22.12.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ), запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, республіки Грузія, грузина, громадянина Грузії, з вищою освітою, одруженого (зі слів), особу якого встановлено згідно посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 26.10.2012 року виданої ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області та посвідчення водія № НОМЕР_2 від 29.10.2018 року виданого, не працюючого, раніше не судимого, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, та покладенням наступних обов'язків:
-прибувати до органів досудового розслідування та суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування із підозрюваними, свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;
-здати, при наявності, на зберігання до Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області особисті документи, які дають право виїзду з України та в'їзду в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 (RatianiRati), що у разі невиконання зазначених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання щодо ОСОБА_7 ( ОСОБА_13 ), у відповідності до ч.3 ст.179 КПК України, доручити здійснювати слідчому СВ Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 .
Строк виконання обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 22.02.2021 включно.
Ознайомити підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), під підпис з ухвалою про обрання запобіжного заходу та вручити копію.
Негайно звільнити з-під варти ОСОБА_7 (RatianiRati).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1