Справа № 525/1224/20
Провадження №3/525/700/2020
24.12.2020 Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В., секретар судових засідань Хоменко М.М., розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, контактний номер телефону: НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер суду не відомий, протягом року до адміністративної відповідальності раніше притягавався
за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Судом встановлено, що 26.09.2020 о 16 год. 51 хв. на автодорозі Красногорівка - Балаклія 3 км Великобагачанського району Полтавської області водій ОСОБА_1 , повторно протягом року керував транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить йому, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у КНЗ «Миргородська ЦРЛ». Отже, своїми діями водій ОСОБА_1 допустив порушення п.2.9А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином сповіщений про день і час розгляду справи на 20.10.2020, 09.11.2020, 01.12.2020, 14.12.2020, 24.12.2020.
У судовому засіданні 20.10.2020 ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що дійсно керував транспортним засобом, відвозив людей, але алкоголь не вживав, напередодні вечором пив алкогольні напої горілку та пиво, посилався на те, що огляд було проведено з порушеннями, оскільки алкотестера при ньому не відкривали, просив викликати в судове засідання інспектора ВП Слюсаря О.В.
Після 20.10.2020 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 жодного разу до суду не з'явився, 30.11.2020 надав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи 01.12.2020, у зв'язку з хворобою, просив справу без його участі не розглядати.
14.12.2020 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи 14.12.2020, у зв'язку з хворобою, просив справу без його участі не розглядати.
23.12.2020 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи 24.12.2020, у зв'язку з хворобою, просив справу без його участі не розглядати.
До заяв ОСОБА_1 надавав довідки про те, що має діагнози ГРВІ, остеохондроз крижово-поперекового відділу хребта з гострим больовим синдромом та гострий тонзиліт, відповідно, усі довідки видані лікарем Остап'євської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини ОСОБА_2 , довідки не містять інформації про те, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні та не може з'явитися до суду. Враховуючи те, що заяви подані до суду безпосередньо ОСОБА_1 у день звернення до лікаря. Таким чином, суд розцінює дії ОСОБА_1 , як умисне затягування розгляду справи, що нівелює завдання проваджень у справі про адміністративне правопорушення, має ознаки зловживання процесуальними правами та сприймається судом, як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності з огляду на закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також судом витребувано з КНЗ «Миргородська ЦРЛ» акт медичного огляду №118 від 26.09.2020 ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення від 26.09.2020 серія БД №271359 (а.с.1); рапортом інспектора Великобагачанського ВП (а.с.2); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНЗ «Миргородська ЦРЛ» від 26.09.2020 (а.с.3); розпискою гр. ОСОБА_3 від 26.09.2020, якому було передано керування транспортним засобом (а.с.4); переглянутим в судовому засіданні CD диском із відеозаписом порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 про те, що цього дня ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить йому, та пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку у Миргородській ЦРЛ (а.с.5); копією постанови від 10.08.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.а.с.6-8); листом Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП про те, що ОСОБА_1 згідно даних ІПНП НАІС був позбавлений права керування Великобагачанським районним судом від 10.08.2020 (а.с.9), актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНЗ «Миргородська ЦРЛ» від 26.09.2020, де зазначено, результатом огляду встановлено рівень алкоголю 2,86‰ - 2,11‰ (а.с. 32).
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Також, пункт 2.9 а ПДР України прямо та категорично забороняє керування транспортними засобами в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови (п.2 цієї Інструкції). Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, мав підстави вважати, що особа (водій) за певними вказаними в п.3 Інструкції ознаками перебуває у стані сп'яніння.
Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я. Тобто, аналіз положень п.6 Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп'яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов'язковість проведення огляду на стан сп'яніння лише у закладі охорони здоров'я.
Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що відповідальність за ст.130 КУпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Отже, аналіз положень п.2.5 та п.2.9 Правил дорожнього руху України в сукупності та в системному взаємозв'язку з пунктами 2,3,6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції свідчить про те, що в даній конкретній ситуації, яка склалася в день 26.09.2020 на автодорозі Велика Багачка - Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області, з участю водія ОСОБА_1 , відповідна уповноважена посадова особа Національної поліції мав право за відповідних виявлених ним ознак алкогольного сп'яніння водія запропонувати йому пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння (що ним і було зроблено згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення).
Законом України від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» який набрав чинності з 01.07.2020, ст. 130 КУпАП отримала інший зміст, відповідно до якого не підлягали адміністративній відповідальності особи, що керують транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а таке правопорушення набуло статусу кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ст. 286-1 КК України.
Проте, Законом України № 720-IX від 17.06.2020 року зміни, які були внесені зазначеним вище Законом та стосувалися ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України, нівельовані, та починаючи з 03.07.2020 року, ст. 130 КУпАП відновила своє застосування у попередній редакції, що діяла до 01.07.2020 року та водночас скасовано кримінальну відповідальність за таке порушення закону.
Отже, на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 26.09.2020, ст. 130 КУпАП діяла у редакції, що передбачає адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів які керують ними в стані в тому числі і алкогольного сп'яніння.
Виходячи з сукупності та детального аналізу вищевикладених доказів у справі, у їх взаємозв'язку суд приходить до висновку, що 26.09.2020 о 16 год. 51 хв. на автодорозі Красногорівка - Балаклія 3 км Великобагачанського району Полтавської області водій ОСОБА_1 , будучи притягненим до адміністративної відповідальності протягом року за ч.1 ст.130 КУпАП, повторно керував транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить йому, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у КНЗ «Миргородська ЦРЛ». Отже, своїми діями водій ОСОБА_1 допустив порушення п.2.9А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддя не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 грубого адміністративного правопорушення у сфері транспорту, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, відсутності обставин, що пом'якшують його відповідальність, з метою запобіганню вчинення ним нових правопорушень у сфері транспорту, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачений санкцією ч.2 ст.130 КУпАП. При цьому, суд враховує, що згідно юридичної структури видів адміністративних стягнень, передбачених ст.24 КУпАП, штраф за своєю юридичною суттю, є одним із найменш суворіших видів адміністративних стягнень, що передбачені даною статтею КУпАП, а також встановлений санкцією ч.2 ст.130 КУпАП як безальтернативний і єдиноможливий (згідно логіки законодавця). При цьому, враховуючи положення ч.2 ст.130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами, що також визначене законодавцем як безальтернативне у санкції ч.2 ст.130 КУпАП.
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення. Враховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення в сумі 420 грн. 40 коп. належить стягнути з ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст.9,23,27,33,40-1,ч.2 ст.130, ст.ст.251,252,280,283,284,289,294 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420 грн. 40 коп.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Я.В. Прасол