17.12.2020 Провадження № 2/331/839/2020
Справа № 331/745/20
17 грудня 2020 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
за участю секретаря: Федорової К.Д.
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни; третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у січні 2020 року Позивач отримав лист про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. від 10.01.2020 року №60950550, про стягнення заборгованості у розмірі 14 181, 41 грн., у зв'язку із виконанням виконавчого напису № 31542 від 17.12.2019 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С.
Зі змісту постанови, Позивач не погоджується із законністю щодо вчинення відносно нього виконавчого напису і звертається до суду з вимогою щодо визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У своїй позовній заяві Позивач наголошує на тому, що ніколи не мав жодних кредитних або договірних відносин з ТОВ «ФК АЛАНД» і категорично заперечує проти можливості існування у нього будь-якої заборгованості перед Відповідачем.
Крім того, Позивач заперечує отримання від ПАТ «Дельта банк» будь-яких вимог про усунення порушень кредитного договору.
Відповідно до п.2.3. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5: «Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця».
Тобто, Позивач в позовній заяві зазначає, що оскільки ПАТ «Дельта банк» не направляв на його адресу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору, - нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.
Крім того, Позивач в поданій заяві зазначає, що на час вчинення виконавчого напису у нотаріуса не було документів, які могли б свідчити про безспірність заборгованості за кредитним договором.
Своє твердження, Позивач обґрунтовує тим, що згідно п. 19 статті 34 Закону «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією; порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульований Главою 14 Закону «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктами 2.1. і 2.2. пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів).
У ст. 50 Закону «Про нотаріат» зазначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Тобто, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення та заборгованість має бути безспірною.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів ( затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року) - є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
При цьому Позивачем наводиться правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 310/293/15 стосовно того, що сам по собі факт подання стягувачем нотаріусу відповідних документів, зазначених в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року) - не свідчить про відсутність спору щодо заборгованості.
Однак, як наголошує Позивач в своїй заяві, приватний нотаріус Хара Н.С., всупереч наведеним вимогам чинного законодавства, вчинила оскаржуваний виконавчий напис №31542 від 17.12.2019 року без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.
Одночасно, Позивач в своїй позовній заяві звернувся до суду з клопотанням про витребування у приватного нотаріуса Хари Н.С. копій всіх матеріалів, на підставі яких вчинявся оскаржуваний виконавчий напис.
Отже, згідно змісту позову, Позивач при розгляді спору просить суд надати оцінку змісту витребуваних документів, і при цьому врахувати, що оскаржуваний виконавчий напис також вважається неправомірним у випадку, якщо зазначений в ньому період стягнення перевищує три роки.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2020 року було відкрите провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання у справі призначалось на 22 травня 2020 року о 10.00 годину.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду на 17 грудня 2020 року о 10.00 годину.
У судовому засідання представник позивача адвокат Шаповалова С.Г. надала суду заяву про розгляд справи без її участі та без фіксації засобами аудіо зв'язку. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами); про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності, а також письмових відзивів на позов та будь-яких інших заяв і клопотань до суду не подавав.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна у судове засідання не з*явилась. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Просить прийти рішення згідно законодавства. Разом з тим надіслала на адресу суду копії всіх документів, на підставі яких нею був вчинений виконавчий напис № 31542 від 17.12.2019 року.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв до суду не надавав.
У зв'язку із неявкою у судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинений виконавчий напис №31542 від 17.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованість у розмірі 14 181, 41 грн.
16.01.2020 року на підставі зазначеного вище виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М. винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію. Стипендію та інші доходи боржника ВП №60950550.
При дослідженні змісту виконавчого напису №31542 від 17.12.2019 року судом було встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не було дотримано вимог чинного законодавства України, що регулює вчинення виконавчих написів.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування у боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, зо встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд вважає вірним твердження Позивача про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису- надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізовувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про виконавчого напису повинна існувати й крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах ВСУ від 05 липня 2017 року №6-887цс, від 11 квітня 2019 року по справі №761/45737/17.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, від 11 квітня 2019р. по справі №761/45737/17.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів (далі Перелік), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Що стосується прийнятої Кабінету Міністрів України постанови «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26.11.2014 року № 662 (далі Постанова), то Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14 (яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року залишено без змін), вказану Постанову № 662 від 26.11.2014 р. визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема:
п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по Справі № 826/20084/14 встановлено, що зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не враховують положень п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, якщо кредитодавця на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Таким чином, законодавець забезпечує право боржника на захист його інтересів шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, у пункті 2 Переліку відсутня вимога про надання нотаріусу документів, які б підтверджували повідомлення боржника кредитором про наявність заборгованості та необхідність її погашення, що безперечно є порушенням прав боржника. Водночас, доповнений Постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати «односторонній» розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов'язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення. За таких обставин нотаріус не може здійснювати захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису. Крім того, доповнений оскаржуваною постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати односторонній розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов'язку доведення безспірності спору, його суми та факту прострочення, що згідно Постанови суду є порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зокрема неможливість застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів при вчиненні нотаріальних дій підтверджена також постановою Великої палати Верховного суду по справі №826/20084/14 від 20 червня 2018р.
Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Безспірний борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора заставодержателя вважається безспірною.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Відповідно до п. 3.1., 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5,нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Верховний Суд в своїй Постанові від 23.01.2018 по справі № 310/9293/15ц зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі потрібно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису
Відповідно до вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному випадку обов'язок довести факт подання нотаріусу усіх необхідних документів покладається на відповідача ПАТ «Дельта банк», як особу, яка такі документи мала подати нотаріусу.
Так, матеріли справи не містять жодних належних доказів на підтвердження безспірності боргу Позивача перед ПАТ «Дельта банк».
Крім того, вирішуючи спір, суд також приймає до уваги висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 р. по справі № 916/3006/17, відповідно до яких строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Матеріали цивільної справи також не містять належних доказів того, що приватним нотаріусом Хара Н.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису було перевірено, чи взагалі виникло у стягувача право вимоги до боржника, а у разі, якщо таке право дійсно виникло, то скільки часу минуло з цього моменту.
Таким чином, враховуючи всі викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду не доведена правомірність вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. оскаржуваного виконавчого напису № 17.12.2019 року від 31542 р.
Наслідком зробленого судом висновку щодо підтвердження наявності в діях приватного нотаріуса Хара Н.С. чисельних та суттєвих порушень чинного законодавства при вчиненні виконавчого напису від 17.12.2019 року від №31542 р. - є необхідність визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, за результатами судового розгляду, позовні вимоги ОСОБА_1 розцінюються судом як обґрунтовані та законні, будь-які підстави для відмови в їх задоволенні у суду відсутні.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 31542 від 17.12.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 14181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна) гривню 41 копійку - таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до ті. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦГІК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: М.В. Антоненко