№ 207/3527/19
№ 2/207/497/20
20 травня 2020 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Юрченко І.М.
при секретарі Сівачук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'яської міської ради, ОСОБА_2 третя особа: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Лариса Леонідівна, про встановлення факту належності нерухомого майна до особистої приватної власності,
Звертаючись до суду, позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , який 22 травня 2017 року склав заповіт, згідно даного заповіту все майно, що йому належало, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також взагалі все, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав їй, ОСОБА_1 .
Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона подала заяву про прийняття спадщини, відповідно до чого було заведено спадкову справу після померлого ОСОБА_3 № 7/2019, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54899990.
Спадкоємцями першої черги являються: дружина померлого ОСОБА_1 , малолітній син померлого ОСОБА_4 , малолітня донька померлого ОСОБА_5 , та неповнолітній син померлого ОСОБА_6 .
27 вересня 2019 року позивачем отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в частині, з якої вбачається - «відмовити ОСОБА_1 в видачі Свідоцтва на спадщину за заповітом на 459/800 часток у праві спільної часткової власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» під АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що 53/100 часток у праві власності на вищезазначене нерухоме майно не є особистою власністю спадкодавця, так як придбано померлим ОСОБА_3 в період зареєстрованого шлюбу з громадянкою ОСОБА_2 ».
Дана відмова мотивована тим, що спадковим майно є приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке складається з А-1 кирпичної будівлі, загальною площею 190,9 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_2 у праві власності якого належало померлому ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості від 02.11.1999 року, виданого Українською товарною біржею 02.11.1999 року, реєстраційний № 63742 та зареєстрованого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації 18.01.2000 року, в книзі 1, за реєстровим номером 4 та 47/100 у праві власності якого належало йому на підставі Договору купівлі-продажу майна № 2708/1-НЗ, виданого Правобережною товарною біржею 27.08.2007 року, та зареєстрованого Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 06.11.2007 року в книзі 1, номер запису 4, реєстраційний номер 15396474.
При оформлені спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя, за наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності.
Згідно інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, 18.01.1975 року ОСОБА_3 був укладений шлюб з ОСОБА_2 , розірвання якого зареєстровано 26.02.2002 року Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
Однак, з грудня 1991 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім'єю не проживали та не вели спільне господарство, шлюб фактично розірвано в 1992 році згідно рішення Народного суду Баглійського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 2-78/1992.
Так сталось, що її чоловік помилився в обставині, що рішення суду про розлучення не потребує реєстрації в органах РАГСу. Дізнався про такі обставини лише коли вирішив вдруге одружитись та подав заяву до РАГСу, тому саме в 2002 році вказане вище рішення суду про розірвання шлюбу внесено до реєстру актів цивільного стану.
У зв'язку з чим, ним було подано та зареєстровано рішення № 2-78/1992 видане Народним судом Баглійського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Але згідно наданої інформації Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області датою розірвання шлюбу стала дата реєстрації даного рішення в державному реєстрі актів цивільного стану, а саме 26 лютого 2002 року, а не дата постановлення рішення Народним судом Баглійського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області 02.01.1992 року.
Нерухоме майно зазначене в постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належало ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, оскільки придбавалось після 02.01.1992 року, тобто дати розірвання шлюбу та припинення проживання однією сім'єю.
Фактично днем розірвання шлюбу можна вважати 13.01.1992 року (дата набрання рішенням законної сили).
Нерухоме майно, що придбане 02.11.1999 року, а саме приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належало ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності та придбане за особисті кошти, оскільки було придбане після розірвання шлюбу, в період коли спільне господарство з ОСОБА_2 не велося.
Єдиним можливим шляхом врегулювання цього спору та можливості законному спадкоємцю отримати спадок за законом є лише встановлення факту набуття права власності померлим за життя в особисту приватну власність.
На підставі зазначеного позивач просила суд: встановити факт належності нерухомого майна 459/800 часток у праві власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 190,9 кв. м. до особистої приватної власності померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Представник позивача ОСОБА_7 та позивач у судовому засіданні не з'явилися, представник позивача надала суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Понесені судові витрати просила покласти на позивача.
Представник відповідача - Кам'янської міської ради у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутністю, заперечень на позов не надано.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Заяву про слухання справи за її відсутністю не надала. Про причини неявки суд не повідомила. Про час і місце слухання справи повідомлена належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7, ч. 11 ст. 128, ч. 9, 10 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик та через оголошення на сайті.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Лариса Леонідівна у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутністю, рішення винести на розсуд суду згідно діючого законодавства.
Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (ар.с.8);
Згідно з копією заповіту від 22 травня 2017 року ОСОБА_3 все належне йому майно, де б воно не було і із чого б воно не складалося, а також взагалі все, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_1 (ар.с.9).
Згідно з копією довідки виданої приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Ларисою Леонідівною 27.09.2019 року за № 237/01-16, відповідно до спадкової справи № 7/2019 спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є дружина ОСОБА_1 , малолітній син померлого ОСОБА_4 , малолітня донька померлого ОСОБА_5 та неповнолітній син померлого ОСОБА_6 (ар.с.11).
Відповідно до копії постанови виданої приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 459/800 часток у праві спільної часткової власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» під АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що 53/100 часток у праві власності на вищезазначене нерухоме майно не є особистою власністю спадкодавця, так як придбано померлим ОСОБА_3 в період зареєстрованого шлюбу з громадянкою ОСОБА_2 (ар.с.12).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу нерухомості від 2 листопада 1999 року виданого Українською товарною біржею, реєстраційний № 63742 та зареєстрованого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації 18.01.2000 року, в книзі 1, за реєстровим номером 4, ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Індустрія» об'єкт нерухомості - приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_1 , яке складається з А-1 кирпичної будівлі загальною площею 190,9 км.м. (ар.с.13).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу майна від 27 серпня 2007 року № 2708/1-НЗ виданого Правобережною товарною біржею, ОСОБА_3 придбав 47/100 частки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Дніпродзержинську (нині м. Кам'янське) смт. Карнаухівка по вулиці Кооперативній, № 8 (ар.с.14).
Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» за № 16547513 від 06 листопада 2007 року за реєстраційним номером 15396474, ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 2708/1-НЗ від 27 серпня 2007 року виданого Правобережною товарною біржею належить 47/100 частки кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 (ар.с.15).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 181730436 від 19.09.2019 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 47/200 частки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Дніпродзержинську (нині АДРЕСА_1 (ар.с.22).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 19 вересня 2019 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 1206, ОСОБА_1 , яка є пережившою дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належить 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з: 47/100 часток кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_1 (ар.с.23).
Судом встановлено, що рішенням Народного суду Баглійського району м. Дніпродзержинська від 02 січня 1992 року, шлюб зареєстрований 18.01.1975 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 13.01.1992року (ар.с.24).
Відповідно до копії свідоцтва про одруження НОМЕР_2 , 16 березня 2002 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 за актовим записом № 53, шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Баглійського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (ар.с.25).
Згідно з копією спадкової справи № 7/2019 (номер реєстрації в Спадковому реєстрі 63670189) відкритої 28.01.2019 року за заявою ОСОБА_1 , як спадкоємця після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (ар.с.57-121), до приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л. з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , звернулися ОСОБА_1 (ар.с.58), ОСОБА_1 як законний представник від імені свого малолітнього сина ОСОБА_4 (ар.с.59), ОСОБА_1 як законний представник від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 (ар.с.60) та ОСОБА_6 (ар.с.77).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00023994088 від 19 вересня 2019 року, ОСОБА_3 18 січня 1975 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 (ар.с.91-92).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00023995666 від 19 вересня 2019 року, Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 26 лютого 2002 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , шлюб розірвано на підставі рішення Народного суду Баглійського району м. Дніпродзержинська від 02 січня 1992 року (ар.с.93-94).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення Народного суду Баглійського району м. Дніпродзержинська від 02 січня 1992 року набрало законної сили 13.01.1992 року (ар.с.24), тобто, фактично днем розірвання шлюбу можна вважати 13.01.1992 року.
Згідно з ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них . Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Відповідно до п. 11 Постанова Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Абзац 3 п. 30 Постанова Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» : Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.
Тобто, рішення Народного суду Баглійського району міста Дніпродзержинська від 02.01.1992 року про розірвання шлюбу, в якому зазначено, що з грудня 1991 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім'єю не проживали та не вели спільне господарство, є приюдицією та повторному доказуванню не підлягає, відповідно до чого, фактично днем розірвання шлюбу можна вважати саме день набрання рішенням законної сили 13.01.1992 року.
Тобто нерухоме майно, що придбане 02.11.1999 року, а саме приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належало ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності та придбане за особисті кошти, оскільки було придбане після розірвання шлюбу, в період коли спільне господарство з ОСОБА_2 не велося.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно з законом по своїй волі, не залежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Заперечень проти позову відповідачами не надано, тому доводи позивача нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними.
За таких обставин позов заявлено обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, тому на підставі вищевикладеного, з метою захисту майнових прав позивача, суд вважає за необхідне позов задовольнити. Разом з цим, виходячи з того, що відповідно до копії договору купівлі-продажу майна від 02.11.1999 року виданого Українською товарною біржею 02.11.1999 року, реєстраційний № 63742 та зареєстрованого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації 18.01.2000 року, в книзі 1, за реєстровим номером 4, ОСОБА_3 належить 53/100 частки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» в АДРЕСА_1 (ар.с.13), а позивач встановлює факт належності саме зазначеної частки, то суд вважає за необхідне встановити факт належності нерухомого майна 53/100 часток у праві власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 190,9 кв.м. до особистої приватної власності померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
.Від стягнення з відповідачів судових витрат позивач відмовився, а отже вони залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, ст. 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 до Кам'яської міської ради, код ЄДРПОУ 24604168, адреса: м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2, ОСОБА_2 , РНОКПП невімомий, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Лариса Леонідівна, адреса: м. Кам'янське, проспект Свободи, буд. 53 про встановлення факту належності нерухомого майна до особистої приватної власності, задовольнити частково.
Встановити факт належності нерухомого майна 53/100 часток у праві власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 190,9 кв.м. до особистої приватної власності померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Судові витрати по справі у вигляді сплаченого позивачем судового збору при пред'явленні позову до суду у розмірі 768,40 грн. - залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 29 травня 2020 року
Суддя І.М. Юрченко