24 грудня 2020 року № П/320/1191/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивача) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідача), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у розмірі 134 470 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок проходження військової служби. Листом від 21 січня 2020 року № 1-23.1/512/20 Украерорух відмовив у виплаті такої одноразової грошової допомоги мотивувавши цю відмову тим, що позивач звернувся до останнього з двома заявами в різні дні в яких просив виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності. Вважає, відмову протиправну та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання. У цій ухвалі відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
13 квітня 2020 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що по-перше, виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у той час як Украерорух є унітарним державним комерційним підприємством; по-друге, призначення та виплата такої допомоги можлива у випадку встановлення інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби; по-третє, всупереч вимог постанови №975 на підприємстві відсутня комісія для призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності; по-четверте, позивачем не доведено, що інвалідність настала саме у період проходження ним військової служби, оскільки була встановлена через дев'ять років після звільнення.
Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю представника відповідача. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що з 1992 року до 11 жовтня 2019 року проходив військову службу в Збройних Силах.
Наказом Міністра оборони України позивач був відряджений для подальшого походження служби до Украероруху для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, де походив службу на різних посадах та отримував грошеве забезпечення.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11 жовтня 2019 року № 570, відповідно до частини шостої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», позивач був звільнений з військової служби у відставку за пунктом “б” (за станом здоров'я).
Наказом Укрероруху від 26 листопада 2019 року № 1211/о, на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 11 жовтня 2019 року № 570, позивач був звільнений з посади провідного інженера електрозв'язку (старшого офіцера) відділу зв'язку, навігації, спостереження (ЗНС) та спеціального зв'язку Украероцентру Украероруху. Крім того, цими наказами визначена вислуга років у Збройних Силах України яка складає: в календарному обчисленні - 27 років 02 місяці.
16 грудня 2019 року Броварською МР медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено з 16 грудня 2018 року III групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 0081930 від 16 грудня 2019 р.
21 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою на ім'я директора Украерорухуу про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок проходження військової служби.
Листом від 21 січня 2020 року № 1-23.1/512/20 Украерорух відмовив у виплаті такої одноразової грошової допомоги мотивувавши цю відмову тим, що позивач звернувся до останнього з двома заявами в різні дні в яких просив виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності. І при цьому відповідач вказує, що позивач має визначитись яку допомогу йому має сплачувати Украерорух .
Крім цього в Київському обласному військовому комісаріаті позивачу надали копію листа Департамента фінансів Міністерства оборони України № 248/116/огд від 30 січня 2020 р. де зазначено, що виплата такої допомоги має здійснюватися органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України.
Положеннями ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За правилами статті 16 Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина 1).
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (п. 5 ч. 2).
Приписами ч. 2 ст. 16-2 Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16-3 Закону у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
При цьому, згідно ч. ч. 5, 6 ст. 16-3 Закону у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) були відряджені.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності військовослужбовцю, звільненому з військової служби, призначається та виплачується за рахунок коштів державних органів, установ, організацій, до яких він був відряджений.
Частиною 9 статті 16-3 Закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25. грудня 2013 р. року №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Положеннями пункту 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у разі встановлення інвалідності I групи у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Тобто, приписами Порядку №975, які узгоджуються з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону, передбачено можливість виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги й після звільнення у випадку, якщо після закінчення тримісячного строку їй буде встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу. Зі змісту вказаного пункту випливає помилковість посилання відповідача на необхідність подання військовослужбовцем документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки, як було встановлено раніше, інвалідність Позивачу встановлена внаслідок захворювання, а не порання (контузії, травми або каліцтва).
Згідно п. 17 Порядку №975 особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
При цьому, відповідно до абз. 1 п. 18 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів таких державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) був (була) відряджений (відряджена).
Крім того, суд зазначає, що зміст положень ст. ст. 16, 16-3 Закону та п. п. 17, 18 Порядку №975 дає підстави стверджувати, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги покладено і на Міністерство оборони України, і на інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, а також на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.
У випадку, якщо військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, то й обов'язок виплати одноразової грошової допомоги покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали. Також, законодавством визначено, що за відрядженими до державних органів, установ і організацій військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На переконання суду, у розумінні ч. 5 ст. 16-3 Закону під «державними органами, установами і організаціями» маються на увазі в тому числі і державні підприємства та інші організації, незалежно від назви, до яких на підставі положень чинного законодавства можуть відряджатись військовослужбовці. В іншому ж випадку, військовослужбовці, які відряджені до органів, що буквально не зазначені в даному переліку, мали б окремий механізм призначення/виплати вказаної одноразової грошової допомоги за однакових умов. Поняття «організація» є широким, до якого можна віднести й інші організаційно-правові форми, зокрема, державне підприємство.
Наведене узгоджується також з даними державного класифікатора України організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, за яким визначення «державної організації» та «державного унітарного підприємства» є подібними.
Згідно з вимогами абз. 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19 липня 1999 року № 1281 грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України приписано здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
Відповідно до вимог п. 1 Порядку і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 104 від 7 лютого 2001 року, військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.
Таким чином, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, що узгоджується з зазначеним вище та є найбільш обґрунтованою природою та структурою призначення/виплати такої допомоги.
У контексті наведеного посилання на те, що Украерорух є державним комерційним підприємством, яке не отримує кошти ні з державного, ні з будь-якого місцевого бюджету та не має юридичних підстав для виплати одноразової грошової допомоги при встановленні військовослужбовцю інвалідності, оскільки така виплата має здійснюватися відповідно до чинного законодавства України виключно за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, спростовується наведеними вище висновками та не узгоджується з положеннями чинного законодавства. Крім того, згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1281 від 19 липня 1999 року фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Щодо твердження відповідача в відзиві про те, що останній не наділений повноваженнями щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, оскільки в нього відсутня комісія з розгляду питань про призначення такої допомоги, є безпідставними, зважаючи на те, що Порядком № 975 не передбачено обов'язкового створення таких комісій для прийняття рішення про призначення/виплату такої допомоги. Отже, не пов'язується виплата одноразової грошової допомоги з розглядом заяв на засіданнях комісії, а такі створюються для більш швидкого та детального розгляду заяв.
За таких обставин суд вважає, що відмова Украероруху у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності є протиправною, оскільки зазначена виплата повинна здійснюватися саме відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, а відсутність відповідних грошових надходжень від держави на проведення виплати зазначеної допомоги не може бути підставою для порушення права позивача.
Матеріали справи свідчать, що у межах даного спору компетентним для здійснення призначення та проведення виплати органом не перевірялося чи надавалися позивачем всі необхідні документи та чи відповідають вони встановленим вимогам. Зміст листа Украероруху від 21 січня 2020 року № 1-23.1/512/20 свідчить, що останній містить лише посилання для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги виключно з підстав подання її неналежному органу без дослідження повноти і комплектності поданого пакету документів.
Таким чином, суд вважає заявлені позивачем вимоги про зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у розмірі 134 470 грн. 00 коп., є передчасними. Задоволення таких позовних вимог без розгляду поданої заяви по суті було б втручанням у дискреційні повноваження органу, що є недопустимим.
Суд враховується, що Верховний Суд України у постановах від 18 березня 2014 року у справі №21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі №21-484а13 висловив правову позицію у подібних правовідносинах, згідно якої підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки останній не розглянув звернення про виплату у одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен був зобов'язати його розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення зазначеного питання.
Відтак, на переконання суду, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про нарахування та виплату позивача одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно не було належним чином розглянуто заяву позивачу про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, отже порушено права позивача на отримання цієї грошової допомоги та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на отримання грошової допомоги порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1344 грн. 70 коп., що підтверджується квитанцією.
Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог присуджує позивачу 1000 грн. 00 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Зобов'язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (адреса: а/с 115, аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08301, код ЄДРПОУ - 19477064) повторно розглянути заяву про нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (адреса: а/с 115, аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08301, код ЄДРПОУ - 19477064) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривен 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.