23 грудня 2020 року № 320/5297/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.06.2019 №0020025706, №0019995706;
- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.06.2019 №0019965706, №0019925706.
В основу визначення податкових зобов'язань на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено дані акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб протягом граничних строків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при винесені спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом було порушено процедуру прийняття податкових повідомлень-рішень, визначену Податковим кодексом України, що є підставою для визнання рішень протиправними та таким, що підлягають скасуванню. Щодо оскаржуваних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивач зазначила, що нею систематично сплачуються усі податки та збори, що накладаються на неї контролюючим органом.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що контролюючий орган при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними. Крім того, відповідач зазначив, що згідно даних ІС "Податковий блок" були проведені автоматичні нарахування, у зв'язку із не своєчасною та не у повному обсязі, сплатою єдиного внеску позивачем.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №320/5297/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 21.05.2020.
Судове засідання, призначене на 21.05.2020 відкладено на 18.06.2020 у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, 18.06.2020, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючої судді Василенко Г.Ю. у відпустці.
Наступне судове засідання призначено на 22.07.2020, відкладено на 15.09.2020 у зв'язку з задоволенням клопотання сторін про відкладення.
Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.
До початку розгляду справи по суті через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.01.2008 (запис про державну реєстрацію в ЄДР №23500000000000858) за адресою: АДРЕСА_1 , видом діяльності позивача за КВЕД є - надання послуг перукарнями та салонами краси (код 96.02), як платник податків перебуває на обліку у Васильківському управлінні Головного управління ДПС у Київській області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач у період з 01.01.2012 по 31.12.2017 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку за ставкою 20% (2 група), у період з 01.01.2018 по 31.03.2019 перебувала на загальній системі оподаткування та з 01.04.2019 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку за ставкою 20% (2 група), що не заперечується сторонами.
З відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що у 19.06.2019 посадовою особою Головного управління ДФС у Київській області проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань до бюджету єдиного податку фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (акт від дата не зазначена №000379/10-36-57-06/ НОМЕР_1 ).
За результатами перевірки посадова особа контролюючого органу встановила, що позивач порушила вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, відповідальність передбачена статтею 122 та стеттею 126 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки, 19.06.2019 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення форми "Ш":
№0019995706, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1237,1 грн. до позивача застосований штраф у розмірі 20% у сумі 247,42 грн.;
№0020025706, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2114,06 грн. до позивача застосований штраф у розмірі 50% у сумі 1057,03 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 19.06.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті рішення №0019925706 та №0019965706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, якими до позивача застосовано штраф у розмірі 2893,2 грн. та нараховано пеню у розмірі 736,48 грн. за період з 29.07.2013 по 26.11.2018 та штраф у розмірі 2,09 грн. та нараховано пеню у розмірі 39,18 грн. за період з 02.09.2013 по 16.10.2018 відповідно.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернулась до суду з цим позовом.
З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд, ухвалою від 16.12.2019, витребував:
- від позивача належним чином завірені копії усіх документів, що підтверджують факт сплати ФОП ОСОБА_1 грошових зобов'язань з єдиного податку та єдиного внеску за період 2013 - 2019 рік;
- від відповідача письмові пояснення про підстави нарахування єдиного податку та єдиного внеску позивачу за період 2013 - 2019 рік, надати докази на підтвердження наявності підстав виникнення цього боргу та їх розрахунки; письмові пояснення та докази зарахування: 1304,75 грн., сплачених позивачем 16.10.2018 у рахунок доплати з єдиного податку та 1915,56 грн., сплачених позивачем 26.11.2018 у рахунок доплати з єдиного внеску; належним чином завірену копію інтегрованої картки платника податків (за кодом платежу 71040000, 71010000) ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2013 - 2019 рр., з підтвердженням заборгованості станом на 16.12.2019; належним чином завірену копію акту камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 та докази його направлення позивачу; належним чином завірену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску та докази її направлення позивачу; розрахунок суми податкових зобов'язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях.
Крім того, ухвалою суду від 18.03.2020, повторно витребувано від Головного управління Державної податкової служби у Київській області, зокрема, розрахунок суми податкових зобов'язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях.
На виконання вимог ухвали суду від 16.12.2019 позивачем надано належним чином завірені копії квитанцій про сплату єдиного податку та єдиного внеску за 2013 - 2019 роки.
Водночас, ГУ ДПС у Київській області вимоги ухвал суду від 16.12.2019 та від 18.03.2020 не виконано, станом на час постановлення судом цього рішення, не надано суду витребувані докази.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.06.2019 №0020025706, №0019995706, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із статтею 122 кодексу, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
В статті 75 ПК України визначені види перевірок.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 ст. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Враховуючи у матеріалах справи та акті проведення перевірки відсутність посилань на прийняття керівником контролюючого органу рішення (наказу) про проведення невиїзної документальної перевірки, та доказів вручення такого рішення (наказу) позивачу, можна зробити висновок, що відповідачем проведена саме камеральна перевірка.
Згідно із пунктом 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Так, згідно із п. 86.2. статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 86.7. цієї ж статті, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Згідно із п. 86.8. цієї статті, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства можно зробити висновок, що важливим фактом при проведенні перевірки платника податків та прийняття за її наслідками відповідного рішення, є дотримання процедури проведення такої перевірки.
Водночас, з акту перевірки №000379/10-36-57-06/ НОМЕР_1 без дати, але як зазначено у відзиві та податкових повідомленнях - рішеннях від 19.06.2019 №0020025706, №0019995706, убачається, що таку перевірку проведено 19.06.2019, та, в порушення вимог статті 86 ПК України, в той же день прийнято за її наслідками спірні податкові повідомлення-рішення.
На думку суду, не направлення акту перевірки та не надання позивачу права подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, позбавило позивача можливості реалізації свого права на подання відповідних пояснень й документів, що стосувалися предмету перевірки.
З огляду на зазначене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.06.2019 №0020025706, №0019995706 прийняті податковим органом з порушенням процедури, встановленої статтею 86 ПК України, а тому є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.
При цьому, у даному випадку, суд не надає оцінки правомірності оспорюваних рішень, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.11.2019 у справі №160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі 825/1747/17.
Таким чином адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.06.2019 №0019965706, №0019925706, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).
Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).
Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).
Згідно пункту 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
За приписами пунктів 6 та 7 частини першої статті 13 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
За змістом частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків (до 01 січня 2015 року - 10 відсотків) своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).
Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті рішення від 19.06.2019 №0019965706, №0019925706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, якими до позивача застосовано штраф у розмірі 2893,2 грн. та нараховано пеню у розмірі 736,48 грн. за період з 29.07.2013 по 26.11.2018 та штраф у розмірі 2,09 грн. та нараховано пеню у розмірі 39,18 грн. за період з 02.09.2013 по 16.10.2018 відповідно.
Вказуючи на правомірність винесення оскаржуваних рішень, представник відповідача у відзиві стверджує, що позивачем не було сплачено у повному обсязі та не своєчасно єдиний внесок.
Щодо таких тверджень відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).
Недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст. Закону № 2464).
Системний аналіз наведених правових норм слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом не надсилалось позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідно, у позивача відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску, що жодним чином не спростовано відповідачем.
При цьому, як підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями, позивачем сплачувався протягом 2013 - 20190 років єдиний внесок у відповідному розмірі до 20 числа щомісячно.
Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що контролюючим органом нараховано позивачу пеню та застосовано до нього штрафні санкції за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Втім, як встановлено судом, будь-якої вимоги про сплату боргу (недоїмки) контролюючим органом позивачу не надсилалось.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідачем суду не надано належні та допустимі докази на підтвердження наявності у позивача недоїмки з єдиного внеску.
Враховуючи своєчасну сплату позивачем єдиного внеску, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій, та відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про безпідставне застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, відповідно, рішення Головного управління ДФС у Київській області 19.06.2019 №0019965706, №0019925706, якими до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню, є протиправними та підлягають скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, суд вважає, що відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 10.09.2019 №0.0.1459701107.1. Доказів понесення інших витрат суду не надано.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.06.2019 № 0020025706, № 0019995706.
Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.06.2019 № 0019965706 та № 0019925706.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.