21 грудня 2020 року 320/9825/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.08.2020 №522 в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.09.2020 №263 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 , капітана поліції, на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення і до дня винесення судом рішення про його поновлення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази прийняті відповідачем без повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, встановлення факту вчинення проступку та ступеня вини позивача. Зокрема, позивач вважає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за одним лише фактом початку кримінального провадження (щодо позивача) є неправомірним. На дату винесення спірних наказів вини позивача у злочині не було доведено, тому немає підстав твердити, що своїми діями (які водночас слугували підставою для початку кримінального провадження) він порушив службову дисципліну. Також позивач зауважив, що обраний вид покарання є надто суворим і неспівмірним з характером поставленого йому за провину порушення.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення службового розслідування встановлено, що у діях позивача вбачається порушення приписів Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у недотриманні законодавства та вчиненні діянь, які зменшують рівень довіри населення до поліції і як наслідок знижують оцінку ефективності діяльності поліції. Зазначає, що висновок службового розслідування не містить вказівки на обвинувачення позивача у вчиненні кримінального правопорушення, підставою звільнення стала саме його поведінка, яка виразилась у недотриманні законодавства та вчиненні діянь, які зменшують рівень довіри населення до поліції і як наслідок підривають авторитет поліції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 24.07.2008, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач з 01.09.2009 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - проходив службу в органах Національної поліції України, де востаннє працював на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області.
13 серпня 2020 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області отримано інформацію про те, що позивача тимчасово затримано у рамках кримінального провадження за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.
За результатами розгляду цієї інформації, відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України та Порядку проведення службового розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.08.2020 №1338 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни керівництвом та окремими працівниками СУ ГУ НП в Київській області, що призвели до затримання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 .
Під час проведення службового розслідування встановлено, що 13.08.2020 до Головного управління надійшла інформація про те, що працівниками Служби Безпеки України спільно з працівниками ГСУ ДБР у замках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 23.01.2020 до ЄРДР за №62020000000000105, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Київській області капітана поліції Іванюка О.О.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що 11.01.2020 о 22.10 у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 , в результаті якої останній загинув.
12.01.2020 відомості за вказаним фактом було внесено до ЄРДР за №12020110000000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а проведення досудового розслідування було доручено старшому слідчому ОСОБА_1 .
31.01.2020 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У той же час, як слідує з повідомлення про підозру ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження, внесеного 23.01.2020 до ЄРДР за №62020000000000105, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 10.02.2020 близько 19.00 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 надати грошову винагороду за звернення до слідчого судді за погодженням із прокурором із клопотанням про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, а також за зазначення в обвинувальному акті обставин, що пом'якшують кримінальну відповідальність, на що останній погодився.
13.02.2020 за адресою: вул. Нижній Вал, 3-А, АЗС "ОККО" у м. Києві, під час повторної зустрічі, ОСОБА_1 підтвердив вищезазначену домовленість та повідомив, що ОСОБА_2 за попередньою домовленістю повинен надати йому грошові кошти у сумі 700 доларів США.
Надалі, 19.02.2020 близько 17.00, під час наступної зустрічі, що відбулась за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що останній повинен буде ще сплатити йому грошові кошти для подальшої передачі судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за прийняттям вказаним судовим органом рішення щодо призначення останньому покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
25.02.2020 близько 15.30, біля приватної медичної клініки "Посмішка", яка розташована за адресою: пров. Героїв Майдану, м. Буча, Київська область, ОСОБА_2 діючи під контролем правоохоронних органів передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 700 доларів США.
У подальшому досудове розслідування, внесеного 12.01.2020 до ЄРДР №1202110000000011, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було завершено та обвинувальним актом направлено до суду.
09.08.2020 близько 13.20, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , АЗС "ОККО" відбулась ще одна зустріч, під час якої поліцейський повідомив, що ОСОБА_2 повинен надати йому грошові кошти в сумі 2500 доларів США за призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі.
13.08.2020 близько 12.00, працівниками СБУ та ГСУ ДБР під час чергової зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 було задокументовано факт отримання останнім частини неправомірної вигоди у розмірі 2500 доларів США, після чого працівниками вищезазначених правоохоронних органів ОСОБА_1 було затримано та проведено невідкладні слідчі дії, а саме обшук службового кабінету №314 та обшук автомобіля марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності дружині останнього.
Так, під час проведення вказаних слідчих дій в автомобілі марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 , працівниками ДБР було вилучено грошові кошти, а саме 25 купюр по 100 доларів США, відео реєстратор та флеш-карту до нього.
У службовому кабінеті ОСОБА_1 виявлено та вилучено оригінали повідомлення про підозру ОСОБА_2 та висновку експерта.
13.08.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та затримано його у порядку статті 208 КПК України.
Під час вищезазначеної події, ОСОБА_1 перебував на службі, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї.
Наразі досудове розслідування кримінального провадження за фактом отримання позивачем неправомірної вигоди триває.
У ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 на підставі статті 63 Конституції України від надання пояснень відмовився.
Матеріали службового розслідування дали можливість зробити висновок, що інформація щодо можливих порушень службової дисципліни керівництвом та окремими працівниками СУ ГУ НП в Київській області, що призвели до затримання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , знайшла своє підтвердження.
Висновком службового розслідування встановлено, що у діях позивача вбачаються порушення статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VII, статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, які виразились у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету НПУ у суспільстві та ганьбить звання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 .
Цим же висновком рекомендовано за вказані порушення службової дисципліни звільнити позивача зі службі в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.08.2020 №522 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 14.09.2020 №263 о/с відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 цього Закону (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції Уl2;раїни встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №580-VIII).
Частиною 2 статті 19 цього Закону закріплено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції (далі - Дисциплінарний статут).
Як закріплено у преамбулі, цей статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частиною 1 статті 77 Закону України №580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.
Зокрема, пунктом 6 частини 1 цієї правової норми визначено як підставу звільнення - реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 10 названої частини визначено також підставою для звільнення і випадок набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що законодавець визначає як дві різні самостійні підстави звільнення за результатами службового розслідування та за наслідками набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Як зазначено у наказі відповідача від 14.08.2020 №522 позивача звільнено за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VII, статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, що виразились у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету НПУ у суспільстві та ганьбить звання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 .
Підпунктами 1 та 2 пункту 1 статті 18 Закону України №580-VIII закріплено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У пункті 3 статті 11 названого Закону зазначено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Згідно з підпунктами 2, 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських закріплено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 13.08.2020 близько 12.00, працівниками СБУ та ГСУ ДБР під час чергової зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 було задокументовано факт отримання останнім частини неправомірної вигоди у розмірі 2500 доларів США, після чого працівниками вищезазначених правоохоронних органів ОСОБА_1 було затримано та проведено невідкладні слідчі дії, а саме обшук службового кабінету №314 та обшук автомобіля марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності дружині останнього.
Так, під час проведення вказаних слідчих дій в автомобілі марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 , працівниками ДБР було вилучено грошові кошти, а саме 25 купюр по 100 доларів США, відео реєстратор та флеш-карту до нього.
У службовому кабінеті ОСОБА_1 виявлено та вилучено оригінали повідомлення про підозру ОСОБА_2 та висновку експерта.
13.08.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та затримано його у порядку статті 208 КПК України.
Під час вищезазначеної події, ОСОБА_1 перебував на службі, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї.
У ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 на підставі статті 63 Конституції України від надання пояснень відмовився.
В ході службового розслідування встановлено, що факт причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використання наданої влади та службового становища, призвів до значного розголосу у засобах масової інформації (публікація у всесвітній відомій мережі Інтернет на офіційному сайті ДБР від 13.08.2020 - ІНФОРМАЦІЯ_2 що призвело до значного зниження авторитету поліції серед населення.
Аналізуючи викладене, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях позивача вбачаються порушення вимог статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VII, статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, які виразились у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету НПУ у суспільстві та ганьбить звання слідчого.
Тим часом, за результатами аналізу інформації, викладеної у висновку службового розслідування, суд приходить до висновку, що дії позивача, які виразились у недотриманні законодавства, а також його діяння, які зменшують рівень довіри населення до поліції і як наслідок підривають авторитет НПУ у суспільстві, полягали у тому, що його затримано, за твердженням правоохоронних органів, під час отримання грошових коштів від громадянина ОСОБА_2 .
Тим часом, як зазначено вище, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення із органів поліції, не пов'язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.
Суд звертає увагу на те, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників поліції, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту.
Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарного проступку, яким визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення.
В свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Водночас адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
При цьому слід враховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Тим часом, ГУ НП в Київській області у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворило виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру, також зазначило, що позивач вимагав надання йому неправомірної грошової винагороди громадянином ОСОБА_2 в сумі 2500 доларів США за призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі, що дало органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію. Разом з тим, складу жодного дисциплінарного проступку, визначеного Дисциплінарним статутом, Правилами етики висновком службового розслідування в діях позивача не встановлено.
Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням якого кореспондує статті 62 Конституції України, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Позиція аналогічного змісту наведена у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №818/248/17, від 14.11.2018 у справі №802/522/16-а, від 08.05.2019 у справі №807/196/17, від 03.07.2019 у справі №816/2050/16.
Вказаний правові висновки Верховного Суду підлягають обов'язковому врахуванню у цій справі, спірні правові в якій є подібними.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звільнення зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення - не пов'язаного із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою для службового розслідування і кримінального провадження, є неправомірними та такими, що суперечить чинному законодавству.
Наведене є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.08.2020 №522 в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, та наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.09.2020 №263 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
З огляду на встановлення судом протиправності звільнення позивача з посади поліцейського, його право підлягає відновленню.
Втім, Законом України №580-VIII не визначено процедури поновлення протиправно звільненого поліцейського на посаді, відповідно, застосуванню підлягають норми трудового законодавства.
За приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відтак, підлягає задоволенню вимога про поновлення ОСОБА_1 , капітана поліції, на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області.
Щодо дати поновлення, то як вбачається з наказу від 14.09.2020 №263 о/с "По особовому складу", позивача звільнено зі служби в поліції 14.09.2020.
Згідно приписів частин другої та третьої статті 77 Закону №580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення; день звільнення вважається останнім днем служби. Відтак, позивач підлягає поновленню на посаді з 15.09.2020.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 9 розділу І); при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І); поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення (пункт 6 розділу ІІІ).
Відповідно до довідки ГУ НП в Київській області від 26.10.2020 №797 позивачу нарахований дохід за липень 2020 року - 19892,16 грн. (в т.ч. з 01.07.2020 по 15.07.2020 нараховано - 15744,99 грн. та в серпні 2020 року нараховано за липень 2020 року - 4147,17 грн.), за серпень 2020 року - 9226,19 грн. Тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становила 29118 грн. 35 коп.
При цьому, середньоденний заробіток позивача за один день складає 469 грн. 65 коп. (29118 грн. 35 коп./62 календарних днів).
Зважаючи на 97 календарних днів вимушеного прогулу з 15.09.2020 (день наступний за днем звільнення позивача зі служби в поліції) по 21.12.2020 (день, ухвалення судом рішення про поновлення позивача на службі), сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 45556,05 грн. (469 грн. 65 коп. х 97 календарних днів). При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов'язкові платежі.
За наведених обставин підлягає задоволенню вимога в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення позивача і до дня винесення судом рішення про поновлення позивача на службі в розмірі 45556,05 грн., з якої підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори.
Відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним інших судових витрат, а відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.08.2020 №522 в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.09.2020 №263 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 , капітана поліції, на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області з 15 вересня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про поновлення в розмірі 45556 (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 05 коп., з якого підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , капітана поліції, на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області з 15 вересня 2020 року та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, з вирахуванням обов'язкових податків та зборів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.