24 грудня 2020 року № 320/6158/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення,
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 20.02.2020 у виконавчому провадженні №60278144 у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова, якою на пенсійний орган накладено штраф, є протиправною та прийнята без врахування усіх фактичних обставин. Зокрема, позивач зауважив, що оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії не є власністю пенсійного органу, не знаходяться на його рахунках, фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Крім того, позивач зауважив, що бюджетне фінансування пенсій не залежить від окремої волі керівника суб'єкта владних повноважень.
На час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі та призначено судове засідання на 29.07.2020, відкладено на 23.10.2020 у зв'язку з неявкою сторін.
Судове засідання, призначене на 23.10.2020 було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючої судді Василенко Г.Ю. на лікарняному.
Наступне судове засідання призначено на 11.11.2020, відкладено на 24.11.2020 у зв'язку з неявкою сторін.
У судове засідання, призначене на 24.11.2020, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.
В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 320/5663/18 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення №4885/7 від 26 жовтня 2018 року Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійною фонду України Київської області провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків-фізичної особи: НОМЕР_1 ) пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
03.06.2019 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 320/5663/18.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 замінено боржника у виконавчому провадженні - Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.07.2019 відкрито виконавче провадження №59427342.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 15.06.2020 у виконавчому провадженні №59427342 накладено на боржника штраф у розмірі 5 100,00 грн.
Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу від 15.06.2020 у ВП №59427342, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до суду з позовом про її оскарження.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З викладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно з законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №320/5663/18, зокрема, зобов'язано пенсійний орган провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що він як боржник у ВП №59427342 вчиняв дії для виконання судового рішення у справі №320/5663/18 і таке рішення не виконано з поважних причин, про що повідомив державного виконавця.
З цих же підстав судом критично оцінюються посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на обставини, які, на його думку, підтверджують невиконання судового рішення у справі №320/5663/18 з поважних причин, оскільки такі обставини повинні бути повідомлені саме державному виконавцю та, відповідно, взяті останнім до уваги при прийнятті рішення про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Отже, доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими.
Ураховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 в адміністративній справі № 800/473/17, при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати 2102,00 грн.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 відстрочено сплату позивачу судового збору до ухвалення судом рішення.
При цьому в силу приписів частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що при поданні адміністративного позову судовий збір позивачем не було сплачено, а адміністративний позов задоволенню не підлягає, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Київського окружного адміністративного суду судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікайний номер 22933548) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, Код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001, Код класифікації доходів бюджету 22030101) несплачений судовий збір у розмір 2102 (двітисячі двісті сто дві) 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.