Справа №766/16708/20
Пров. №3/766/7495/20
21 грудня 2020 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого-судді: Корольчук Н.В.
за участю:
секретаря: Король М.А.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-40 КУпАП щодо:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсона, на час інкримінованих подій перебував на посаді голови Херсонської міської ради, проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
встановив:
В протоколі від 15.10.2020 року, складеному стосовно ОСОБА_1 , зазначено, що він, перебуваючи на посаді голови Херсонської міської ради, в строк до 08 жовтня 2020 року не виконав законну вимогу представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що була направлена листом №27366.4/К-15384.3/20/47 від 29 вересня 2020 року щодо забезпечення відновлення порушених прав громадянки України ОСОБА_2 з вимогою зареєструвати її місце проживання, з врахуванням того, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 188-40 КУПАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки. Подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, вказавши, крім іншого, що лист Регіонального представника Уповноваженого не можна ідентифікувати як подання, оскільки він не містить навіть такої назви, а отже не є актом реагування Уповноваженого, обов'язковим для виконання (п. 3-1, ч. 1 ст. 13, ч. 1, 3 ст. 15 ЗУ «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).
Наведене, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення зібрані, додані до протоколу та надані суду наступні документи, які були досліджені у судовому засіданні:
- копія звернення ОСОБА_2 до Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в АР Крим та м. Севастополі від 17.09.2020 року;
- копія листа завідувача Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі на адресу голови ХМР Миколаєнко В.В. №264512.4/К-15384.3/20/47 від 21.09.2020 року щодо надання відповіді про обставини звернення ОСОБА_2 до Відділу реєстрації фізичних осіб Херсонської міської ради з метою реєстрації місця проживання у гуртожитку Херсонського державного університету та дій, вчинених працівником цього Відділу під час звернення та розгляду її документів;
- копія відповіді Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. №8-8135-3/12 від 28.09.2020 року;
- копія листа завідувача Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі на адресу голови ХМР Миколаєнка В.В. №27366.4/К-15384.3/20/48 від 29.09.2020 року з вимогою у строк до 08 жовтня 2020 року зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за місцем її проживання, з врахуванням того, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- копія відповіді Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. №8-8502-3/12 від 06.10.2020 року;
- копія листа завідувача Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі №28405.4/К-15384.3/20/48 від 09.10.2020 року на адресу голови ХМР ОСОБА_1 з викликом до Регіонального представництва Уповноваженого ВРУ з прав людини в АР Крим та м. Севастополі для надання пояснень з приводу невиконання вимоги стосовно усунення порушених прав ОСОБА_2 та складання адміністративного протоколу;
- копія відповіді Херсонського міського голови ОСОБА_1 №8-8811-3/12 від 12.10.2020 року;
- копія повторного листа завідувача Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі №28518.4/К-15384.3/20/47 від 12.10.2020 року на адресу голови ХМР ОСОБА_1 з викликом до Регіонального представництва Уповноваженого ВРУ з прав людини в АР Крим та м. Севастополі для надання пояснень з приводу невиконання вимоги стосовно усунення порушених прав ОСОБА_2 та складання адміністративного протоколу;
- копія відповіді Херсонського міського голови ОСОБА_1 №8-8812-3/12 від 15.10.2020 року;
- копія постанови Херсонської міської виборчої комісії №106 від 16.11.2015 року про визнання обраним Херсонським міським головою ОСОБА_1 ;
- наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 06.05.2019 року №311/к про призначення ОСОБА_3 на посаду завідувача Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі;
- доручення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 21.12.2019 року №513/д на ім'я ОСОБА_3 , дійсне до 31.12.2020 року.
Допитаний у судовому засіданні з приводу поданих ОСОБА_1 заперечень, зокрема з приводу форми, у якій вимога про усунення порушених прав ОСОБА_2 була направлена на адресу Херсонського міського голови, у якості свідка завідувач Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_3 пояснив, що його лист - вимога витікає з положень ст. 22 ЗУ «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», а відтак є законним, як і складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, подання - це форма реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а не регіонального представника.
Розглянувши справу у відповідності до вимог ст.ст. 245-246, 249, 252 КУпАП, суд вважає, що зібрані у справі докази не дають підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , вказаних у складеному стосовно нього протоколі, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статті 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідальність за статтею 188-40 КУпАП настає у разі невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Пунктом 11 частини 1 статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» встановлено, що уповноважений має право направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
Судовим розглядом встановлено, що 18.09.2020 року гр. ОСОБА_2 звернулася до Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в АР Крим та м. Севастополі з заявою про порушення Херсонською міською радою її права на реєстрацію місця проживання (а.с. 9).
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 29.09.2020 року завідувачем Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі Каракаш Ф.І. на адресу голови ХМР ОСОБА_1 був направлений лист з вимогою зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за місцем її проживання, з врахуванням того, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Встановлено термін виконання цієї вимоги до 08 жовтня 2020 року (а.с. 14-15).
У відповідь на вказаний лист за підписом Херсонського міського голови ОСОБА_1 була надана відповідь листом №8-8502-3/12 від 06.10.2020 року, з якої вбачається, що, не погоджуючись з надісланим вказаним листом- вимогою, Херсонський міський голова повідомив про факт звернення безпосередньо до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за роз'ясненням положень законодавства, яке стосується вирішення питання реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 , вбачаючи потребу в його удосконаленні (а.с. 16).
У статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як було зазначено вище, Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є, зокрема, подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.
Зміст доручення Уповноваженого ВРУ з прав людини від 21.12.2019 року №513/д на ім'я ОСОБА_3 , яке міститься в матеріалах справи, відповідає наведеним положенням та у ньому зазначено, що регіональний представник наділений повноваженнями, в тому числі, порушувати перед керівниками державних органів та органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності питання про виконання актів реагування Уповноваженого в установлені строки.
Проте, як свідчать матеріали справи, завідувач Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_3 порушив питання перед Херсонським міським головою ОСОБА_1 про усунення порушених прав ОСОБА_2 не у спосіб визначений законом - листом, а не у формі подання, як того вимагає закон, який, з огляду на наведене вище, не може бути розцінений як такий, що відповідає вимогам закону та підлягає безумовному виконанню.
При цьому суд зазначає, що пояснення завідувача Сектору регіонального представництва в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_3 , надані в судовому засідання на обґрунтовування законності вимоги, направленої на адресу Херсонського міського голови, з посиланням на положеннями ст. 22 ЗУ «Про уповноваженого з прав людини», висновків суду не спростовують як такі, що не узгоджуються з цими положеннями, оскільки у ст. 22 вказаного Закону врегульоване питання співпраці органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових та службових осіб, до яких звернувся Уповноважений, і подання йому необхідної допомоги, а також зазначено про можливість притягнення до відповідальності за відмову від такої співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії, тоді як спосіб реагування Уповноваженого на виявлені ним порушення прав і свобод людини і громадянина чітко визначений іншою статтею цього Закону, а саме ст. 15 - шляхом внесення подання до відповідних органів з цих питань для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно виходити з того, що як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З наведеного випливає, що нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, є обов'язком органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що в свою чергу звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
За обставин викладених вище, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 обставини інкримінованого йому правопорушення не підтверджуються доказами у справі та не можна вважати доведеними, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст.ст. 251, 280, 284 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 188-40 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
СуддяН.В. Корольчук