печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31634/15-ц
08 грудня 2016 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Новака Р.В., за участі секретаря Нікітіній А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства УЖГ «Липккижитлосервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Липкижитлосервіс», в якому просить зобов'язати відповідачів здійснити на підставі чинних, відповідно до законодавства України, нормативних актів помісячний перерахунок за послугу централізованого опалення на підставі показників загально-будинкового лічильника, за опалювальні сезони 2006/2007 рр. (з грудня 2006 р.), 2007/2008рр., 2008/2009рр., 2009/2010рр., 2010/2011рр. по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), мешканцем якої є ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених ПКМУ № 630 від 21.07.2005, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів, споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Вказує на те, що протягом опалювальних сезонів, розрахунки по особовому рахунку НОМЕР_2 , робились на підставі показників загально-будинкового лічильника. Зазначив, що відповідач робив нарахування на підставі нормативів (за тарифами, встановленими за 1 кв.м.), чим ввів позивача, як споживача, в оману.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.09.2015 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства УЖГ «Липккижитлосервіс» про зобов'язання вчинити дії та справу призначено до судового розгляду.
Через канцелярію суду 07.12.2015 від позивача надійшла змінена позовна заява, в якій позивач просить суд розглядати справу у його відсутність, та зобов'язати Комунальне підприємство УЖГ «Липкижитлосервіс» здійснити по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) перерахунок за опалювальні сезони 2006/2007 рр. (з грудня 2006р.), 2007/2008рр., 2008/2009рр., 2009/2010рр., 2010/2011рр. за послугу централізованого опалення згідно показників загально будинкового лічильника - відповідно до розпорядження КМДА №1907 від 14.10.2003, яким внесені зміни і доповнення до розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», з урахуванням вимог розпорядження КМДА №2306 від 26.12.2002, зареєстрованого у Київському міському управлінні юстиції за №100/483 від 28.12.2002 «Про затвердження Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання; покласти на відповідача всі витрати, пов'язані з розглядом справи.
КП «Липкижитлосервіс» у своїх запереченнях на позовну заяву вказало на те, що позивач не вказав, яким чином кожен із відповідачів окремо, чи можливо спільно, порушили його права та яким законом покладено на кожного з відповідачів окремо обов'язок вчинити дії, про які позивач просить у позовній заяві, пов'язуючи при цьому дані дії з тими обставинами, на які посилається позивач у позовній заяві. Вказує на те, що зі змісту позовної заяви можна лише припустити, що позивач просить суд змінити правовідношення між позивачем та відповідачами в частині визначення вартості наданих житлово-комунальних послуг, після того, як житлово-комунальні послуги були спожиті позивачем.
07.06.2016 на адресу суду надійшли письмові заперечення Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва на змінену позовну заяву, в яких просило відмовити в позові, оскільки не надавало позивачу житлово-комунальні послуги за вказаний у позовній заяві період, та не має ніяких правових підстав у проведенні перерахунку за спожиті позивачем житлово-комунальні послуги.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду невідомі.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в квартирі по АДРЕСА_2 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) та оплачує послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та централізованого опалення.
Балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 , є КП УЖГ «Липкижитлосервіс», яке забезпечувало позивача та інших мешканців будинку житлово-комунальними послугами.
За період з 01.12.2006 до опалювального сезону 2011/2012рр. позивач сплачував послуги з утримання будинку і прибудинкової території згідно розпорядження КМДА № 748 від 19.05.2000 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», зареєстрованого у Київському міському управлінні юстиції за № 54/246 від 19.05.2000 та послуги централізованого опалення згідно розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», зареєстрованого у Київському міському управлінні юстиції за № 46/429 від 27.06.2002 року в редакції розпорядження КМДА № 1907 від 14.10.2003.
Разом з тим, згідно одержаного ОСОБА_1 від КП УЖГ «Липкижитлосервіс» рахунку, у позивача рахується заборгованість за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та централізованого опалення в розмірі 2565,45 грн.
Як визначено у ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».
Відповідно до договору від 01.09.2013 № 2 «На утримання житлових будинків та прибудинкової території», який був укладений між комунальним підприємством Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», за яким останнє продовжувало виконувати всі функції та роботи, пов'язані з оперативним управлінням та утриманням житлових будинків та прибудинкової території.
На підставі розпорядження від 24.04.2015 №200 «Про пере закріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної у місті Києві державної адміністрації» балансоутримувачем майна, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації є комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва.
До травня 2015 року КП УЖГ «Липкижитлосервіс» відповідало за надання житлово-комунальних послуг позивачу, та нарахування вартості цих послуг.
Таким чином, КП «Липкижитлосервіс» у відповідності до норм законодавства, що регулює житлово-комунальні відносини, вступило в цивільно-правові відносини з позивачем шляхом надання позивачеві, на платній основі, житлово-комунальні послуги, а у позивача внаслідок споживання позивачем житлово-комунальних послуг, виник обов'язок сплачувати вартість спожитих житлово-комунальних послуг.
В своїй позовній заяві позивачем не доведено того, що позивач не споживав житлово-комунальні послуги, які були надані відповідачем у період часу з 01.12.2006 по 2012 рік.
Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Згідно ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Розділом V Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються права та обов'язки Споживачів, Виконавців, Виробників.
Як визначено у ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Таким чином, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», не надавало позивачу житлово-комунальні послуги за вказаний у позовній заяві період, та не мало ніяких правових підстав в проведенні перерахунку за спожиті позивачем житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно офіційного тлумачення Конституційним Судом України пункту 2 розділу ІІV Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (Рішення № 21-рп/2003 від 25.12.2003 № 9-рп/2005 від 13.10.2005), Київській міській державній адміністрації (КМДА) делеговано повноваження Київської міської ради (Київради) встановлювати ціни та тарифи на житлово-комунальні послуги.
Розпорядження КМДА про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у період з 2007 року по 2009 рік дійсно визнавались не чинними та не законними. Проте, до позовних вимог за цей період застосовано строк позовної давності, а починаючи з 2012 року Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлювались тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не законними не визнавались.
Крім того, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 № 2479-VI (далі - Закон) розрахунки вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, надані ПАТ «Київенерго» починаючи з 30.09.2011 здійснювались згідно з тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг (Національна комісія).
Відповідно пп. 5 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. До встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Таким чином, правові підстави для здійснення перерахунку вартості наданих у період з 01.12.2006 по 2012 рік послуг з централізованого опалення відсутні, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що згідно ч. 2 ст. 15 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Жодним нормативно-правовим актом не покладено на відповідачів обов'язку здійснювати перерахунки вартості наданих послуг з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до Розпорядження КМДА № 748 від 19.05.2000 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій в м. Києві» та тарифів на послуги централізованого опалення відповідно до Розпорядження КМДА № 1907 від 14.10.2003, яким внесені зміни і доповнення до Розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення».
Отже, звертаючись до суду із позовом зобов'язати відповідачів здійснити по квартирі АДРЕСА_2 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) помісячний перерахунок за послуги централізованого опалення, обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_1 не доведено, що відповідачами порушено його права, більш того, невірно обрано спосіб захисту, відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 58, 59, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства УЖГ «Липккижитлосервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Новак Р.В.