печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55092/20-к
11 грудня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону лейтенант юстиції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
11.12.2020 у провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону лейтенант юстиції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні провадження № 42020110350000071 від 26.06.2020 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України, за процесуального керівництва військової прокуратури Київського гарнізону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - НГУ) від 30.08.2019 №39 о/с молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду санітарного інструктора 4 роти оперативного призначення (на БТР) 2 батальйону оперативного призначення (на БТР) військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 НГУ сержант ОСОБА_5 повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 6, 11, 16, 20, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Орган досудового розслідування, що ОСОБА_5 у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак до 20 год. 00 хв. 28.09.2020, у невстановленому місці та спосіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів за відсутності правових підстав, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Таблиця 2, Список №2 - Психотропні речовини, обіг яких обмежено», незаконно придбав та почав зберігати за невстановлених досудовим розслідуванням обставин порошкоподібну речовину білого кольору, яка є амфетаміном, тобто психотропною речовиною, обіг якої обмежено масою 1,260 грам (в перерахунку на вміст амфетаміну в порошкоподібній речовині білого кольору, згідно висновку експерта від 11.11.2020 №165/5) з метою збуту, після чого, незаконно перевіз автомобілем зазначену психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін» до станції метро «Іподром», яка розташована за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушакова, 5, задля збуту громадянину ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів.
В подальшому, 28.09.2020 о 20 год. 00 хв. ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, з тих же мотивів та метою, у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - «амфетаміну», перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушакова, 5, поблизу станції метро «Іподром» збув громадянину ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, порошкоподібну речовину білого кольору, яка є амфетаміном, тобто психотропну речовину, обіг якої обмежено масою 1,260 грам (в перерахунку на вміст амфетаміну в порошкоподібній речовині білого кольору, згідно висновку експерта від 11.11.2020 №165/5) отримавши за це 26.09.2020 грошові кошти у сумі 3000 гривень на свій банківський рахунок, за яким закріплена банківська картка № НОМЕР_2 .
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Він же, 14.10.2020 року приблизно о 19 год. 15 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів за відсутності правових підстав, повторно збув ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, порошкоподібну речовину білого кольору, яка є амфетаміном, тобто психотропну речовину, обіг якої обмежено масою 5,768 грам (в перерахунку на вміст амфетаміну в порошкоподібній речовині білого кольору, згідно висновку експерта від 11.11.2020 №174/5) та згідно Таблиці №2 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634 є великим розміром, отримавши за це від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 6000 гривень.
Своїми вищевказаними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини у великому розмірі, вчинений повторно.
У подальшому, ОСОБА_5 , 10.12.2020 приблизно о 11 год. 45 хв., перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту, що знаходиться на перехресті вулиць Проскурівська та Остромирського у м. Гостомель Київської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів за відсутності правових підстав, повторно збув ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, порошкоподібну речовину білого кольору схожу на психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін» приблизною масою 20 грам, за що отримав 30.11.2020 від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 7400 гривень на свій банківський рахунок, за яким закріплена банківська картка № НОМЕР_2 .
Надалі, 10.12.2020 о 11 год. 46 хв. ОСОБА_5 затримано у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України співробітниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини у великому розмірі, вчинений повторно.
На даний час є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які безальтернативно передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду,з метою уникнення покарання, а від так встановлена наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного досудового розслідування даного кримінального провадження,що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які вже були допитані як свідки у кримінальному проваджені, так і на тих осіб, які встановлюються, яким відомо або можливо відомо про протиправні дії ОСОБА_5 або, які могли діяти спільно з останнім.
Також, наразі встановлюються дані про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інших кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, підозрюваний не будучи тимчасово позбавлений волі, зможе вчинювати тиск на можливих свідків у даному кримінальному провадженні, з метою приховання своєї злочинної діяльності, що в своїй сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_5 вдруге за рік притягається до кримінальної відповідальності та під впливом тяжкості покарання, яке загрожує останньому, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, та у такий спосіб істотно перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження, що в своїй сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України.
Враховуючи, що злочинна діяльність ОСОБА_5 пов'язанаіз умисним протиправним систематичним збутом психотропних речовин, зокрема «амфетаміну», то він може вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжувати здійснювати збут психотропних речовин за грошові кошти та погрожувати свідкам, які надали викривальні покази щодо протиправної діяльності останнього, що ускладнить доведення істини у кримінальному провадженні, що в своїй сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Більш м'які запобіжні заходи застосовані до ОСОБА_8 призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливатина розслідування кримінального провадження, або перешкоджати цьому іншим шляхом.
Прокурор, зазначає, що у разі застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти впливу на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по справі.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що 10.12.2020 о 11 год. 46 хв. ОСОБА_5 затримано у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України співробітниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини у великому розмірі, вчинений повторно.
У вчиненні зазначених злочинів підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ці обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ;протоколом огляду особистих речей ОСОБА_7 від 28.09.2020; протоколом огляду особистих речей ОСОБА_7 від 14.10.2020; протоколом огляду особистих речей ОСОБА_7 від 30.11.2020;протоколом вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 26.09.2020;протоколом вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 14.10.2020;протоколом вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 30.11.2020;висновком експерта Українського науково-дослідного інституту судових експертиз СБ України від 11.11.2020 №165/5;висновком експерта Українського науково-дослідного інституту судових експертиз СБ України від 11.11.2020 №174/5;протоколом затримання ОСОБА_5 від 10.12.2020;протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 10.12.2020; іншими матеріалами у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та захисника з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбаченого у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 будучи судимим за ч. 3 ст. 185 КК України та перебуваючи на випробуванні з іспитовим строком, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, повторно вчинив корисливий злочин не має міцних (сталих) соціальних зв'язків, не має постійного місця роботи, не має постійного джерела доходу.
Судовим розглядом встановлено, що вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід, враховуючи, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували вказані ризики.
Варто зазначити, що за встановлених обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, наявність судимості, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 , що підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, покладених на нього обов'язків, а тому приходить до висновку, про необхідність визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає в сумі 168 160 грн, оскільки внесення застави, саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 07.02.2021 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020110350000071 від 26.06.2020.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: в сумі 168 160 грн., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_5 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- не відлучатись із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України. Застава може бути внесена, як самими підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 07.02.2021 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1