Справа № 454/3550/18 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/811/2535/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
07 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
Секретар: Іванова О.О.
З участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Щерба О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Щерба Орисі Степанівни на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-
15.11.2018 року ОСОБА_1 та представник за довіреністю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спдкування за законом.
В обгрунтування позовних вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який є її та відповідача ОСОБА_2 батьком, а для ОСОБА_3 -чоловіком.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спадкове майно, яким була квартира АДРЕСА_1 . Спадкоємцями по закону є позивачі та відповідач. Всі троє спадкоємців зареєстровані по місцю відкриття спадщини, а відтак кожний з них має право на 1/3 частку спадкового майна. Позивачі звернулися у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини у нотаріальну контору для оформлення спадкових прав та отримали Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частки спадкового майна кожний. Інша 1/3 частки спадкового майна залишилася неуспадкованою відповідачем ОСОБА_2 . Так як відповідач пропустила визначений законом строк для прийняття спадщини, у квартирі не проживала на час смерті спадкодавця, хоч зареєстрована, вважають, що мають право на неуспадковану частку спадкового майна відповідача ОСОБА_2 у рівних частках.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 червня 2020 року позов задоволено.
Вирішено визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках за кожним, право власності на 1/3 частку ОСОБА_2 спадкового майна- квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,9 кв.м.
Рішення суду оскаржила представник відповідача адвокат Щерба О.С.
В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає таке незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилаєтьсґя на те, що 08.10.2019 року була припинена довіреність від імені ОСОБА_3 , інтереси якої представляв адвокат Рура В.І.. Так як позивач ОСОБА_3 особисто в суд не з'являлася, довіреність припинила, відповідно суд на підставі п.п.5 п.3 ст. 223 ЦПК повинен був залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 .
Всупереч нормам ЦПК позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі.
Судом не звернуто уваги, що згідно довідки приватного нотаріуса Сокальського НО від 06.06.2018 року про заведення спадкової справи, позивач ОСОБА_1 звернулася за прийняттям спадщини у шестимісячний строк, а ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 поза межами шестимісячного строку визначеного ст. 1270 ЦК, а саме: 06 червня 2018 року. Однак, незважаючи на те, що постійно проживає в Італії, отримала свідоцтво про спадщину за законом.
Вважає, що ОСОБА_2 має право отримати свідоцтво про спадщину за законом, оскільки зареєстрована у квартирі, що входить у спадкову массу, періодично приїжджала і приїжджає з республіки Польща, має поважні причини з приводу незвернення у шестимісячний строк в нотаріальну контору про оформлення спадкових прав, хоч фактично прийняла спадщину.
Вважає, що суд не вправі був розпоряджатися часткою спадкового майна відповідача, оскільки відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Судом при розгляді справи не враховано, що позовні вимоги стосувалися визнання за позивачами в рівних частках права власності на 1/3 частину спадкового майна, що належить ОСОБА_2 , а позов пред'явлено про визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до вимог ст.392 ЦК особа має право звернутись до суду з позовом про визнання права власності у випадку, якщо: 1) це право оспорюється або не визнається іншими особами;2) у разі втрати нею документа, який засвідчує її право власності.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові.
Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) позивачем ОСОБА_1 та представником ОСОБА_3 подано Відзив на апеляційну скаргу (далі Відзив).
У Відзиві позивачем зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою. Вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Щерба О.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. У спадкову масу входить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 49,9 кв.м та житловою площею 30,1 кв.м.
У спадковій квартирі зареєстровані його дружина ОСОБА_3 та дві дочки: ОСОБА_1 -позивач по справі та ОСОБА_2 -відповідач по справі.
16.09.2017 року у приватного нотаріуса Сокальського НО Сироїд Г.І. зареєстрована спадкова справа за заявою про прийняття спадщини по закону ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06.06.2018 року, тобто поза межами шестимісячного строку, який закінчився 06.03.2018 року із заявою про прийняття спадщини по закону звернулася ОСОБА_3
07.03.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали Свідоцтво про право на спадщину по закону по 1/3 частці спадкової квартири кожна.
Спадкоємець ОСОБА_2 -відповідач по справі, не оформила своїх спадкових прав на 1/3 частки у квартирі, однак зареєстрована в ній, що підтверджується довідкою № 18/09 від 18.09.2017 року ОСББ «Заполяр'я» (а.с. 158 зв.,а.с. 177) та згідно матеріалів справи встановлено, що періодично приїжджала з Республіки Польща, тому 1/3 частки спадкового майна рахується за відповідачем.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом розподілу 1/3 частки квартири, що не оформлена як спадщина ОСОБА_2 , та визнаючи за позивачами право власності в рівних частках за кожним на 1/3 частку ОСОБА_2 спадкового майна-квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що хоч відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі, що входить у спадкову массу, однак постійно не проживала із спадкодавцем так як перебуває у Республіці Польща та додому приїжджала періодично на короткий час. Відповідач ОСОБА_2 не звернулася у визначений ст. 1270 ЦК України строк до нотаріуса за оформленням спадкових прав.
Із висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає ухвалене рішення незаконним, необгрунтованим.
За змістом ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК (статті 1218, 1231 ЦК).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( частина друга ст. 1220 ЦК).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( частина перша ст. 1268 ЦК).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцями спадщини визначені у частинах 3, 4 ст. 1268 ЦК).
За частиною третьою ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кдексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Однак, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята ст. 1268 ЦК).
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя ст. 1296 ЦК).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК).
Відповідно до ч.2 статті 1272 ЦК за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. (ч.3 т.1272ЦК).
Аналіз названих статтей Цивільного кодексу, що стосуються спадкового права дає підстави вважати, що суд першої інстанції передчасно розпорядився правом на частку у спадщині відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого у МЮУ 22.02.2012року (глава 10, п.3.22), Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтва про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (п.п.3,3, п.3 розд.1ч.ІІ) наведено примірний перелік документальних доказів вступу в управління чи володіння спадковим майном, якими серед інших є запис у паспорті спадкоємця або у будинковій книзі, який підтверджує, реєстрацію постійного місця проживання спадкоємця у спадковому будинку (квартирі).
Згідно із цим правилом, якщо спадкоємець знає про відкриття спадщини, не заявляє про свою відмову від спадщини, то цим він висловлює свій намір прийняти спадщину.
Відповідно до роз'яснень п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності, суд першої інстанції залишив поза увагою, що відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна ОСОБА_2 , а відтак, визнання права власності за іншими особами в цьому випадку є неприпустимим та суперечить книзі шостій Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції, з посиланням на статтю 328 ЦК, що стосується набуття права власності, не врахував підстав, передбачених ст. 392 ЦК, що право власності набувається у випадку його оспорення та невизнання іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
На час розгляду справи судом, предметом спору було визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_2 , що суд зазначив у резолютивній частині рішення, однак, не маючи законних підстав, визнає це майно за іншими особами.
Вирішуючи спір, суд не перевірив чинність довіреності від 07.06.2018 року (а.с.35), якою ОСОБА_3 уповноважувала ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на представлення її інтересів у адміністративних, судових та інших органах, пов'язаних із спадковими правами, господарськими та здійснення захисту її прав.
Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 08.10.2019 року Довіреність від імені ОСОБА_3 від 07.06.2018 року припинена (а.с.216).
Відтак, відповідно до п.п.5 п.3 ст. 223 ЦПК України суд першої інстанції у разі повторної неявки позивача ОСОБА_3 без поважних причин або не повідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню справи.
Із врахуванням наведенного, суд апеляційної інстанції відхиляє Відзив в частині від імені представника ОСОБА_3 - адвоката Рури В.І.
Відповідно до ст. 376 ч.1 п.3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 374 ч.1 п.3,4, 383, 384, 389, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Щерба О.С. задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області віжд 24 червня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у задоволенні їх позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Стягнути з ОСОБА_1 (ПНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ПНОКПП НОМЕР_2 ) в рівних частках в користь ОСОБА_2 (ПНОКПП НОМЕР_3 ) 1 261,20 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сил из дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2020 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк