Єдиний унікальний номер 225/8180/19
Номер провадження 22-ц/804/3170/20
Єдиний унікальний номер 225/8180/19
Номер провадження 22-ц/804/3170/20
22 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Азевича В. Б. Кішкіної І.В.
секретар Кіпрік Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Качаленко Є.В., повний текст судового рішення складено 14 серпня 2020 року),
В грудні 2019 року позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 399522,97 грн.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області 04 серпня 2020 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2203/175-312 від 20 травня 2013 року, що включає заборгованість за тілом кредиту 59 326 гривень 86 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом 51 012 гривень 11 копійок, а всього в розмірі 110 338, 97 гривень.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2203/175-312 від 20 травня 2013 року, що включає заборгованість за тілом кредиту, в розмірі 289 184,00 гривні.
В частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203/175-312 від 20 травня 2013 року, що включає заборгованість за тілом кредиту 59 326 гривень 86 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом 51 012 гривень 11 копійок, а всього в розмірі 110 338 гривень 97 копійок - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2996 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 42 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 88 копійок.
Із вказаним рішенням суду не погодився представник АБ «Укргазбанк» Легезін О.Г., та подав апеляційну скаргу, вважає, вказані рішення в частині відмови позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 необґрунтованим, таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень кредитного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишилися невиконаними на момент закінчення строку дії договору.
Відповідно до положень договору поруки, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за договором. Також зазначає, що оскільки, зобов'язання позичальника за кредитним договором не виконано, та станом на момент звернення до суду із позовом, зобов'язання поручителя за договором поруки з урахуванням умов пунктів 5.1. та 5.2. Договору поруки, продовжують існувати.
ОСОБА_3 просив рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 серпня 2020 року в частині відмови в задоволені частини позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_1 , також була подана апеляційна скарга.
З рішенням суду першої інстанції у частині незастосування позовної давності та стягнення з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2203/175/-312 від 20 травня 2013 року, що включає заборгованість за тілом кредиту 59326,86 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 51012,11 грн., а всього в розмірі 110338,97 грн. не згодний, вважає, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Наголошує на тому, що відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позичальника, 26.06.2014 року було здійснено останній платіж на погашення суми основного боргу в розмірі 3894,58 грн. на погашення нарахованих відсотків за кредитом в розмірі 2681,25 грн.
За період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року позивач нарахував проценти за ставкою 16,0% на суму поточної заборгованості в розмірі 50230,14 грн. та з 29.10.2014 року по 30.01.2015 року за ставкою 16,0% на суму простроченої заборгованості в розмірі 781,97 грн, а всього заборгованості по тілу кредиту і нарахованих процентах у сумі 399522,97 грн.
Зазначає, що ним у суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування позовної даності, проте суд дійшов висновку, що взяте на себе позичальником ОСОБА_1 зобов'язання повернути кредит в повному обсязі в термін пізніше 19.05.2028 року вказує, що строки позовної давності до вимог про стягнення усієї заборгованості за кредитом з боржника банком не було пропущено. Водночас до поручителя ОСОБА_2 такий строк було застосовано та зменшено суму, яка підлягає стягненню за кредитом.
ОСОБА_1 просив рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 2203/175-312 від 20 травня 2013 року, що включає заборгованість за тілом кредиту 59326,86 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 51012,11 грн. а всього в розмірі 110338,97 грн., скасувати та відмовити в задоволені позову в цій частині, застосувавши позовну давність.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» подана в частині незгоди з відмовою у стягненні з поручителя ОСОБА_2 на їх користь всієї суми боргу, а апеляційна скарга ОСОБА_1 подана лише в частині відмови у застосування строку позовної давності до періодичних платежів на загальну суму 110 338 гривень, в інші частині рішення суду просили залишити без змін, а тому в апеляційному порядку переглядається саме ця частина рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2013 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2203/175/312, відповідно до умов відповідач отримав кредит у розмірі 380000 грн. на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ) та зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти в порядку, на умовах та в строки, передбачені кредитним договором (а.с.13-16, судом досліджено оригінал кредитного договору з додатками у судовому засіданні).
Відповідно до п.1.3.1, п.1.3.2 кредит надається з 20.05.2013 по 19.05.2028. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в термін не пізніше 19.05.2028 року.
Пунктом 1.4.1 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 16% річних.
Згідно із п.1.4.2 Кредитного договору, за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 16% річних.
Згідно з п.3.1 договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати погашення кредиту щомісячно з 1-го та не пізніше 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менш 1/180 від суми отриманого кредиту, що становить 2112,00 грн., а останній платіж сплачується в сумі 1952,00 грн. не пізніше 19.05.2028. Якщо останній день для сплати планового платежу припадає на вихідний або святковий день, то дата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.
Згідно з п.3.2 договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 28 числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту сплату процентів за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки зазначеної в п.1.4.
Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування ними за кредитним договором №2203/175-312 від 20.05.2013.
Так, відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 26.06.2014 здійснив останні платежі на погашення суми основного боргу в розмірі 3894 грн 58 коп. та на погашення процентів за користування кредитом в розмірі 2681 грн 25 коп., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 399522 грн 97 коп., що станом на 18.11.2019 складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 348510,86 грн, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 становлять 51012,11 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості суд першої інстанції дійшов висновку, що ними не спростований розрахунок в частині заборгованості за кредитом на загальну суму 289184 грн., яка виникла з 29.11.2016 року, оскільки позов поданий 29.11.2019 року. Проте, відмовляючи у задоволені вимоги щодо солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_2 , зазначив, що порука за договором поруки №312/175- від 20.05.2013 року була припинена щодо чергових прострочених платежів за період з 20 травня 2013 року по 28 листопада 2016 року та процентів, на загальну суму 110 338,97 гривень, водночас відмовивши відповідачу ОСОБА_1 у застосуванні строку позовної давності до таких самих платежів на ту ж саму суму.
Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Однак вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у застосуванні строку позовної давності щодо періодичних платежів за період з 20 травня 2013 року по 28 листопада 2016 року на загальну суму 110 338,97 гривень, з ОСОБА_1 є помилковими.
За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені у договорі.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
В силу ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час укладення договору поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2662цс15 було викладено висновок про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.
У даній справі умови п. 5.2 договору поруки №312/175-1 про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, свідчать про те, що цим договором установлено трирічний строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України. Тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку, встановленого договором поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 13.06.2018 у справі №408/8040/12 зробила висновок про те, що строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Також оскільки у Договорі поруки при визначені строку її припинення сторони не узгодили конкретного терміну з вказівкою на дату, до якої порука має діяти. Тому суд у цій справі застосовує згідно ч. 4 ст.263 ЦПК висновки, зроблені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 13.06.2018 у справі №408/8040/12.
На підставі вищезазначеного доводи апеляційної скарги позивача не заслуговують на увагу, а тому задоволенню не підлягають.
Водночас, оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів
Така правова позиція викладена у Постанові ВП ВС від 23.06.2020 року по справі №536/1841/15-ц.
Виходячи з наведеного позовні вимоги до ОСОБА_1 , які заявлені поза межами строку позовної давності, а саме щодо чергових прострочених платежів за період з 20 травня 2013 року по 28 листопада 2016 року та процентів, на загальну суму 110 338,97 гривень, також не підлягають задоволенню, як і до поручителя ОСОБА_2 , а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 зі зміною рішення суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне змінити рішення суду також в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в сумі 2168, 80 гривень.
Стягнути з ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 2482,62 грнивні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 2203/175-312 від 20 травня 2013 року, що включає заборгованість за тілом кредиту 59 326 гривень 86 копійок, заборгованості за процентами за користування кредитом 51 012 гривень 11 копійок, а всього в розмірі 110 338 (сто десять тисяч триста тридцять вісім) гривень 97 копійок, скасувати, з відмовою у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 серпня 2020 року в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, судовий збір в сумі 2168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 80 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 2482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 62 копійки.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: О. В. Халаджи
Судді: В. Б. Азевич
І.В. Кішкіна
Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач О. В. Халаджи