465/5583/19
2/465/905/20
Іменем України
27.11.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого-судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Кремса Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Львівської міської ради, про визнання права власності,-
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідача, про визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 03 червня 1968 року ОСОБА_2 було видано ордер №132 на право зайняття 1 кімнати та кухні з загальною жилою площею 16 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 на підставі рішення ЖБК «Автобусник» від 27 квітня 1968 року. В подальшому назву вулиці змінено на Рубчака.
03 березня 1976 року у вказаному житловому приміщенні було прописано (зареєстровано) чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3
09 жовтня 1976 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та зареєстровано шлюб.
19 червня 1995 року ОСОБА_2 видано довідку ЖБК «Автобусник» №26 про розрахунок за квартиру АДРЕСА_2 . На підставі вказаної довідки видано технічний паспорт ЛМБТІ.
31 серпня 2009 року ОСОБА_2 було складено заповіт на ОСОБА_1 щодо всього майна заповідача. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. 17 квітня 2019 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . У той же день проведено державну реєстрацію права власності вказаної частки на ім'я позивача.
26 серпня 2009 року ОСОБА_3 , який був зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, складено заповіт на ім'я позивача а саме, спадковою масою вказано усе його майно зокрема належну йому на праві особистої власності частку квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
31 січня 2019 року головою правління ОСББ Рубчака2 було складено Акт про те, що ОСОБА_1 проживав і доглядав ОСОБА_3 , тобто фактично прийняв спадщину.
У березні 2019 року позивач звернувся до п”ятої Львівської державної нотаріальної контори з заявою щодо отримання інформації про можливість отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого спадкодавця ОСОБА_3 . У відповідь на заяву вказано про те, що 06 лютого 2014 року ОСОБА_3 було подано заяву №185 до п'ятої Львівської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після смерті його дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1 , але ОСОБА_3 таке право власності не оформив.
Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали квартиру у ЖБК «Автобусник», яка є їх спільною сумісною власністю. Після відкриття спадщини після померлої ОСОБА_2 частка ОСОБА_3 є рівною і становить Ѕ , отже така входить до складу спадщини.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили такі задоволити. Проти заочного рішення не заперечили.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Клопотань про перенесення розгляду справи чи слухання справи у відсутності відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
03 червня 1968 року ОСОБА_2 було видано ордер №132 на право зайняття 1 кімнати та кухні з загальною жилою площею 16 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 на підставі рішення ЖБК «Автобусник» від 27 квітня 1968 року. В подальшому назву вулиці змінено на Рубчака.
03 березня 1976 року у вказаному житловому приміщенні було прописано (зареєстровано) чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , зо підтверджується наявною у матеріалах справи копією будинкової книги.
09 жовтня 1976 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та зареєстровано шлюб, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
31 серпня 2009 року ОСОБА_2 було складено заповіт на ОСОБА_1 щодо всього майна заповідача, що підтверджується наявною копією заповіту.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
17 квітня 2019 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . У той же день проведено державну реєстрацію права власності вказаної частки на ім'я позивача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
26 серпня 2009 року ОСОБА_3 , який був зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, складенл заповіт на ім'я позивача а саме, спадковою масою вказано усе його майно зокрема належну йому на праві особистої власності частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заповіту серії ВМК №100427.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
У березні 2019 року позивач звернувся до п”ятої Львівської державної нотаріальної контори з заявою щодо отримання інформації про можливість отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого спадкодавця ОСОБА_3 . У відповідь на заяву вказано про те, що 06 лютого 2014 року ОСОБА_3 було подано заяву №185 до п'ятої Львівської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після смерті його дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1 , але ОСОБА_3 таке право власності не оформив.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу- і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, особи мають право на спадкування за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали квартиру у ЖБК «Автобусник», яка є їх спільною сумісною власністю. Після відкриття спадщини після померлої ОСОБА_2 частка ОСОБА_3 є рівною і становить Ѕ , отже така входить до складу спадщини.
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 41 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,223,263,265,280,354, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Львівської міської ради, про визнання права власності,- задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн - НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ванівський Ю.М.