22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 817/371/16
адміністративне провадження № К/9901/1049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №817/371/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного апеляційного суду від 28 липня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Друзенко Н.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук C.M., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б.)
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати незаконними дії (бездіяльність) УМВС України в Рівненській області, в особі Ліквідаційної комісії щодо неналежного повідомлення про необхідність отримання ним трудової книжки та її видачі;
- зобов'язати УМВС України в Рівненській області, в особі Ліквідаційної комісії, внести зміни щодо дати його звільнення у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, вважаючи днем звільнення, день, коли буде ухвалено судове рішення у даній справі та з цих підстав, нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;
-визнати незаконними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття його на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області прийняти його на службу в Національну поліцію з послідуючим проходженням атестації з дати звільнення зi служби органах внутрішніх справ за скороченням штатів.
Окрім того, просив стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 28.07.2017, ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції згідно з ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати.
Зокрема, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) УМВС України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії щодо неналежного повідомлення про необхідність отримання трудової книжки та її неналежної видачі;
- визнати незаконними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття його на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та зобов'язати прийняти його на службу в Національну поліцію;
- призначити його в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області на посаду, що відповідає званню майор;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області виплатити грошове забезпечення за весь період вимушеного прогулу згідно посадового окладу, відповідного посаді, з функціональними обов'язками, аналогічними відповідній посаді у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області за весь період вимушеного прогулу.
Від вимог про стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу відмовився.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з червня 2005 року по листопад 2015 року позивач працював в органах внутрішніх справ. У встановленому порядку не був попереджений про наступне звільнення. Разом з тим, 06.11.2015 начальник УМВС України в Рівненській області видав наказ №381 о/с по особовому окладу, яким звільнив зi служби позивача. Позивач був звільнений у запас Збройних сил (з постановкою на Військовий облік) 3a пунктом 64 «г» (скорочення штатів), хоча фактично відбулася ліквідація органів внутрішніх справ та створення Національної поліції. Крім того, вказав, що обов'язковою умовою звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України за значеним положенням є відсутність можливості подальшого використання на службі. Проте, відповідач не перевірив можливості реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції. Позивач повідомив про таке бажання, подав рапорт, в якому просив дозволити приходити службу в органах національної поліції, однак такий рапорт не був взятий відповідачем до уваги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
З. Постановою Рівненського окружного адміністративною суду від 28.07.2017 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Рівненській області №381 о/с від 06.11.2015 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , начальника сектору карного розшуку Зарічненського PB УМВС України в Рівненській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору карного розшуку Зарічненського PB УМВС України в Рівненській області з 07.11.2015.
Визнано протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття ОСОБА_1 на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Рівненській області та Головне Управління Національної поліції в Рівненській області вирішити питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту.
Стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 28 липня 2017 року включно.
У решті позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, а тому суд, посилаючись на положення ч.2 ст.11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги до УМВС України шляхом скасування наказу Управління МВС України в Рівненській області №381 о/с від 06.11.2015 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 та поновив позивача на посаді начальника сектору карного розшуку Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області. У зв'язку з цим, з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області на користь позивача стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 07 листопада 2015 року по 28 липня 2017 року включно. Суд першої інстанції також дійшов висновків, що Ліквідаційна комісія Управління МВС України в Рівненській області уповноважена вирішити питання щодо подальшого проходження позивачем служби в Національній поліції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративною суду від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року скасовано в частині зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області вирішити питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанцій дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Водночас колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанцій щодо необхідності покладення на Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Рівненській області зобов'язання щодо вирішення питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту, оскільки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» вирішення цього питання є виключною компетенцією Національної поліції України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 23 жовтня 2017 року Головне управління Національної поліції в Рівненській області (касатор) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративною суду від 28 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративною суду від 03 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
8. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження зa касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 для розгляду справи №817/371/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк НМ, Мельник-Томенко Ж.М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2020 справу прийнято до провадження та призначено до попереднього розгляду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2020 справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема відповідач вказує, що повна ліквідація установи пов'язана зі скороченням чисельності і штатів працівників, тому вжиття заходів для працевлаштування працівника в новоствореній установі відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» не є його обов'язком. Окрім того, зазначає, що на момент видачі наказу про звільнення позивача зі служби не було його рапорту переведення до підрозділів Національної поліції. На думку відповідача суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вказані обставини, а тому дійшли помилкових висновків щодо часткового задоволення позовних вимог.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 30.06.2005 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується його послужним списком. З 13.11.2014 позивач займав посаду начальника сектору карного розшуку Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області.
15. Згідно наказу УМВС України в Рівненській області №381 о/с «По особовому складу», на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено y запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 , начальника сектору карного розшуку Зарічненського PB УМВС України в Рівненській області.
16. Листом від 06.11.2015 №3/2-3032 ОСОБА_1 повідомлено про звільнення та про необхідність отримання трудової книжки у зв'язку із звільненням.
17. Вважаючи звільнення з органів внутрішніх справ незаконним та посилаючись на затримку видачі трудової книжки з вини УМВС України в Рівненській області, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
IV.РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Конституція України від 28 червня 1996 року
18.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Закон України «Про Національну поліцію» N9580-VIII від 02.07.2015
19.1. Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
19.2. Згідно пункту 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
19.3. Пунктом 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення даного Закону визначено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.
20. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України N9114 від 29.07.1991
20.1. Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
22. Вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-Vlll від 02.07.2015 та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; при не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
23. Враховуючи вищенаведені норми права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в національній поліції.
24. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що 05.11.2015 ОСОБА_1 було складено рапорт на ім'я начальника УМВС України в Рівненській області, з проханням дозволити подальше проходження служби в підрозділах Національної поліції та на ім'я т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області - про прийом його на службу до поліції та призначення на посаду начальника сектору карного розшуку відповідного відділення Національної поліції.
25. Отже, позивач y строк, відведений законом, виявив згоду на проходження служби в поліції, однак, рапорти з незалежних від позивача причин за належністю не надійшли, та не були розглянуті у встановленому порядку.
26. Водночас, матеріалами справи підтверджується, в тому числі наказом №381 o/c «По особовому складу» від 06.11.2015, що при звільненні позивача зi служби відповідачами не тільки не вирішувалося питання можливості подальшого використання позивача на службі, але й не перевірялася взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції у Рівненській області.
27. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачу в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІII від 02.07.2015, з моменту його опублікування, тобто з 06.08.2015, та до прийняття наказу про його звільнення, тобто до 06.11.2015, не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, а він, в свою чергу, від проходження служби в поліції не відмовлявся.
28. При цьому, судом першої та апеляційної інстанцій, з врахуванням ст. ст. 49, 50, 61 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІII від 02.07.2016, якими передбачено вимоги до кандидатів на службу в поліції, в тому числі до їх здоров'я, фізичної підготовки та обмеження, пов'язані зі службою в поліції, дослідивши матеріали справи, встановлено, що за даними Послужного списку позивач служив в органах внутрішніх справ з червня 2005 року, вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 16 років 03 місяці 3 дні, за період служби заохочувався 10 разів, діючих дисциплінарних стягнень не має.
29. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позивач не мав обмежень щодо проходження служби у Національній поліції, проте, УМВС України в Рівненській області та ГУ Національної поліції в Рівненській області протиправно залишено поза увагою та не розглянуло рапорт позивача, в якому було висловлено бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області, як це передбачено пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІII від 02.07.2015.
30. Враховуючи наведені норми права, обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наказ УМВС України в Рівненській області №381 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів), не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративною судочинства, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту.
31. Водночас, Верховний Суд зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи, що адміністративний позов був спрямований саме на захист права бути прийнятим на службу в Національну поліцію України на особливих умовах, тобто в продовження попередньої служби в органах МВС, дійшли правильних висновків про необхідність виходу за межі позовних вимог та про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування наказу Управління МВС України в Рівненській області №381 о/с від 06.11.2015 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , як протиправного.
32. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності врахування при вирішені спору постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» №730 від 16.09.2015, якою постановлено ліквідувати УМВС України y Рівненській області та утворити Головне управління Національної поліції у Рівненській області, та висновків, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
33. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що УМВС України в Рівненській області відповідно до вимог чинного законодавства не припинило свою діяльність, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника сектору карного розшуку Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області та що на користь позивача, з врахуванням пункту 24 Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991, підлягає стягненню грошове забезпечення зa час вимушеного прогулу, а саме з 07 листопада 2015 року по 28 липня 2017 року включно.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі №826/1584/16.
34. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності покладення на Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Рівненській області зобов'язання щодо вирішення питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту, оскільки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» вирішення цього питання є виключною компетенцією Національної поліції України.
35. Ha підставі наведеного Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо скасування постанови Рівненського окружного адміністративною суду від 28 липня 2017 року в частині зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області вирішити питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту.
36. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що пунктом 9 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» вказано не на обов'язок органів Національної поліції прийняти на службу працівників міліції, а на можливість прийняття вказаних осіб на службу до поліції шляхом видання відповідних наказів, що не може свідчити про протиправність дій Головного Управління Національної поліції в Рівненській області в частині неприйняття на службу позивача. Відтак, Суд визнає висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій ГУ НПУ в Рівненській області помилковими, та вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
37. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати в частині визнання протиправними дій Головного Управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття ОСОБА_1 на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
38. Також, Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, не визначили розміру такого заробітку у встановленому законодавством порядку.
39. За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
40. Верховний Суд у постановах від 14 березня 2018 року у справі №822/1832/16, від 24 жовтня 2018 року у справі №820/5932/16, від 19 червня 2019 року у справі №2-а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17, сформулював правову позицію, згідно якої суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за встановленими законодавством правилами.
41. Верховний Суд звертає увагу, що при визначенні розміру такого заробітку суд повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача.
42. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, не дослідили питання обчислення середньої заробітної плати, не визначили її розмір та відповідно не навели у своїх рішеннях розрахунків належних до стягнення сум.
43. За наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи, що в силу ст. 351 КАС України є порушенням норм процесуального права.
Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 26.11.2020 у справі №200/13312/18-а, та колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від такої позиції.
44. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
45. Відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
46. Згідно з ч. 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
47. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 28.07.2017 включно, з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого слід встановити розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу.
48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського окружного апеляційного суду від 28 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 в частині визнання протиправними дій Головного Управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття ОСОБА_1 на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
3. Постанову Рівненського окружного апеляційного суду від 28 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 скасувати в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 28.07.2017 включно, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
4. В іншій частині постанову Рівненського окружного апеляційного суду від 28 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко