24 грудня 2020 року
м.Київ
справа № 607/1868/17
адміністративне провадження № К/9901/32251/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2017 року (суддя Стельмащук П.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі,
В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0029/403000000/17 від 27 січня 2017 року і закриття провадження у справі.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначав про протиправність винесеної митним органом постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 182 666,76 грн. за порушення митних правил, що передбачене статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України), з огляду на те, що в діях позивача у справі відсутній склад адміністративного правопорушення (умисна форма вини), відповідальність за яке передбачена зазначеною статтею МК України; митне оформлення проводилось не ним особисто, а митним брокером; крім того, дійсність зовнішньоекономічного договору, поданого для розмитнення транспортного засобу, не спростована в судовому порядку, а інформація, наведена в листах митних органів Чеської Республіки та Королівства Нідерландів, жодним чином не підтверджує вчинення порушення митних правил саме позивачем.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Тернопільської митниці ДФС Саварина А.Л. у справі про порушення митних правил №0029/403000000/17 від 27 січня 2017 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що в діях позивача відсутня суб'єктивна сторона проступку, передбаченого статтею 485 МК України, оскільки матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення передбачених диспозицією цієї статті дій, тому висновок митного органу про те, що позивач заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, з метою зменшення розміру митних платежів і подав митному органу документи, що містять неправдиві відомості, є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митне оформлення транспортного засобу проведено митним органом відповідно до поданої декларантом митної декларації та необхідних документів, зокрема, контракту купівлі-продажу від 20 вересня 2014 року №01/01/2014 NL та інвойсу від 31 березня 2015 року №0025, а висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел, оскільки останній не укладав договір купівлі-продажу від 20 вересня 2014 року №01/01/2014 NL, є помилковими, адже позивач, надаючи до митного оформлення транспортного засобу документи, усвідомлював про наявність в них неправдивих відомостей; крім того, судами залишено поза увагою доводи відповідача про те, що згідно інформації, повідомленої компетентними органами Королівства Нідерландів, Компанією M.VOS VOF не лише не укладався із позивачем договір купівлі-продажу від 20 вересня 2014 року №01/01/2014 NL, а й не здійснювався продаж йому транспортних засобів; водночас, відповідно до норм МК України відповідальність за надання до митного оформлення документів із недостовірними відомостями лежить на декларантові.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 20 вересня 2014 року між ТОВ «Сокіл-Захід» в особі директора ОСОБА_2 та Компанією M.VOS VOF (5334 LH Velddriel, De Tweede Geerden, 9 Netherlands) укладено договір №01/01/2014 NL, предметом якого була купівля-продаж нових та вживаних транспортних засобів (пункт 1.1 договору); сторони домовились, що товар буде поставлятись на умовах DDU-Тернопіль, відповідно до Інкотермс 2010 (пункт 3.1 договору); датою відвантаження товару є дата рахунку (invoice) (пункт 3.2 договору); продавець зобов'язується забезпечити наявність всіх документів, необхідних для безперешкодного переміщення товару до кордону України (пункт 3.3 договору); вартість товару визначається в рахунках (пункт 4.2 договору).
10 жовтня 2014 року ТОВ «Віта-Едванс» як виконавцем, що здійснює декларування на підставі ліцензії на право здійснення посередницької діяльності митного брокера, та ТОВ «Сокіл-Захід» в особі керівника ОСОБА_2 як замовника уклали договір №10/10/2014-2 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів, згідно умов якого замовник доручив, а виконавець - зобов'язався надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Тернопільській митниці; дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (пункт 1.1 договору).
31 березня 2015 року ТОВ «Віта-Едванс» як представник декларанта ТОВ «Сокіл-Захід» подало до Митниці попереднє повідомлення ЕЕ №403000010/2015/100074 про намір ввезти на митну територію України товар «сідельний тягач DAF XF95.430, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_1 ».
02 квітня 2015 року через пункт пропуску «Шегині-Медика» Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт вищевказаний сідельний тягач. Водієм транспортного засобу, який і подав в пункті пропуску інвойс №0025 від 31 березня 2015 року, був ОСОБА_3 .
07 квітня 2015 року ТОВ «Віта-Едванс» (в особі Максимюка А.М.) як представником декларанта - ТОВ «Сокіл-Захід» подано до Митниці митну декларацію №403000010/2015/000161, згідно якої заявлено до митного оформлення в митному режимі імпорт товар «сідельний тягач DAF XF95.430, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_1 » фактурною вартістю 2350 євро, що по курсу НБУ на день подання митної декларації митниці становило 59 675,10 грн., а в графі 45 цієї декларації заявлено митну вартість товару 116 556,89 грн., яка визначена на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження.
Фактурна вартість зазначена в рахунку-фактурі (invoice) №0025 від 31 березня 2015 року, на якому містяться штампи Львівської митниці ДФС «під митним контролем» (02 квітня 2015 року) та Тернопільської митниці ДФС «під митним контролем» (07 квітня 2015 року).
Окрім інвойсу від 31 березня 2015 року на пункті пропуску водій ОСОБА_3 надав митному органу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке також містило штампи Львівської митниці ДФС та Тернопільської митниці ДФС «під митним контролем» (02 квітня 2015 року та 07 квітня 2015року відповідно). Згідно цього свідоцтва власником сідельного тягача DAF XF95.430, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_1 є ОСОБА_3.
26 вересня 2016 року Митницею отримано лист ДФС України від 21 вересня 2016 року, в якому повідомлено про одержану від митної служби Республіки Чехія експортну митну декларацію №14CZ53000022SKXUT0 від 31 березня 2015 року, на підставі якої встановлено, що вартість вищевказаного сідельного тягача становить 10 900 євро й кінцевим отримувачем транспортного засобу є ОСОБА_3.
Листом від 13 листопада 2015 року митний інформаційний центр Королівства Нідерланди інформував ДФС України, що контракт №01/01/2014 від 20 вересня 2014 року між ТОВ «Сокіл-Захід» та нідерландською Компанією M.VOS VOF не укладався.
03 січня 2017 року відносно ОСОБА_1 (який є директором ТОВ «Сокіл-Захід») у його відсутності складено протокол про порушення митних правил за статтею 485 МК України, який надіслано позивачу листом від 03 січня 2017 року.
При цьому Митницею встановлено, що декларантом при ввезенні транспортного засобу фактично сплачено митних платежів за митною декларацією №403000010/2015/000161 від 07 квітня 2015 року на суму 44 291,62 грн., хоча підлягало сплаті 105 180,54 грн., тобто, має місце ухилення від сплати митних платежів на суму 60 888,92 грн.
27 січня 2017 року заступником начальника Митниці Саварином А.Л. прийнято постанову в справі про порушення митних правил №0029/403000000/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 182 666,76 грн.
Підставою для прийняття цієї постанови стало те, що директор ТОВ "Сокіл-Захід" ОСОБА_1 заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією ж метою органу доходів і зборів документи, що містили недостовірні відомості, що, в свою чергу, призвело до ухилення від сплати митних платежів.
Не погодившись із прийнятою Митницею постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі статтею 485 МК України відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Тобто, для притягнення до відповідальності за статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 статті 266 МК України визначені обов'язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що для притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно встановити наявність його умислу на вчинення відповідних дій.
При цьому, для встановлення суб'єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно з'ясувати фактичні обставини справи задля розуміння наявності/відсутності умислу ОСОБА_1 стосовно заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.
Однак суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та неповно встановили фактичні обставини справи, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку щодо відсутності в діях позивача, який діяв як декларант у розумінні вищенаведених норм МК України, ознак порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України.
Так, суди не дослідили лист митного інформаційного центру Королівства Нідерланди від 13 листопада 2015 року щодо вказівок в останньому на те, що транспортні засоби ТОВ "Сокіл-Захід" не продавалися; а також лист-відповідь Генеральної Митної Дирекції Чеської Республіки із доданими до нього копіями експортної митної декларації №14CZ53000022SKXUT0 від 31 березня 2015 року і фактури чеської Компанії "AUTOMARKET TRUCKS s.r.o" відносно відомостей про придбання сідельного тягачу DAF XF95.430, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_1 ромадянином України ОСОБА_3 у чеської Компанії "AUTOMARKET TRUCKS s.r.o" за 10 900 євро.
В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що контракт від 20 вересня 2014 року №01/01/2014 NL підписано іншим директором ТОВ "Сокіл-Захід" ОСОБА_2 , у зв'язку з чим та обставина, що згідно з відповіддю митного інформаційного центру Королівства Нідерланди даний договір не укладався, істотного значення для встановлення вини позивача у порушенні 485 МК України не має.
Між тим, суди не врахували, що для митного оформлення транспортного засобу, ввезеного за вказаним контрактом, документи подавалися ОСОБА_1 , який діяв від імені ТОВ "Сокіл-Захід" через митного брокера.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено взаємозв'язок між діями ОСОБА_1 щодо декларування відомостей за операціями, здійсненими за контрактом від 20 вересня 2014 року №01/01/2014 NL, та обставиною підписання цього контракту іншим директором; при цьому з матеріалів справи не вбачається, що такий контракт був визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
Частинами 4 та 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З'ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.
В статті 163 КАС України викладено вимоги до постанови суду першої інстанції та в її пункті 3 частини 1 передбачено, що в мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів й мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Такі ж вимоги до ухвал апеляційного суду було викладено і в статті 206 КАС України.
Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Отже, як вже зазначалось, неповнота при з'ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків судів попередніх інстанцій й зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349, 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними і допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко