22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 810/2463/17
адміністративне провадження № К/9901/42652/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/2463/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПІДШИПНИК" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПІДШИПНИК" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 (суддя Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПІДШИПНИК" (далі також ТОВ "Торговий дім "ІНТЕРПІДШИПНИК", позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі також Київська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 19.04.2017 №UA125110/2017/110008/2, №UA125220/2017/110009/2; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2017 №UA125110/2017/00019 та №UA125110/2017/00020.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Торговий дім "ІНТЕРПІДШИПНИК" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Торговий дім "ІНТЕРПІДШИПНИК" у справі №810/2463/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/2463/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження на 22.12.2020.
В обґрунтування касаційної скарги позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає, що Товариством надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів для їх митного оформлення, а митним органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів щодо правомірності дій при витребуванні додаткових документів та винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами позовної заяви та апеляційної скарги. Крім того, позивач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає позивач, митний орган мав можливість встановити достовірні та об'єктивні відомості, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач про позову заперечував, вказував, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним та обґрунтованим. При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, посадовою особою Митниці встановлено, що у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представником ТОВ «Торговий дім «Інтерпідшипник»» митним брокером ТОВ «Заммлер Україна» 18.04.2017 та 19.04.2017 для митного оформлення було подано електронні митні декларації, які зареєстровані Київською митницею за №UA125110/2017/406069 та №UA125110/2017/406194 відповідно.
При здійсненні аналізу документів, наданих при митному оформленні товарів, що заявлялись за митними деклараціями від 18.04.2017, митним органом виявлено, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення не подано зовнішньоекономічного договору, транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі договір на перевезення товарів, а також надані документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на навантаження, пакування, маркування. Також встановлено, що в інвойсі від 13.04.2017 №17-027 зазначено, що країною походження товарів є Китай, однак, в тому ж інвойсі наявний напис, що зазначені в інвойсі товари походять з країн Європейського Співтовариства згідно Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами з іншої сторони та не містить достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на навантаження).
На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про неможливість підтвердження заявленого методу визначення митної вартості товарів.
Посадовою особою митного органу 18.04.2017 та 19.04.2017 надіслано електронні повідомлення/запити до вказаних електронних митних декларацій стосовно відсутності у документах, наданих до митного оформлення товарів, необхідних відомостей відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме - документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відповідно, інспектором витребувано додаткові документи.
Київською митницею 19.04.2017 винесені рішення про коригування митної вартості товарів № UA125110/2017/110008/2 та № UA125110/2017/110009/2.
Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125110/2017/110008/2 скориговано митну вартість товарів у асортименті загальною вартістю 18860,40 доларів США, що в еквіваленті становить 505686,14грн., у результаті чого вартість товарів за висновками відповідача складає 19971,25 доларів США, що в еквіваленті становить 535429, 21грн.
Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125110/2017/110009/2 скориговано митну вартість товарів в асортименті загальною вартістю 36661,80 доларів США, що в еквіваленті становить 984184,52грн., в результаті чого вартість товарів за висновками відповідача складає 45367 доларів США, що в еквіваленті становить 1' 217' 650, 20грн.
Також, 19.04.2017 Київською митницею винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2017 №UA125110/2017/00019 та №UA125110/2017/00020.
Вважаючи вказані рішення та картки митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваних рішень мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судами встановлено, що декларантом позивача заявлено до митного оформлення товар «підшипники роликові сферичні, Виробник: ZHZ Bearing Manufacture Limited. Країна виробництва: CN, Торгівельна марка: ZHZ».
Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, як імпортуються.
У графі 44 ІІМД відповідно до Порядку 651 декларантом позивача зазначено перелік документів, які були надані до митного оформлення.
При здійсненні аналізу документів, наданих при митному оформленні товарів, що заявлялись за митними деклараціями, митним органом виявлено, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення не подано зовнішньоекономічного договору, транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі договір на перевезення товарів, а також надані документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на навантаження, пакування, маркування. Також встановлено, що в інвойсі зазначено, що країною походження товарів є Китай, однак, в тому ж інвойсі наявний напис, що зазначені в інвойсі товари походять з країн Європейського Співтовариства згідно Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами з іншої сторони та не містить достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на навантаження).
На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про неможливість підтвердження заявленого методу визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта відповідачем було витребувано додаткові документи згідно переліку, викладеного в електронному повідомленні.
Разом з тим, у строк, встановлений частиною третьою статті 53, пункту другого частини другої статті 255 МК України, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому, надані додаткові документи не підтверджували об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містили додаткові розбіжності, зокрема, в копії митної декларації з Китаю зазначено вартість за одиницю 6,7593дол. США, однак, вартість по кожній позиції становить від 0,3 до 528,73дол. США за одиницю, що відрізняється від числових значень, зазначених в копії митної декларації. Копію митної декларації країни відправлення (Польща) декларантом не надано.
Також, надані копії митних декларацій країни відправлення MRN 17PL402010NS0RYMQ0 та MRN 17PL402010NS0RYKK6 не містять інформації щодо числових значень оцінюваного товару.
Копію митної декларації країни виробництва - Китаю ідентифікувати з оцінюваним товаром немає можливості, оскільки відсутній її переклад.
Декларантом не надано транспортних документів згідно з договором на транспортні послуги, рахунків перевізника та рахунків на здійснення транспортно- експедиційних послуг згідно з договором на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні.
Надані продавцем прайс-листи на умовах поставки товару «Інкотермс-2000» відрізняються від умов поставки, визначеними договором купівлі-продажу, не містять одиниць виміру.
Прайс-лист контрактотримача є поточною пропозицією щодо цін виключно для спеціалізованих дилерів країн Китаю та ЄЄ. Тобто, ціни на продукцію контрактотримача є «спеціальними», а не «дійсними, нормальними» у розумінні Угоди про застосування статті VII Генеральної Угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, Брюсєльської конвенції митної оцінки товару та розділу III Митного Кодексу України.
Крім того, у наданих декларантом прайс-листах були суттєві відмінності щодо одиниці валюти. Самі листи були ідентичними, але один лист містив одиницю валюти - долар США , інший - Євро.
Надані ж разом із листом до митниці додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів розглянуті митницею та взяті до уваги, але об'єктивно не могли бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, оскільки не містять всіх відомостей, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Надані копії митних декларацій країни відправлення MRN 17PL402010NS0RYMQ0 та MRN 17РТ.402010NS0RYKK6 не містять інформації щодо ціни товару.
З матеріалів справи слідує, що декларантом подано до митного оформлення довідку про транспортно-експедиторські витрати від 18.04.2017 №18/04/01, підписану керівником ТОВ «Віл Транс Компанія».
Разом з тим. відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів, а саме - CMR, фактичним перевізником (виконавцем умов договору) визначено «Ukrainian Transport Group».
З умовами договору про перевезення від 05.05.2014 № 050514 ТОВ «Вігі Транс Компанія» є лише експедитором, який має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно статті 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Таким чином, належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару у разі залучення сторонніх організацій є рахунки таких фактичних перевізників. Отже, у спірному випадку залишається непідтвердженою така складова митної вартості, як транспортні витрати.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням відсутності достовірних відомостей щодо числових значень таких складових, митний орган не мав можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, як визначено частиною дев'ятою статті 58 МК України. Відтак, метод визначення митної вартості за ціною контракту не міг бути застосований.
Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Касаційний суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПІДШИПНИК" залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №810/2463/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду