24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 808/1708/15
адміністративне провадження № К/9901/25807/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 (суддя Кисіль Р.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 (судді: Щербак А.А. (доповідач), Малиш Н.І., Баранник Н.П.)
у справі № 808/1708/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 №0000452202.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі № 808/1708/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права при вирішенні справи, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив, що, як вбачається з специфікацій до договору та посвідчень про якість, виробником товару «шрот соняшниковий» є ТОВ «Дніпроолія», яке продавало товар через посередників (ТОВ «Алькар Груп» та ТОВ «Міван») ТОВ «ТПК Агросервіс». ТОВ «Інтеренергосервіс» було придбано у ТОВ «ТПК Агросервіс» шрот соняшниковий та в подальшому експортовано через ТОВ «Дніпроолія» шляхом укладання договору комісії. При цьому підприємством-позивачем сформовано податковий кредит, а ТОВ «Алькар Груп» та ТОВ «Міван», які сформували податковий кредит та ТОВ «ТПК Агросервіс», яке сформувало податкові зобов'язання, в податковій звітності цього не відобразили та зобов'язання не сплатили. Здійснення операцій з придбання та продажу продукції сільськогосподарської переробки свідчить про нетиповість таких операцій для ТОВ «Інтеренергосервіс». Неподання позивачем товарно-транспортної документації щодо перевезення товару свідчить про безтоварний характер операцій. Крім того, у позивача була відсутня ділова мета, спрямована на досягнення економічного ефекту.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 26.02.2015 №118/08-28-22-02/34063592 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 411 404,50 грн з яких 3 607 603,00 грн за основним платежем, 1 803 801,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Актом перевірки встановлено порушення пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 3 607 603,00 грн. Податковим органом встановлено, що вказані порушення є наслідком завищення податкового кредиту за жовтень та листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК Агросервіс», оскільки встановлено, що ланцюг постачання товару формується з підприємств, діяльність яких має ознаки фіктивності - ТОВ «Алькаір Груп» та ТОВ «Міван».
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що фактичне виконання угоди з ТОВ «ТПК Агросервіс» підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, у матеріалах справи наявні докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Під час розгляду справи позивачем доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких включені до складу податкового кредиту.
Посилання відповідача на встановлення ланцюгу постачання товару, як на доказ нікчемності угод, не спростовує факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період жовтень-листопад 2014 року позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 5 132 064,00 грн, в тому числі за жовтень 2014 року по операціях з ТОВ «ТПК Агросервіс» на суму 3 300 859,00 грн.
10.10.2014 між позивачем та ТОВ «ТПК Агросервіс» був укладений договір купівлі-продажу №101014, за яким останній зобов'язався поставити у власність покупця сільськогосподарську продукцію (шрот соняшниковий, макуху соняшникову, олію соняшникову) в асортименті, за цінами та умовах вказаних у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а покупець прийняти продукцію та сплатити його вартість.
На виконання договору ТОВ «ТПК Агросервіс» поставило позивачу товар, згідно із специфікаціями №1, №2, №3 від 10.10.2014.
За наслідками виконання поставки товару ТОВ «ТПК Агросервіс» на загальну суму поставки 19 805 151,48 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 3 300 858,58 грн, виписало податкові накладні від 24.10.2014 №20, від 27.10.2014 №21, від 31.10.2014 №22, видаткові накладні від 24.10.2014 №257, від 27.10.2014 №258, від 31.10.2014 №259 та рахунки на оплату на зазначену суму.
Розрахунки здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається, що сплата за товар була здійснена позивачем частково, оскільки кінцевий термін оплати встановлено до 31.05.2015.
27.11.2014 між позивачем та ТОВ «ТПК Агросервіс» було укладено додаткову угоду до договору від 10.10.2014 №101014, відповідно до якої позивач виразив намір частково відмовитись від поставленого товару в обсязі 24,27 т. у зв'язку із неможливістю подальшої реалізації товару. На виконання зазначеної додаткової угоди позивач повернув ТОВ «ТПК Агросервіс» 24,27 т. товару за первісною ціною 2235,00 грн./т. на загальну суму 65 092,14 грн.
У зв'язку із частковим поверненням товару було складено накладну на повернення від покупця № 2 від 27.11.2014, відповідно до якої ТОВ «ТПК Агросервіс» було повернуто шрот соняшниковий в обсязі 24,27 т. на загальну суму 65 092,14 грн.
Крім того, на залишковий обсяг поставки 5475,73 т. була збільшена ціна товару на 290,00 грн/т., у зв'язку з чим ТОВ «ТПК Агросервіс» було здійснено коригування №29 від 27.11.2014 до видаткової накладної №259 від 31.10.2014 та складено рахунки коригування від 27.11.2014 №28 та №29.
Судом встановлено, що позивач здійснював закупівлю зазначеної продукції з метою продажу для отримання прибутку.
07.05.2014 між позивачем та ТОВ «Дніпроолія» було укладено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №07/05-2014, відповідно до якого ТОВ «Дніпроолія» зобов'язався укласти від свого імені та за рахунок позивача угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України.
На виконання договору позивач доручив ТОВ «Дніпроолія» продати продукцію (шрот соняшниковий) на експорт за ціною та у кількості, згідно із специфікаціями №5, №6, №7 від 10.10.2014.
На підставі Актів передачі (на комісію) №29 від 24.10.2014, №30 від 27.10.2014, №31 від 31.10.2014 позивачем було передано ТОВ «Дніпроолія» продукцію (шрот соняшниковий) на комісію.
За наслідками реалізації продукції позивача ТОВ «Дніпроолія» було складено звіти комісіонера №4 від 31.10.2014, №5 від 30.11.2014, №6 від 31.12.2014, в яких було визначено, які саме дії були вчинені комісіонером, розмір грошових коштів отриманих від покупця продукції, а також витрати комісіонера, що були понесені у зв'язку із реалізацією продукції позивача.
У матеріалах справи наявні зовнішньоекономічні контракти від 02.09.2013 №02092013 та від 01.10.2014 №01102014, специфікації до них, а також вантажні митні декларації, що підтверджують факт реалізації ТОВ «Дніпроолія» (комісіонером) наданої за договором комісії продукції позивача.
За наслідками виконання договору комісії було складено Акти надання послуг №446, 447 від 31.10.2014, №531, 532 від 30.12.2014, №483, 484 від 30.11.2014, які визначали вартість наданих робіт (послуг) та розмір комісійної винагороди ТОВ «Дніпроолія» (комісіонера).
Вказані документи досліджені судами попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є лише припущенням.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що основним видом діяльності ТОВ «Інтеренергосервіс» є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (КВЕД 33.12), а другорядними 25.30 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення, 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування. Отже, здійснення операцій з придбання та продажу продукції сільськогосподарської переробки свідчить про нетиповість таких операцій для позивача.
Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилися доводи податкового органу, що виробником товару «шрот соняшниковий», який ТОВ «Інтеренергосервіс» було придбано у ТОВ «ТПК Агросервіс» та в подальшому реалізовано через ТОВ «Дніпроолія», є саме ТОВ «Дніпроолія», що підтверджується специфікаціями до договору та посвідченнями про якість, які не були досліджені в ході судового розгляду справи.
Запорізьким окружним адміністративним судом та Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом не досліджено обставини придбання та транспортування вказаного товару, на які посилався податковий орган у апеляційній та касаційній скаргах.
Судами попередніх інстанцій не досліджено ділову мету ТОВ «Інтеренергосервіс» при укладенні договорів купівлі-продажу та комісії продукції сільськогосподарської переробки.
Відтак судам під час нового розгляду необхідно усунути вказані розбіжності та надати їм належну правову оцінку. При цьому необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про нетиповість господарської операції, відсутність ділової мети у діях платника податків.
Суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 у справі № 808/1708/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко