Справа № 560/1421/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
24 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокол № 1417 від 16.06.2011 року управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування періодів роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника та здійснити перерахунок, нарахування і виплату пенсії за віком із врахуванням цих періодів роботи, з 16 травня 2011 року, із врахуванням виплачених сум.
2. В обгрунтування позову зазначив, що протоколом № 1417 від 16.06.2011 року йому призначена пенсія за віком. 17 січня 2020 року позивачу стало відомо, що до його страхового стажу не зараховано періоди роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника. 20 січня 2020 року позивач письмово звернувся до відповідача із заявою в якій просив зарахувати йому до страхового стажу вказані періоди роботи.
3. Відповідач відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів роботи, мотивуючи це тим, що в трудовій книжці зазначені лише договори від 13.05.1975 року та від 29.10.1975 року.
4. Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивач вважає незаконними, протиправними, а рішення про відмову зарахування періоду роботи до трудового стажу та здійснення відповідного перерахунку таким, що прийнято з порушенням норм пенсійного законодавства.
5. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного сулу від 12 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
5.1. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на посаді тракториста заготівлі лісу в Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району Кіровської області, та періоду роботи з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року на посаді будівельника в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області, викладену в листі від 18.02.2020 року № 491-332/С-03/8-2200/20.
5.2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на посаді тракториста заготівлі лісу в Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району Кіровської області, та період роботи з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року на посаді будівельника в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області.
5.3. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням зарахованого страхового стажу з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на посаді тракториста заготівлі лісу в Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району Кіровської області, та зарахованого страхового стажу з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року на посаді будівельника в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області, з 14.05.2011 року, з врахуванням проведених виплат.
5.4. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5.5. Стягнуто на користь ОСОБА_1 840,80 грн., (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
6. Апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
6.1. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що підстав у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу та проведення перерахунку пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника, немає. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Судом встановлено, що з 14 травня 2011 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року.
8. Позивач, отримавши інформацію про те, що при призначенні пенсії за віком у його страховий стаж не зараховано періоди роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника, письмово звернувся до відповідача із заявою від 20.01.2020 року в якій просив зарахувати до його страхового стажу вказані періоди роботи та здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення.
9. За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника, про що повідомило позивача листом № 491-332/С-03/8-2200/20 від 18.02.2020 року.
10. Підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до страхового стажу, відповідач назвав відсутність записів у трудовій книжці позивача про накази, розпорядження про зарахування та звільнення з роботи. У трудовій книжці зазначені лише договори від 13.05.1975 року та від 29.10.1975 року.
11. Відповідач вказав, що для зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи позивачу необхідно надати копії договорів із зазначенням термінів на які вони укладені.
12. Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника, вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
13. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у включенні до страхового стажу періодів роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника
14. Апелянт вважає, що відсутні підстави для врахування періодів роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника, оскільки трудова книжка не містить посилань на накази, розпорядження про зарахування та звільнення з роботи. Копій цивільно-правових договорів на підтвердження страхового стажу позивач до пенсійного органу не надав, ні з дати призначення пенсії, ні з дати повторного звернення позивача. При позивача повідомлено про можливість зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи за умови надання копій цивільно-правових договорів, зазначених у трудовій книжці. Враховуючи наведене, апелянт вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
15. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
17. За приписами статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
18. Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
19. Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
20. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
21. Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
22. Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
23. Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
24. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
25. Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
26. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
27. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
28. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача для перерахунку пенсії періоди роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника
29. Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
30. У трудовій книжці позивача є в наявності записи № 7-8, та № 9-10 про періоди його роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу за договором від 13.05.1975 року та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника за договором від 29.10.1975 року.
31. Належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
32. Оскільки відповідач не врахував при призначені пенсії позивачу періоди його роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу за договором від 13.05.1975 року та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника за договором від 29.10.1975 року до його страхового стажу, всупереч вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення" та "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", а також відмовив позивачу у проведенні такої дії за його заявою від 20 січня 2020 року, суд вважає, що за таких обставин необхідно визнати протиправною таку відмову відповідача, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати вказані періоди роботи до страхового стажу позивача і відповідно провести перерахунок пенсії в зв'язку із збільшенням страхового стажу, починаючи з дати її призначення-14.05.2011 року.
33. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, оскільки не є необхідним визнавати протиправним та скасовувати протокол № 1417 від 16.06.2011 року управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування періодів роботи з 23.05.1975 року по 22.10.1975 року на Шубрінському ліспромгоспі Мурашинського району трактористом заготівлі лісу та з 29.10.1975 року по 25.11.1976 року в Боровицькій сільській раді Мурашинського району Кіровської області на посаді будівельника, так як задоволена вимога про визнання протиправною та скасування відмови, викладеної у листі відповідача, крім того відповідач зобов'язується до проведення встановлених судом дій.
34. Колегія суддів зауважує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суд має зважати на ефективність такого захисту.
35. Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
36. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009).
37. Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
38. При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
39. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
40. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
41. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
42. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
43. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
44. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
46. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
47. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.