22 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 340/4029/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №340/4029/20 (головуючий суддя першої інстанції Черниш О.А.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал») про скасування постанови, -
Позивач 25.09.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Малкової М.В. (третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 28 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62904953.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62904953 стосується примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №17179 від 14.08.2020 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 18912,32 грн.. Позивач стверджує про незаконність цієї постанови, посилаючись на те, що вона винесена відповідачем з порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», позаяк приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. прийняла до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого округу міста Києва наявне майно, що належить позивачу, та не врахувала, що зареєстрованим місцем проживання позивача є м.Кропивницький.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62904953 від 28.08.2020 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал» пред'явив до примусового виконання виконавчий напис нотаріуса №17179 від 14.08.2020 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 заборгованості в сумі 18912,32 грн. У вказаному виконавчому написі та у заяві стягувача вказано місце проживання боржника у м.істі Києві. Тож постанова про викідкриття виконавчого провадження прийнята у відповідності до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач зазначає, що у виконавчому написі нотаріуса міститься достовірна інформація про місце проживання позивача, а отже висновки суду щодо реєстрації та проживання позивача у м.Кропивницькому є непідтвердженими, а тому рішення суду належить скасуванню..
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 24.01.2012 року уклав з публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» договір №0424\003220-ZP про відкриття банківського поточного (карткового) рахунку. (а.с. 61- 62, 63-64)
У зв'язку із простроченням платежів за цим договором, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 14.08.2020 року вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який є боржником за вказаним вище кредитним договором.
Правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» на підставі договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами №2019-1УСБ/ВЕСТА від 28.01.2019 року, №29-01/19/2 від 29.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал» (стягувач). Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Вердикт Капітал», складає 18912,32 грн..
Виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №17179 (а.с. 68).
Вказаний виконавчий документ у серпні 2020 року пред'явлений стягувачем ТОВ «Вердикт Капітал» для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. разом із відповідною заявою, в якій стягувач вказав дві адреси боржника ОСОБА_1 , а саме, адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; та адресу проживання: АДРЕСА_2 (а.с.57).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. від 28.08.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №62904953 з виконання виконавчого напису №17179 від 14.08.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 18912,32 грн.. Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (а.с.72-73).
Вказана постанова направлена супровідним листом від 28.08.2020 року на дві поштові адреси: АДРЕСА_1 ; та 022225, АДРЕСА_3 . (а.с. 71) Докази вручення позивачу вказаних листів у матеріалах виконавчого провадження відсутні.
Згідно тексту позову, позивач дізнався про існування виконавчого провадження ВП №62904953 у вересні 2020 року, коли до ПП «Ол-Текс», де він працює, надійшла для виконання копія постанови приватного виконавця, якою звернуто стягнення на його заробітну плату. Тоді ж позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. із запитом щодо отримання копій документів цього виконавчого провадження. Копію постанови відповідача ОСОБА_1 отримав із супровідним листом №988 від 15.09.2020 року (а.с. 12 - 15).
Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив із того, що наявні у справі матеріали виконавчого провадження не містять будь-яких документальних доказів фактичного проживання боржника ОСОБА_1 , або знаходження належного їй майна у місті Києві, що надавало б відповідачу підстави прийняти до виконання виконавчий напис та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання. У відповідача відсутня компетенція з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу №694 від 14.08.2020 року та, відповідно, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та виконання будь-яких подальших виконавчих дій.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон №1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Статтею 4 Закону №1404 встановлені вимоги до виконавчого документа та підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.
Так, за приписами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Стаття 24 Закону №1404 визначає місце виконання рішення, зокрема частиною 2 цієї статті передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
За приписами статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення, в якій стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Як зазначено у статті 25 Закону №1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на який розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
Позивач - ОСОБА_1 з 17.01.2003 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, місце реєстрації зазначено в його паспорті (а.с.30-31).
У виконавчому написі нотаріуса від 14.08.2020 року та у заяві ТОВ «Вердикт Капітал» від 27.08.2020 року про примусове виконання виконавчого напису адресу місця реєстрації боржника також визначено адресу: АДРЕСА_1 (а.с.27, 57).
Відповідно до інформації з відкритих джерел - Єдиного реєстру приватних виконавців України, розміщеного на сайті https://erpv.minjust.gov.ua, виконавчим округом Приватного виконавця Малкової М.В. визначено місто Київ.
З матеріалів справи вбачається, що приймаючи виконавчий напис нотаріуса від 14.08.2020 року до виконання, відповідач виходив з того, що у вказаному виконавчому документі та у заяві стягувача про примусове виконання рішення зазначено фактичне проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом першої інстанції вірно зазначено, що ані заява стягувача, ані будь-які інші матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які б підтверджували фактичне проживання боржника за будь-якою адресою у місті Києві.
Згідно із частиною 5 статті 24 Закону №1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
У виконавчому документі вказано місце реєстрації позивача у місті Кропивницькому Кіровоградської області, про що було відомо відповідачу на час прийняття заяви про примусове виконання рішення.
Крім того, у заяві про відкриття банківського поточного (карткового) рахунку в «Укрсоцбанк» до договору №0424/003220-ZP про відкриття банківського поточного (карткового) рахунку від 24.01.2012 року, на підставі якої вчинено виконавчий напис нотаріуса, відсутня інформація про жодну іншу адресу реєстрації та/або проживання позивача, окрім адреси у місті Кропивницькому Кіровоградської області (а.с.58-59).
Апеляційний суд звертає увагу, що вказаний документ був у наявності відповідача на час прийняття оскаржуваної постанови.
При цьому, з виконавчого напису нотаріуса неможливо встановити джерела інформації про місце проживання боржника у місті Києві.
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів вжиття заходів перевірки даних обставин, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Отже, подані до примусового виконання матеріали не містять підтвердженої інформації про місце проживання боржника у місті Києві, а зареєстрована адреса проживання боржника свідчить про те, що виконавчий документ пред'явлений не за місцем виконання рішення.
Таким чином, оскільки наявні у матеріалах справи матеріали виконавчого провадження не містять будь-яких документальних доказів фактичного проживання боржника ОСОБА_1 , або знаходження належного йому майна у місті Києві, що надавало б відповідачу підстави прийняти до виконання виконавчий напис та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача компетенції з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу від 14.08.2020 року та, відповідно, відсутність правових підстав для винесення оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження, з чим погоджується колегія суддів.
Посилання апелянта на те, що чинне законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, в контексті спірних правовідносин є безпідставним, оскільки зареєстрована адреса проживання позивача у місті Кропивницькому Кіровоградської області підтверджувалась даними паспорту, натомість, відомості про іншу адресу документально не підтверджені та матеріали справи не містять доказів проживання позивача у місті Києві, а саме лише зазначення у виконавчому документі інформації про проживання боржника у місті Києві без відповідного підтвердження, не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документу не за місцем виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №62904953 від 28 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження є протиправною, необґрунтованою та такою, що прийнята без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №340/4029/20 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №340/4029/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак