26 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3610/19
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Божко Л.А.
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2019 р. в адміністративній справі №280/3610/19 за позовом Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго” до Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 р. адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків 28 вересня 2020 р. подало апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам, встановленим статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України в частині дотримання строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частин 1, 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до матеріалів справи, оскаржене рішення прийнято в порядку письмового провадження 25 жовтня 2019 р. без участі представників сторін . Копію рішення отримано скаржником 04 листопада 2019 р.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана скаржником 28 вересня 2020 р., тобто після спливу тридцятиденного строку на апеляційне оскарження з дня отримання повного рішення суду, безумовні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визначені частиною 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Скаржник в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує на те, що вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження, проте ухвалою апеляційного суду від 15 квітня 2020 апеляційну скаргу було повернуто заявнику у зв'язку з несплатою судового збору. Зазначає, що не мав можливості сплатити судовий збір у встановлений судом строку у зв'язку з неналежним фінансуванням при поверненні скарги процесуальні строки були зупинені, тому суд необґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику.
Відповідно до частини 3 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд також застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2019 р. у справі № 804/1274/18 (адміністративне провадження №К/9901/64727/18), і які полягають у тому, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Втім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду. У справі “Іліан проти Туреччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
У рішенні по справі "Устименко проти України" (Заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Перша апеляційна скарга була повернута заявнику ухвалою суду апеляційної інстанції від 15 квітня 2020 р. Проте, вдруге з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 28 вересня 2020 р., допустивши, на думку суду, необґрунтоване зволікання.
На підставі викладеного суд вважає, що наведені скаржником підстави не можуть вважатись поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Відповідно до статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 295, 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Заявнику пропонується у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, надавши суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 169, 295, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2019 р. в адміністративній справі №280/3610/19 - залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили 26 жовтня 2020 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л.А. Божко